Коли постає питання, в якому будинку купувати або орендувати квартиру, майже кожен, хто не купує нерухомість у новобудові, зіштовхується з різними типами будівель: панельними-непанельними, сталінками-хрущовками, і навіть брєжнєвками. Де яка висота стель, яка в квартирі буде стояти плита, чи тепло взимку, чи чутно буде ваших сусідів?

Для кращого розуміння різниці між всіма типами будинків, що залишила нам у спадок радянська влада, а також для базової освіченості містян стосовно власного міста, “Хмарочос” вибрав з-поміж київської забудови найбільш типові проекти, які зведені у центральній частині Києва.

Дореволюційні будинки

[metaslider id=2361]

Ще називаються “царськими будинками” чи “купецькими”. Збудовані в кінці XIX – на початку ХХ століття до Жовтневої революції. Більшість з них має 4-6 поверхів.  Типових проектів тоді не існувало і кожен будинок був авторським витвором архітектора. Часто ці будинки є пам’ятками історії та архітектури. І це не дивно – більшість архітектурних рішень є оригінальними та красивими.

Висота стель у цих будинках 3,2 – 4,5 метри. Особливість дореволюційної забудови у тому, що для комфортного проживання чи роботи у них потрібен капітальний ремонт та заміна усіх комунікацій. Бо дуже часто у “царських будинках” вимикається світло чи протікають труби.

Конструктивізм

[metaslider id=2369]

У період досталінського правління, а також перших років перебування Сталіна при владі у СРСР розпочався великий архітектурний експеримент. Тоді будувалися спеціальні будинки для представників певних професій: “Будинок лікаря”, “Будинок спеціалістів”. У цей короткий період були збудовані одні з найбільш цікавих споруд у Києві. Вони відрізняються незвичайними формами, зручністю та оригінальними рішеннями у плануванні квартир, а також додатковими приміщеннями для спільного користування (наприклад, у Будинку лікаря був навіть солярій на даху).

Номенклатурні будинки

[metaslider id=2372]

Під знаком рівності у СРСР було дуже чітке соціальне розшарування. І проявлялося воно, насамперед, у житловій нерухомості. Під час правління Сталіна партійні функціонери, творча та наукова інтелігенція, працівники інших державних відомств, найвищі воєнні чини отримували шикарні квартири у так званих “номенклатурних будинках”, або “директорських сталінках”. В Києві ви можете легко їх відрізнити від інших: вони темного кольору, з великими вікнами, мають невеликий сквер та власний внутрішній двір. У квартирах в цих спорудах були кабінет та столова. Номенклатурні будинки мають гарне планування з холами і 2-4 квартирами великої площі на поверсі.

Сталінки парадні

[metaslider id=2379]

У цій забудові, яка ще називається “сталінським ампіром” чи “радянським класицизмом” відкривається усе бажання Іосифа Віссаріоновича створити власну імперію. В архітектурному стилі дійсно зустрічається багато елементів ампіру та класицизму, але проглядається й новий стиль – ар-деко, у якому відбувається забудова, наприклад, Манхетену. Парадні сталінки, зазвичай, будувалися на центральних вулицях та проспектах: “Ворота у місто” в Мінську чи композиція “Сім сестер” у Москві. В Києві в цьому стилі зведені будівлі на Хрещатику та в решті центральної частини міста.

Сталінки звичайні

[metaslider id=2385]

На відміну від щасливих володарів шикарних номенклатурних квартир, інші члени радянського суспільства мали задовольнятися більш скромними помешканнями. Щоправда, звичайні сталінки у порівнянні з хрущовками – досить непогане житло. Порівняно висока стеля, товсті стіни з цегли та просторі приміщення. Хоча відсутність ліфту, старі комунікації та здебільшого дерев’яні перекриття роблять ці будинки дещо небезпечними.

Хрущовки

[metaslider id=2391]

Стандартні п’ятиповерхівки з квартир-коробок, які почали зводити після легендарного у радянській архітектурі документу “Про усунення надмірностей у проектуванні та будівництві”. У 50-ті роки, коли Микита Хрущов прийшов до влади, урбанізація в СРСР тривала, а в “комуналках” вже не вистачало місця для всіх бажаючих. Рішення було знайдено: будувати у майже нескінченних кількостях п’ятиповерхові панельні будинки, щоб вмістити усіх охочих. У багатьох хрущовок в Києві вже закінчився термін експлуатації, але їх збудовано так багато, що заміна для них знайжеться ще дуже нескоро.

Чеський проект

[metaslider id=2397]

Точно невідомо походження назви цього типу забудови. Існує версія, що такі будинки вперше почали зводити на Оболоні і туди почали селити чехів, які приїздили в якості експертів на пивзавод.

Чеський проект є модифікацією хрущовки, це також панельний будинок, але він спроектований 9-поверховим і має більш високу стелю. Основною особливістю “чешок” є так званий “еркер”, арка між вікнами та рештою кімнати, яка, фактично слугує перекриттям.

БПС-6

[metaslider id=2400]

16-поверхові будинки білого кольору, також дуже популярні у Києві. Є версії з “ніжками” – спеціальними конструкціями для підтримки будівлі. Цікаво, що в цих будинках спочатку встановлювали газові плити, але пізніше перейшли на електричні. Через те, що споруди почали зводити у 1972 році, під час правління Леоніда Брєжнєва, їх також називають “брєжнєвки”. В багатьох БПС-6 два ліфти: пасажирський та вантажний. Щоправда, зараз вантажний частіше зламаний.

Серія КТ

[metaslider id=2406]

Знамениті будинки з овальними віконними рамами у відсіку зі східцями. Кількість поверхів варіюється від восьми до двадцяти двох. Будинок обладнаний сміттєпроводом, двома ліфтами. Квартири тільки 2- та 3-кімнатні. Має порівняно теплі стіни через використання у будівництві матеріалу під назвою керамзитобетон.