«Хмарочос» поговорив з Ганною Бондар в.о. заступника директора Департаменту містобудування та архітектури про важливість діалогу між громадою та владою, плани з розвитку Києва на найближчий час та пріоритети щодо реалізації міських проектів.

Про децентралізацію

Зараз відбувається рух з децентралізації. Вийшли перші закони і укази Президента, в яких говориться про те, що питання контролю за забудовою повертається на міський рівень. Закон №3038 , який був прийнятий в 2011 році («Про регулювання містобудівної діяльності») фактично позбавив місто можливості що-небудь контролювати. До департаментів КМДА перестали приносити проекти. Якщо у місті щось будується, Департамент містобудування та архітектури навіть не знає, як виглядає ця будівля. Такий процес відбувався по всій країні, місто регулювало лише питання на кшталт «тут не вище, не ширше, за таким цільовим призначенням: житло, а не офісний центр, згідно з такою ДБН нормою» і брало участь на стадії присвоєння адрес. Роль міста була звужена цим законом і контроль за забудовою відійшов на державний рівень — до Державної архітектурно-будівельної інспекції.

Після революції у травні ми писали пропозицію до Мінрегіонбуду щодо змін у цей закон. В ситуації, яка склалася до «Майдану», цей закон відкрив двері «непритомним інвесторам». Через що ми бачимо велику кількість забудови, яка порушує містобудівні норми й правила. А тепер право контролю віддається на місцевий рівень. Але для цього має бути створений окремий департамент. Зараз стосовно нього у КМДА розробляються плани, скільки там має працювати людей, та які вони  матимуть повноваження.

Депутати міської ради підтримали рішення. Департамент містобудування та архітектури створює бачення, дає певні обмеження та поле можливостей щодо будівництва, а контроль здійснює інший структурний підрозділ, проте вже на місцевому рівні.

Про кадастри

На базі містобудівного кадастру ми створили портал Центру моніторингу забудови Києва (ЦМЗК). Працівники міжвідомчого Центру моніторять усю будівельну діяльність, яка зараз відбувається, і вирішують конкретну здачу з сьогоденною забудовою міста. Вся інформація представлена на порталі monitor.mkk.kga.gov.ua.

Містобудівний кадастр постійно наповнюється і спрямований більше на роботу з територією. Він орієнтується на космічний знімок 2013 року. Cаме тоді, у квітні, була проведена спеціальна робота. Адже зйомку можна робити лише навесні чи восени.

На порталі ми також показуємо містобудівні умови та обмеження, що видані на певну ділянку. Але самі проекти забудови до Департаменту архітектури не заходять. Вже на стадії, коли ми присвоюємо поштову адресу, ми просимо, щоб нам заносили проект. Так ми можемо їх фіксувати та архівувати.

Про Міську цільову програму розвитку Києва

У цьому році ми хочемо просунути й втілити надалі три програми. Перша це — реалізація містобудівної політики. Друга — «Київ місто-парк». Третя — велосипедна міська цільова програма, над  розробкою якої довго працювала Асоціація велосипедистів Києва разом з нашими спеціалістами. Зараз ми її запускаємо у складі транспортної програми.

Комплексна програма з реалізації містобудівної політики складається з трьох частин. Перша це — спроба розвивати містобудівний кадастр. Аби спланувати будівництво, треба мати статистичні дані, виходячи з яких можна робити аналіз, а далі вже  прогнозувати, планувати, проектувати. Після чого вже можна втілювати конкретні проекти. Тоді й допущених помилок буде набагато менше.

Ми закладаємо у програму певні кошти на розвиток кадастру та вдосконалення програмного забезпечення. Аби цей інструмент працював ще плідніше, робив якісні розрахунки.

Друга частина — реалізація тих проектів і програм, які департамент започаткував. У нас народилася велика кількість ініціативних програм, які реалізовувалися не через доручення когось «зверху». Свого часу ми починали просувати проект з розвитку Подолу у «Київ самобутній». Тоді у 2013 році, ми планували робити на основі нього міську цільову програму, але стався Майдан і всім було не до історичного Подолу.

Однак ми провели конкурс на Контрактову площу і прилеглі території у 2015 році, і тепер дуже хочемо реалізувати ці ідеї.

