До того, як величезний парк у Амстердамі став публічним простором, на його місці простоював вже закритий, колись найбільший газовий завод —Вестергасфабрік, загальною площею 14,5 га. Головним викликом під час проектування стало перетворення забрудненої території з великою кількістю історичних будівель у нове значиме та зручне для містян місце.
Проблема
Фабрика відкрилась у 1885 році. Спочатку газ використовували для вуличного освітлення, і тільки потім для опалення і приготування їжі. У XIX столітті видобуток газу був надзвичайно активним, але вже в 1930-х роках Амстердам перейшов на широке використання електрики та лампочок, а у 60-х виявили природний газ і завод виявився непотрібним. У 1967 році його закрили, і багато років будівлі використовувалися, як гараж та складські приміщення.
У 1980-х роках перед мешканцями з’явилися нові можливості — було запропоновано план зонування, до якого належали райони Вестерпарк (Westerpark) і Вестергасфабрік (Westergasfabriek). Згідно з планом, місце розташування колишнього заводу з виробництва вугільного газу слугувало б з метою рекреаційного обслуговування, а у 1981 році міська рада Амстердаму вирішила на його території облаштувати парк.
Парк планували і обговорювали надзвичайно довго. Майже 20 років минуло з моменту прийняття рішення щодо його облаштування та дійсною реалізацією. Оскільки багато будівель заводу несли архітектурну та історичну цінність (деякі з них збудовані у стилі голландського неоренесансу), одним із завдань учасників проекту було зберегти історичну спадщину. Реновація території, збереження будівель та очистка парку відбувалась за рахунок держави та муніципалітету, при використанні різних субсидій та грантів. Загалом на парк витратили близько 20 мільйонів євро.
Ресурси
Як публічний простір, парк контролюється і обслуговується районною радою Вестапарк. Проте вона не вважала розвиток і збереження історичних будівель Вестергасфабрік своїм пріоритетним завданням. За це мали б відповідати приватні ділові партнери. Таким партнером на початковому етапі стала компанія управління нерухомістю — MAB (Meijer Aannemers Bedrijf). У 1997 році з нею підписали відповідну угоду, згідно з якою рада мала здійснити планування і технічне обслуговування парка, а також зобов’язувати використовувати будівлі у культурних цілях і оговорювати розумний рівень орендної платні за культурну діяльність. МАВ мала займатися наданням у оренду, розвитком і оперативним управлінням будівель. Таким чином, фінансові ризики обох партнерів були розділені і зведені до мінімуму.
Будівлі передали у 2000 році, і для управління ними в МАВ створили допоміжний відділ «Westergasfabriek BV». Співпраця тривала чотири роки. У 2004 МАВ об’єдналася з Bouwfonds і утворила Bouwfonds MAB Development. З того моменту Westergasfabriek BV і будівлі, які їй належали, перейшли у власність Meijer-Bergmans BV, якою володів колишній власник МАВ — пан Мейер. Відносини між МАВ і місцевою радою не завжди були гладкими, але оскільки сторони були пов’язані між собою угодою, ніхто б не зміг з легкістю покинути проект без збитків.
Команда
Починаючи з 1990 року питання щодо того, як можна використовувати Вестергасфабрік належало до компетенції районної ради Вестпарку. У ролі «завідуючого сектором роботи ради» за проект відповідав Евет Верхаген. У 1992 році він заснував команду проекту Вестергасфабрік . А два роки потому став його менеджером. У районній раді прийняли рішення, щоб за проект відповідала одна людина, а у 1996 році таке ж рішення і відповідну посаду прийняли і ухвалили у міській раді Амстердаму. Що у свою чергу дозволило сформувати коротку і зрозумілу лінію комунікації.
На практиці проектна група функціонувала відносно незалежно. Але керівник проекту завжди працював під наглядом відповідного керівника у раді муніципалітету, який ніс загальну відповідальність. Завданням менеджера проекту була надавати усім членам ради (склад якої постійно змінювався) вичерпну інформцаію щодо реалізації задуму.
Етапи
Генеральний план парку розроблений Кетрін Густафсон і Франсін Хоубен з бюро Mecanoo Architecten. Він отримав назву «Changement» і пропонував облаштувати місце так, щоб у відвідувачів складалося враження, ніби вони подорожують по ньому у часі. Природа парку змінювалася з заходу на схід. Дизайн поєднував як класичні елементи — сади та луги, так і різноманітні корінні насадження. Схід території, де розташовані офісні приміщення, має вигляд міського парку, центральна частина — містить елементи 50-х та 60-х років, це простір для відпочинку.
