У столиці Португалії, Лісабоні муніципалітет заснував проект BIP/ZIP (квартали та райони з пріоритетом інтервенцій), який триває з 2010 року. За допомогою невеликих грантів та можливостей безкоштовно використовувати муніципальні приміщення, активні громадяни створили десятки міських проектів, спрямованих на підвищення якості життя у Лісабоні. Ми покажемо, як ця програма працює, на прикладі району Моурарія в центрі міста.
Проблема
У Лісабоні існує легенда, яка сягає ще 16 століття, у ній розповідається про хлопчика-короля Себастьяна І, який у 1574 році пішов війною на маврів і загинув у бою. Але мешканці португальської столиці не хотіли вірити у це і продовжували чекати короля, який би пришов і врятував їх від зубожіння. Зараз таке пасивне чекання на месію, який прийде і за всіх вирішить проблеми у Португалії називається себастьянізмом, тобто походить від імені короля-героя легенди. В Україні така поведінка іменується патерналізмом.
Саме через себастьянізм Лісабон страждає від типових проблем: туристична частина фактично непридатна для життя місцевих мешканців через великі натовпи, а інші райони занедбані тому що вони не приносять доходу від туризму. На центральній площі Россіо лише у чотирьох квартирах живуть люди. Інші приміщення зайняті готелями, використовуються, як склади для ресторанів, або викуплені інвесторами і простоюють порожніми. Крім того, дуже багато будівель продані міжнародним мережам готельного бізнесу. Навіть державна компанія з постачання електроенергії зараз частково належить Китаю. Тому у Лісабоні дуже гостро постає питання, як місцева влада регулюватиме роботу іноземного бізнесу, відстоюючи при цьому інтереси містян.
Ресурси
Але не всі лісабонці «хворі» на себастьянізм. За останній час у місті з’явилося багато міських проектів, які залучають місцевих мешканців до розбудови власних кварталів. Деякі активності спрямовані не на локальну аудиторію. Наприклад, Жоана Жасінту зі стартапу “Сталий Туризм у Лісабоні” займається проведенням турів для іноземців, які хочуть побачити нетуристичну столицю Португалії. Серед пропозицій: чотиригодинна прогулянка містом з катанням у трамваї, напоєм та супроводом місцевого гіда за 20 євро; та ланч на одній з локальних вулиць Лісабона, вартістю 17 євро. Також на сайті проекту можна подивитись заклади міста, які відповідально ставляться до навколишнього середовища та сповідують підходи сталого розвитку у своєму бізнесі. Частину зароблених грошей команда “Сталого туризму” витрачає на благодійність.
Серед інших місць, Жоана водить туристів районом Моурарія, який раніше був центром наркоторгівлі Лісабону і знаходиться у самісінькому серці міста. Зараз цей район включений місцевою владою до проекту BIP/ZIP, що дає можливість активним громадянам розвивати власні ідеї з розбудови міського простору.
Команда
У Моурарії проживають мешканці 51 національності, і хоча район знаходиться в центрі, він є далеко не таким популярним, як сусідня туристична “Мекка” – Алфама, де 70% нерухомості здається через сервіс оренди квартир Airbnb. Національним розмаїттям Моурарії скористались автори проекту Renovar a Mouraria — вони розпочали з того, що разом з міською владою запустили сайт з мапою, яка показує усі ресторани етнічних кухонь навколо. Це привертає увагу як мешканців інших районів, так і туристів: всі вони мають змогу скуштувати безліч страв, просто прогулюючись між декількома кварталами. Пізніше ця ініціативна група зробила реконструкцію будинку, що належав місту, і зробила там культурний центр з кафе та офісними приміщеннями. Вони привертають увагу концертами та турами барам району, а зароблені кошти витрачають на організацію школи для тих, хто не вміє читати.
Інший приклад подає фуд-блогер Адріана Фрейре. Вона організувала у Моурарії “Спільну кухню” у покинутому будинку. Тепер тут щодня збираються місцеві на ланч. Багатші люди платять п’ять євро за частування, а ті, хто не може собі цього дозволити, — харчуються безкоштовно. На кухні працює професійний шеф-повар, а от його помічники – волонтери. Вони не отримають заробітну платню, але натомість Адріана платить за них комунальні. У планах колишнього фуд-блогера створити тут інкубатор гастрономічних стартапів та знайти декілька ділянок для створення у Моурарії громадських городів.
Етапи
Ці проекти підтримані міською ініціативою BIP/ZIP. З 2010 року вони оголошують конкурс на кращі міські проекти у найменш привабливих районах міста, щоб оживити їх. До них належить і Моурарія. Основна вимога — у кожного проекто має бути не менш ніж дві зацікавлені сторони. Тому студенти мають об’єднуватись з місцевими жителями, власники закладів — з громадськими організаціями і так далі. Але при цьому влада намагається підтримувати лише ті соціальні проекти, які мають робочу бізнес-модель. Адже грантова підтримка закінчується, а проекти мають продовжувати існувати на благо мешканців міста. Тож добре, коли концепція вписується у рамки соціально відповідального бізнесу: частина прибутку від основної діяльності спрямовується на благодійність і підтримку незахищених верств населення.
Результат
Перед муніципалітетом та мешканцями Лісабону наразі стоїть серйозне завдання: боротьба з “себастьянізмом”, з відчуттям того, що держава тобі щось винна. Декілька поколінь у Португалії виросли за доби диктаторського режиму і вони не розуміють принципів демократії. Натомість, вважають патерналізм нормою. Соціальна безпека та громадянські інститути в країні розвинуті, в порівнянні з іншими країнами Європи, досить слабко. Однією з проблем є те, що багато позицій у міській владі досі займають люди, які “ефективно” працювали за часів диктатури.
Але у Португалії виросло покоління, яке не жило за авторитарної доби. Це пост-революційне покоління є значно більш ініціативним за старших. Вони створюють соціально відповідальний бізнес, люблять своє місто та дбають про нього. Ці люди є адептами змін знизу і вони не будуть чекати, поки міфічний король прийде рятувати країну від несправедливості.
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 246 днів. За цей час ми опублікували 23262 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?