Сьогодні під стінами КМДА зібралися небайдужі кияни, щоб відстояти кінотеатр “Жовтень”. Нагадаємо, вночі з 29 на 30 жовтня у ньому сталася пожежа. Збитки від неї складають близько семи мільйонів гривень. Наразі представниками МВС ведеться перевірка по трьох версіях: хуліганство, “розборки” ЛГБТ-спільноти, підпал з метою рейдерства.
[metaslider id=2931]
“Хмарочос” запитав у містян, чому вони відстоюють право кінотеатра на існування.
Фото: Тарас КайданДізнався зі ЗМІ, що кінотеатр “Жовтень”, до якого я ходив раніше, був підпалений. Я прийшов сюди, бо мені цікаво і не байдуже. Я хочу допомогти кінотеатру. Мені подобається те кіно, яке показуть у “Жовтні”. Це не обов’язково високобюджетне нове кіно, тут крутять багато старих стрічок.
Тут не можна однозначно сказати, бо точно не відомо, хто його підпалив. Більшість вважає, що це рейдери. Якщо так – дійсно треба відствоювати кінотеатр. Бо, якщо ми не будемо відствоювати громадські місця, їх просто не залишиться. В Європі був випадок, коли зруйнували соціальний центр в Копенгагені і забудовники, які викупили це місце, намагалися там створити щось своє, але громада просто не дозволила це зробити. Пропоную перейняти таку європейську практику.
Это моя работа, и я люблю “Жовтень”. Он был одним из тех кинотеатров, где показывают артхаусное, некомерческое кино. Очень жалко, что с ним так все произошло. Меня больше всего задело то, как это сделали. Настолько нагло, провокативно, наплевательски. Я, честно говоря, не каждый день ходила в “Жовтень”, но этот поджог – плевок в лицо общественности. И понятно, что общественность откликнулась и решила с этим бороться. Очень важно понимать, что надо бороться.
Это мой любимый кинотеатр. Плюс я считаю, что это был намеренный поджог. “Жовтень” такой старенький, там дешевые билеты, там одни и те же люди работают, туда приятно приходить. Там своя атмосфера. Там редко бывает сомнительная публика, сюда приходят завсегдатаи кинотеатра.
Я прийшла, бо мене дійстало, що відбуваються такі рейдерські захоплення. І я дійсно дуже багато ходжу в “Жовтень”. В Києві бракує місць, де можна дивитися хороше кіно. Суцільне засилля “Любовь-Морковь”, а в “Жовтні” є якась альтернатива.
Происходил длинный спор, и он закончился иррационально. Я считаю, что следует вернуть все в рациональное русло. Мне важен сам принцип того, что в этом месте должен быть кинотеатр, а не что-то другое.
Це для мене домашній кінотеатр. Я живу в двох кварталах від нього і дуже люблю репертуар. Це єдиний кінотеатр, куди можна сходити подивитися неформатне кіно. Тому я прийшов сюды. Я хочу, щоб його відновили.
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 120 днів. За цей час ми опублікували 24969 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті