Архітектор і урбаніст Станіслав Дьомін – про побудову культури відносин між мешканцями міста і важливість спільної відповідальності за Київ, в якому ми разом живемо.

Для містобудування Києва радянського і пострадянського періоду була характерна гонитва за кількістю квадратних метрів, поверхів, населення і т. і. Часто це прагнення наносило великий збиток якості прийнятих і реалізованих проектних рішень, наслідки чого ми сьогодні відчуваємо на собі.

Для обґрунтування кількісного підходу була запропонована безліч показників і аргументів, виходячи з яких нам мало б ставати зрозуміло, що ще один або десять метрів на душу населення у місті, і буде щастя. Кількість метрів зростала, а щастя не наступало. Так у чому ж питання?

Майже у всіх аспектах діяльності будівельно-економічного комплексу Києва відсутній фактор якості. За роки накачування міста порожніми метрами багато у чому втрачена проектна та будівельна культура. Сьогодні архітектурне середовище міста створюється для продажу, а не для життя, за законами ринку, а не сталого розвитку.

Є така думка – місто — це матеріалізована форма людських відносин. Так що ж такого важливого ми втратили у наших відносинах і у нашому житті, що місто стало таким, яким ми бачимо його сьогодні?

Культуру?

Культура, у найбільш широкому сенсі — сукупність знань, умінь і артефактів, які передаються між людьми і поколіннями.

Об’єктом людської культури завжди є людина, предметом — якість її життя на певній території у певний час. Зі зміною умов на території змінюється і культура, адаптуючись до нових можливостей і обмежень.

Читати: Як побудувати розумне місто?

Ефективність культури можна визначити по тому, наскільки її установки дозволяють покращити якість життя на певній території у довгостроковій перспективі.

Культура визначає форму людських прагнень і потреб, створює ідеали, те,  до чого буде прагнути людина – до розкоші або аскетизму, жити у мирі або померти в бою, берегти природу або нерозважливо знищувати її. Моральні та етичні закони, естетичні та релігійні традиції, лежать у площині культури. Економіка лише вишукує засоби їх реалізації, а держава визначає правила гри.

Сьогодні місто Київ, в тій формі, у якій воно склалося за останні роки, кидає виклик нашій спроможності як містян. Ми повинні зрозуміти що ми Кияни, що тут не Нью-Йорк і не Париж, не Відень і не Копенгаген, але й не Київ 1960-их або 1910-их, хоча традиції старого Києва мають багато у чому лягти в основу нової міської культури. Виходячи з суттєвих змін у місті та світі, традиції київа мають бути актуалізовані, але не втрачені.

Сьогодні, працюючи з міським середовищем необхідно працювати і з містянами. Це може бути тільки двосторонній процес пристосування середовища до потреб міських жителів, та пристосування городян до можливостей середовища. При цьому мають бути враховані права наступних поколінь на здорове та забезпечене місто. Ми не повинні бути грабіжниками і мотами у своєму домі. Кожен городянин повинен розуміти, що користуючись привілеями міського життя, він бере на себе відповідальність за порядок у своєму місті.

На сьогоднішній день, для поліпшення якості міського середовища, я б запропонував розробити ряд стратегій, які могли б бути застосовані районними адміністраціями та впроваджені спільними зусиллями чиновників, політиків і городян:

Збереження та актуалізація культурної спадщини. Історичний вимір міста створює його справжній неповторний вигляд і справжню культурну цінність. Те що зроблено часом не можна підробити. В історичному вигляді міста, частинах старих будинків і дворів, сітці вулиць і чергуванні висот і порожнин прихований неповторний генетичний код міста, ключ до його розуміння та розвитку, рецепт міського життя, знайдений десятками поколінь, що жили на цій території до нас.

Участь. Місто для городян. Якщо щось в цьому місті непотрібно нікому, значить є сенс переосмислити дану територію або об’єкт. Населення міста організовано трьома способами: за територіальною приналежністю, за видом діяльності та єдиним історичним процесом. З цих трьох точок зору населення пред’являє місту різні вимоги. За територіальною ознакою в першу чергу вимоги стосуються порядку – безпека, чистота, комфорт. За ознакою діяльності це розмаїття, рівні можливості використання, просто наявність елементів інфраструктур, які обслуговують потреби й прагнення людей. За ознакою єдиного історичного процесу це збереження традиційних форм організації середовища, окремих культурних та естетичних цінностей. Таким чином ми повинні забезпечити людині можливість участі з усіх цих трьох точок зору, як наприклад в організації порядку у своєму дворі (бо вона там живе), питанні створення велосипедної інфраструктури (бо вона велосипедист) і у виборі проекту реконструкції вулиці Стрілецькій (бо там жила сім’я її бабусі і вона в дитинстві була занурена  у побут цієї вулиці через її розповіді, буваючи в гостях)

Безпека. Вона починається з нейтралізації очевидно небезпечних об’єктів та профілактики виникнення небезпечних ситуацій. Великою мірою досить просто покластися на почуття, що дозволило нашому виду вижити, визначити і усунути небезпечні об’єкти. Забезпечення безпеки населення, майна та довкілля це важлива функція державної та міської влади, але участь городян допоможе у вірному виборі пріоритетів та цілей.

Комфорт – це фізична, психічна та соціальна відповідність / сумісність міського середовища потребам і можливостям різних груп населення, її співмасштабність в просторовому, часовому і витратному плані із ладом життя і діяльності городян. Комфорт, так само можна визначити відсутністю подразників, які є джерелом дискомфорту – гучні звуки, неприємні запахи, гнітючий мікроклімат і т. і. Показники комфорту найбільш широко нормовані і встановлені в підзаконних і нормативних актах, їх вивченням займається велика кількість наукових (ергономіка, санітарія, будівельна фізика і т.д.) і творчих (дизайн, архітектура) дисциплін.

Вибір. Можливістю вибору визначається ступінь свободи людини, можливість знайти своє місце в суспільстві, бути затребуваним. Людина повинна мати вибір, який забезпечує її культурні особливості та індивідуальні потреби, вибір чим, як і де займатися. Коли вибір недостатній, відбувається розшарування суспільства і виділення з нього не реалізованого класу людей, в якому починає розвиватися безробіття, бідність, маргінальне поведінка і, як наслідок, злочинність, насильство, соціопатія і залежності.

Можливості. Крім вибору населенню необхідно забезпечити рівні можливості щоб ним користатися. Для дітей і літніх людей, багатих і бідних, інвалідів та інших груп з обмеженими фізичними та соціальними можливостями.

Раціональне використання – варто подивитися на вулицю, на якій, здається, зовсім немає місця, тверезим поглядом і відразу стає помітно, що більша частина її площі не використовується, не для кого не призначена і виконує незрозумілу або не відповідні функції. В умовах щільного міського розселення, спираючись на принцип компактності , що показав свою ефективність на заході, ми не можемо дозволити собі так марно витрачати настільки цінні території. Кожен об’єкт, кожна територія повинні мати чітку функцію, бути комусь потрібні і хтось повинен за них відповідати.

Читати: Що таке урбаністика?

Замість завершення:

Давайте пам’ятати уроки історії, які говорять нам, що історія міст – це історія катастроф, і за безлад в міському середовищі воно завжди відплачує міському населенню тією ж монетою. Місто не тільки наш спільний дім, а й наша спільна відповідальність.