Територія складається з чотирьох важливих кластерів: кожен з яких унікальний і відрізняється один від одного.
«The Village» — група будівель, розташованих між каналом і Полем для проведення заходів. Тут є велика зала для івентів, магазини, мистецькі студії і кафе.
«Spectacular Village» — зона для проведення найбільш масштабних подій. Тут розташована будівля The Gasholder — найбільше крите приміщення на території.
«Children’s Village» — простір для дітей.
«Cite Des Arts» — територія, яка знаходиться західніше, і планувалася для розміщення нових будівель. Більшість з них хотіли використовувати, як офіси для культурної активнсті.
Коли проект почали реалізовувати, виявилося, що територія заводу після індустріальних років була надзвичайно забрудненим місцем. Особливо — земля, що було недопустимо для майбутнього парку. Через значну кількість забруднень процес очистки затягнувся, і проект став дорожчим та довшим, ніж планувалось спочатку.
Створили замкнену систему циркуляції води, яка не контактувала з забрудненим грунтом і була відмежована від нього глиною та бетоном. Тут розмістили резервуар з насосом, які могли використовуватися для поливу рослин під час засухи. Крім того, вода стала важливим елементов дизайну — на території парку безліч озер, вода у яких також ізольована від забрудненого грунту.
Врешті-решт землю та воду очистили, будівлі відновили і реставрували, посадили 1150 нових дерев і 17 000 рослин.
Одним з головних чинників у зведенні парку була комунікація з активними місцевими організаціями та місцевими жителями. У людей дізнавалися про їхню думку, вони колективно обирали ландшафтних дизайнерів, усіх залучали ділитися ідеями.
У 1989 році будівлі заводу ще були відмічені, як промислові пам’ятки. Їх використовували, як простір для проведення тимчасових культурних подій. У 1990-х влада Амстердаму боялася, що в зупиненому заводі можуть незаконно поселитися так звані сквоттери. Тому Вестергасфабрік почали здавати в оренду для культурних проектів. Тимчасове культурне використання мало продовжуватися рік, але тривало сім років, що зробило Вестергасфабрік культурною ареною Амстердаму. Тисячі подій відбулися на його території з 1993 по 2001, починаючи з появи картинних галерей і театральних виступів, закінчуючи оперою і цирком. Тут облаштували місця як для довгострокового користування, так для і короткострокової оренди, що робить використання простору надзвичайно гнучким.
Наприкінці 1991 року районна рада видала «Заклик до ідей» для того, аби з’ясувати майбутнє території Вестергасфабрік. Протягом наступного року до розгляду представили близько 300 пропозицій, як від великих організацій, так і від місцевих жителів. Із запропонованого вибрали чотири плани, по яких районна рада розробила техніко-економічну стратегію розвитку простору.
Результат
У 1993 році було обрано план «IJsbreker», який пропонував розмістити у найбільшій будівлі Національний центр сучасної музики. Для інших споруд пропонувався план «Rhizome», запропонований місцевим жителем, згідно з яким головними користувачами простору мали стати місцеві організації і різноманітні громадські об’єдання сусідніх районів. У результаті реалізували тільки другу пропозицію.
Парк Вестергасфабрік був відкритий 7 вересня 2003 року бургомістром Амстердаму Йоб Кохеном. Тепер територія виглядає доглянутою, з гарними зеленими ділянками та історичною архітектурою, Важко уявити, що раніше там були гори коксу, залізничні колії, вагони, димні труби, шум, сморід вугілля, аміаку і сірки. Сьогодні Вестергасфабрік – це публічний простір в якому є місце для всіх. Реалізація парку була вдалою ідеєю, оскільки він різносторонньо і інтенсивно використовується. Велосипедисти, люди з собаками, батьки з дітьми мають можливість проводити тут свій вільний час. Тут є ставки і тенісні корти, спортивні майданчики і місце для пікніків, пішохідні зони і кафе. А також, місце для культурних заходів, фестивалів та виступів. Наразі парком опікуються волонтери.
Фото: flickr-user Joost van Velzen jpmm Anne Helmond King of Jive narnua Arne Coomans Ronald Rugenbrink sieneke toering
Проект реалізовується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»
Матеріали проекту можуть вільно передруковуватись іншими ЗМІ за умови посилання на оригінал публікаціїПерш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 272 днів. За цей час ми опублікували 23454 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
