Віце-мер німецького міста Трір: «Цікаве життя починається, коли ми беремо ініціативу у свої руки»

Дата публікації: 11.9.2015 Розділ: Практики

До Києва завітав колишній віце-мер німецького міста Трір Норберт Нойхауз. У могилянському просторі KMArt Yard він поспілкувався зі студентами та громадськими активістами.

«Хмарочос» записав основні тези його виступу про важливість місцевої політики, розбудову міста Трір та європейські принципи субсидіарності та солідарності, на яких побудована політика у Німеччині.

Norbert-Neuhaus

Про важливість локальної політики

«Будь-яку проблему в країні можна побачити саме на локальному рівні. Якщо у магазині великі черги, як в радянські часи, то однозначно з країною щось не так. Але ви бачите цю дисфункцію на локальному рівні. Тому місцева політика є важливою».

Місцева політика – це місце, де можна довести ефективність різних політичних позицій, які є у державі. Тому що тут видно, як теоретичні ідеї впливають на реальне життя.

«Головне запитання політики: «Як ми організуємо наше спільне життя?» В залежності від відповіді на нього й стає зрозумілою ваша політична позиція: чи ви комуніст, чи ви ліберал чи консерватор».

«Для місцевої політики, як і для будь-якої іншої, є важливим поняття «спільного блага». І це не якесь пусте поняття, як можуть сказати деякі соціологи. Люди, що організують своє спільне життя у суспільстві, повинні мати спільну мету, якою є поліпшення економічних, моральних, культурних та інших показників і в результаті це має призвести до підвищення якості життя в цілому».

«Завданням держави має бути можливість кожного громадянина розвинути себе та свої навички для задоволення власних потреб у суспільстві. І це питання не тільки грошей, а й організації суспільства й управління державою таким чином, щоб кожен почував себе комфортно і мав можливості для особистісного розвитку».

1

«Політика вимірюється миром. Зовнішнім та внутрішнім. Якщо у державі мир, і якщо вона знаходиться у мирі з іншими державами, значить вона проводить успішну політику для свого суспільства. А мир може забезпечити тільки панування в державі справедливості. Якщо в вашому житті немає справедливості, то ніколи не буде й миру. Це видно навіть на рівні сім’ї. Якщо хтось з членів родини поводиться несправедливо й думає тільки про себе, то інші будуть накопичувати агресію щодо цієї людини. І рано чи пізно ця агресія вибухне».

«Якщо ви є політиком, то маєте думати про майбутнє. Про те, як ваше рішення вплине на спільне благо у майбутньому. Через п’ять або десять років. І яким має бути наступний крок».

Якщо люди в суспільстві живуть поодинці, то вони й будуть одинаками. Але людська особистість може розвиватись тільки за умови спільної роботи та спільного розвитку. Поодинці ми слабкі та позбавлені можливості розвитку.

«Американські провели дослідження щодо ознак щасливої людини. Так от щастя – це не кількість зароблених грошей і не комерційний успіх. Це місце у соціальній групі, де ви любите людей, а люди люблять вас. Де вас будуть приймати як особистість з вашими цінностями та життєвими орієнтирами. І це дослідження є дуже важливим для місцевої політики. Ми маємо робити людей щасливими, навіть якщо знаходимось у складних умовах».

Про перетворення Тріра на початку 90-х

«Після падіння Берлінської стіни й об’єднання Німеччини з нашого міста повинен був поїхати французький військовий контингент. Ми мали одну з найбільших баз у Німеччині – у 100-тисячному місті розміщувалось десять тисяч солдатів. І це стало викликом – ми втрачали багато робочих місць та втрачали платоспроможне населення. Але це означало і нові можливості».

«Для реалізації нової міської стратегії ми запустили широку дискусію в місті щодо розвитку у наступні 30 років, результатом якої стали десятки інвестиційних пропозицій».

3

«Місто не може існувати без інвестицій. Але пропозиції для бізнесменів мають бути сформульовані таким чином, щоб особиста вигода інвестора поєднувалась зі спільним благом всього міста. Це основне питання для соціально орієнтованої ринкової економіки, яка домінує у Німеччині. Але й виклик для кожного політика».

«Місто має розвивати й транспорт, і культурне життя, і фінансовий добробут, і житло, й надавання соціальних послуг. Тільки тоді підвищиться якість життя для містян. Інакше місто просто не є привабливим і у нього немає економічного та соціального майбутнього».

Про принципи субсидіарності та солідарності

«В основі принципу субсидіарності лежить свобода людини. Не тільки, як індивіда, а ще і як члена соціальної групи. Ідея полягає в тому, що члени суспільства краще знають, як організувати життя суспільства, щоб вирішувати нагальні проблеми й не чекати, доки держава вирішить ці проблеми».

Ідея cубсидіарності полягає в тому, що члени суспільства краще знають, як організувати життя суспільства, щоб вирішувати нагальні проблеми й не чекати, доки держава вирішить ці проблеми.

«Наприклад, дитсадки. У 100-тисячному Трірі сорок дитячих садочків, з них тільки чотири є комунальними. Інші створені, як неприбуткові організації, членами яких є батьки. Вони збираються та вирішують, за якою освітньою системою будуть вчитись їхні діти, знаходять приміщення, наймають вчителів. А місто виділяє гроші з бюджету на вже організовану ініціативу. При цьому батьки теж роблять внески, але значно менші, ніж якби вони віддали дитину у приватний дитсадок».

«Маючи незалежність у прийнятті рішень та відчуваючи відповідальність за свою громаду, люди мають можливість влаштувати власні життя згідно зі своїми цінностями та розумінням спільного блага. Це і є демократія. Це і робить людей щасливими».

 

«Якщо ви хочете прожити цікаве життя, ви маєте брати на себе відповідальність за громаду. Якщо міська влада бере на себе всю відповідальність, то це схоже на нудне життя у Радянському Союзі. Тоді немає свободи й немає ініціативи».

«Якщо ми хочемо бути щасливими, ми маємо діяти. І це не означає тільки заробляння грошей. Гроші даються вам можливість мати базові речі – їжу, одяг, власне помешкання. А далі вже не важливо – маєте ви один мільйон чи десять. А от цікаве життя починається тільки тоді, коли ми беремо ініціативу у свої руки».

Бідність не означає, що ми маємо втратити гідність.

«Бідність не означає, що ми маємо втратити гідність. 50 років тому, коли Німеччина була в руїнах, ми теж були бідними. Але ми були разом. Мої батьки майже щовихідних разом з іншими містянами проводили заходи, де кожен приносив те, що мав. Якісь макарони, або салат. Дуже просту їжу. При цьому батьки ставили п’єси, співали та робили різні ініціативи».

«В українських селах теж була традиція, коли на весілля всі мешканці будували хату нареченим. І кожен знав, чому він бере в цьому участь – тому що коли він одружиться, йому теж збудують хату. Це і є солідарність».

Опублікувати в соцмережах

Підтримати проект

Три тижні на заводі: як працюється у коворкінгу «Платформа»

Підписуйтесь на розсилку і щотижня отримуйте наші найкращі публікації до себе у поштову скриньку. Обіцяємо не спамити!