Архітектори, активісти, дослідники та професійні урбаністи з України та Європи відповідають на це коротке, але непросте питання.

В останній час в Києві активізувався урбаністичний рух. Він ще є досить безсистемним, має багато напрямків та реалізується точково. Але важливо, щоб учасники цього руху комунікували між собою та пояснювали свою діяльність київській громаді. Бо без пояснень багато киян просто не усвідомлюють, як багато користі може принести нова концепція розвитку міста. Ми вирішили почати з базового питання: “Що таке урбаністика?” І поставили його деяким архітекторам, урбаністам, активістам та дослідникам, щоб в результаті у наших читачів склався певний спектр думок щодо цього терміну.

Варто зазначити, що поняттям “урбаністика” у нас часто називають саме концепцію розвитку міста, яка має назву “новий урбанізм“. Ми ж пропонуємо вашій увазі суб’єктивні погляди та київський контекст цього питання.

Дана Косміна,
координаторка проекту “Пилорама”

«Особисто у мене склалось досить широке бачення урбаністики. Без заглиблень у історичні довідки та енциклопедії, для мене урбаністика – це творення повсякденного життя, яке виходить за поріг мого помешкання».

Містотворення, як я ще полюбляю називати цей термін, на мій погляд відображає основу цього процесу, у якому беруть участь, безпосередньо всі члени суспільства, а значить кожен з нас щодня дня займається цим, чи то професійно чи підсвідомо. Тобто всі ми впливаємо на середовище, яке нас оточує: навіть банальне облаштування лавки під підїздом бабусею-активісткою несе вагомий вклад в урбаністичний комфорт району.

Зараз я живу між Україною і Францією: працюю у Києві, стажуюсь у Нанті. Тому впевненно можу сказати, що між цими містобудівними реаліями проходить якась катострофічна прірва. Начебто дві європейські моделі держав, а такі різні виходи з метро, пішохідні та велосипедні доріжки, системи громадського транспорту, парки, дитячі майданчики і т.п. Безумовно, комуністичне минуле досі не хоче залишати наше подвір’я. В Парижі його вже давно зайняли діти, а у нас досі витрушують килими і паркують машини. Ось і доказ тому, що кожен з нас є поневолі урбанізатором, але не є урбаністом. Якщо точніше, то саме від професійності спеціалістів-дослідників та практиків у містобудівній ситуації в Україні може настати звуження прірви.

Для мене урбаністика – це кожен мій день, який я проживаю, роздумуючи над потребами свого міста та методами впливу на його здоровий розвиток. Перше, що вже вдалось запустити – це серію воркшопів з ревіталізації декількох осередків в Києві. Але на майбутнє дуже хотілося би влаштувати літню резиденцію для молоді з архітектурних вузів України заради концентрації уваги на ключових проблемах наших міст, містечок і сіл. Тож менше будуємо й більше аналізуємо!

Григорій Мельничук,
співкоординатор Ради з урбаністики Києва

«Ключова ознака сучасної урбаністики – це все більша кількість урбаністичних практик, заходів, що спрямовані на максимальне залучення громадськості до процесів розвитку міста не лише на рівні прийняття остаточних рішень (громадські слухання)».

Мова йде про взаємодії у системі Влада-Бізнес-Громадськість-Професіонали. Якщо за часів СРСР ключову функцію виконувала Влада (планування міст, доріг), за часів 1990-2000-х – Бізнес (стихійна точкова забудова, знищення зелених зон та пам’яток архітектури), то наразі все більше актуалізується роль Громадськості, все більшою стає частка так званого громадського проектування.
Якщо порівнювати процес облаштування міста з облаштуванням помешкання, то ми спочатку визначаємося зі сценаріями нашого життя у квартирі чи будинку (скільки людей житиме, хто вони; наприклад, чи є діти, чи хтось працюватиме вдома) – це і є, власне, питання громадського проектування. Далі ми запрошуємо дизайнера (архітектора-містобудівника), і лише наприкінці – будівельників (архітектори окремих об’єктів і, власне, забудовники).

Звісно, майбутнє помешкання має і «працювати» – сприяти кращій працездатності членів сім’ї у контексті відпочинку та підтримання життєвих функцій або ж і слугувати робочим місцем. У містах – це функція Бізнесу, без якого система також не працює. Головне у ній – чітке розуміння і повага інтересів усіх сторін. Лише тоді можна отримати справді консенсусні та ефективні рішення. І, до речі, для успішної реалізації функцій кожної сторони у такому випадку буде витрачено мінімум ресурсів – часу, грошей, території.

Ігор Тищенко,
Центр дослідження суспільства

«Урбаністика в науковому сенсі є надзвичайно диверсифікованою і міждисциплінарною (західний відповідник – urban studies): вона включає і міську антропологію, і соціологію, і географію, і економіку – тобто всі царини знання, які здатні якомога повніше охопити такий складний, багатовимірний об’єкт, як місто».

Зараз і в Україні, і в інших пострадянських країнах (особливо в Росії) урбаністика стала тісно асоціюватись із альтернативною державній діяльністю з дизайну та проектування міського простору, в першу чергу – соціально орієнтованою, спрямованою на покращення існуючих публічних просторів і вирішення численних міських проблем. Хоча початково урбаністика – це наука про міста, про взаємозвязки економіки, демографії, соціального складу населення із забудованими просторами. Тобто один із розділів економічної географії.

В нашій ситуації я б розділяв власне урбаністику, як сферу досліджень міських просторів і міських спільнот, їх звязків; міський активізм (власне, прогрес, який ми бачимо зараз у вигляді числених неформальних ініціатив) – численні практики, спрямовані, головним чином, на повернення міст людям і гуманізацію відчужених міських просторів; і urban planning – те, чим традиційно займаються технократи на державній службі або на службі великого бізнесу. Власне, останній і є поки що тією силою, яка формує наші міста “згори”, і за допомогою органів влади, які сприяють в першу чергу саме великому бізнесу. В той час як урбаністи-активісти, спільно з дослідниками, озброєні професійними архітектурними чи науковими знаннями, які переймаються людино-орієнтованим розвитком міста та справедливим розподілом міських благ, намагаються підірвати цю гегемонію.

Юрій Кузьмін,
архітектор, співавтор концепції публічного простору на Шулявці

«Якщо відійти від історичного визначення, я під цим терміном розумію новий сучасний виток розвитку містобудівної думки».

Вона відповідає вимогам сучасного громадянського суспільства, а основними об’єктами дослідження являються людина, спільнота та іх взаємодія. Від модерністського містобудівного підходу урбаністика відрізняється в першу чергу змішаним використанням територій, багатофункціональними об’єктами, розвитком громадських просторів та наданням переваги квартальній моделі забудови.

Мені це чимось нагадує інтернет. Можливість масового співробітництва та відпочинку, знищення кордонів та неймовірну кількість нових можливостей. І це мені до вподоби.

Мартін Собота,
партнер архітектурно-урбаністичного бюро Cityfoerster, Берлін-Роттердам

«Урбаністика – це професія, у якій люди опікуються тим, як правильно зробити місто».

Сьогодні це не обов’язково планування та креслення. Це ще й постійна комунікація між різними суб’єктами, пошук фінансування, пошук потрібних людей, які зацікавлені у змінах. Важливою є й організація політичного процесу. Урбаністика – це також балансування між різними дисциплінами та інтересами різних груп. Це пошук та відбір проектів, в яких ставиться за мету служити спільному благу, а не індивідуальному інтересу якоїсь конкретної людини або групи людей. І робиться все це за допомогою інтеграції та співробітництва спеціалістів з різних дисциплін, різних сфер діяльності. До них відносяться: створення міської інфраструктури (транспорт, ЖКГ тощо), будівництво, питання мобільності та соціальної рівноваги, аналіз простору, економіка. Всі ці царини комунікують між собою, дослуховуються одна до одної для того, щоб почати управляти містом, як системою.

Олеся Сторожук,
медіа-координаторка Асоціації велосипедистів Києва

«Для мене урбаністика – це наука та практика про організацію міста, як системи. Це стосується, але не обмежується, різних сфер життя людей у місті: міського простору, культури, суспільних груп, мобільності. Урбаністика – це міждисциплінарне поле усіх аспектів міського життя».