Однією площею тут не обійдеться. Ми хочемо створити потужний туристичний центр на історичному Подолі. До цього потрібно провести певні заходи: це не тільки мощення на площі й озеленення, а й активні перші поверхи, й певні преференції для хороших ресторацій та кафе, творчих майстерень і т.д. Однак, щоб проект реалізувати, його потрібно включити в певну програму.

Третя частина програми — конкретні точкові об’єкти, які ми вважаємо важливими. Наприклад, ми пропонуємо провести конкурс і зробити гідний благоустрій на площі Червоної Пресні біля кінотеатру «Жовтень». На відновлення кінотеатру будуть виділені кошти з міського бюджету. Це знакове місце, і якщо простір біля нього буде класний, то в комплексі усе буде працювати краще, ніж окремо — кінотеатр, і окремо — площа.

Про міські концепції

Важливим етапом є розробка різних правил і концепцій. Річ у тім, що у місті дуже важливо мати бачення у різних напрямах. У Ляйпцігу, наприклад, на кожен напрям є концепція, і всі розуміють, куди вони рухаються. Якщо ідея вкладається в концепцію, її реалізують. Якщо ні — «до побачення». Можна йти до міської ради й переголосувати концепцію. Правила — це домовленості, що ми живемо так, а не інакше: в нашому місті не смітять, паркуються так і т.д.

Ми заклали до міської цільової програми створення декількох концепцій: створення безбар’єрного середовища у центральній частині міста; створення певної системи навігації, як туристичної так і для маломобільних груп населення; створення інфраструктури громадських вбиралень у місті. І це теж потребує певної концепції: має бути розуміння, де збираються люди, де потрібні ці вбиральні і якими вони мають бути. Це вже просто соромно, що у місті немає вбиралень. Також необхідні певні методичні рекомендації з озеленення міста. Ми розробили посібник з вуличного дизайну і сподіваємося, що міська рада схвалить це рішення.

Проект «Комфортне місто», посібник з вуличного дизайну

Зараз проект рішення щодо концепції «Комфортне місто» проходить депутатські комісії, після цього  будемо виносити його на голосування у Міську раду. Якщо більшість депутатів проголосують «за», у місті з’явиться ще одна концепція комплексного впорядкування і рекомендаційний документ з прикладами якісного публічного простору, з його описом та картинками, який ляже кожному чиновнику на стіл.

Захід «Участь громади у прийнятті рішень». Про лекції та проектний семінар.

Якось ми отримали доручення від мера — розробити новий механізм громадських слухань. Тому що чинний механізм є недосконалим. Це було наприкінці 2014 року, тоді ми займалися конкурсом «Територія Гідності» і всі сили були спрямовані сюди.

Досвід самого конкурсу дуже унікальний і пов’язаний саме з революцією. Спочатку ми почали думати на цю тему з експертами, які працювали над конкурсом, його програмою, брали участь в громадських обговореннях після революційних подій. А потім на рівні Верховної ради почали приймати ряд законопроектів на цю тему: «Законопроект про громадські слухання», «Законопроект про місцевий контроль». З іншого боку, в Харкові розробляється законопроект про участь громадськості у прийнятті рішень. Це все державний рівень, а на місцевому — ми маємо створити механізм, який відповідатиме національному. Оскільки там зараз відбуваються певні зміни, ми опинилися у ситуації, коли ніби розуміємо, куди хочемо йти, але відчуття, що рішення не буде відповідати державному рівню, ще є. Тому я відслідковую всі законопроекти й викладаю їх у групі в Facebook «Право на місто».

Зрозуміло, щоб розробити відповідний механізм, потрібно подивитися, як подібні процеси відбувалися в інших країнах. Тому наш Департамент організовував ряд заходів, на яких кожен охочий міг ознайомилися з практикою країн Європи та Америки. Наприклад, консультант Департаменту з Німеччини, урбаністка Катерина Георге читала лекцію про досвід рідної країни, кандидат  історичних  наук Катерина Гончарова розповідала про США (дев’ять місяців вона провела там за програмою Fulbright і саме з цієї теми написала роботу). Я вивчила усі закони, що регулюють участь громади в  Україні і зробила презентацію на 68 слайдів! Це було дуже цікаве, але непросте дослідження чинного механізму.

В рамках освітнього курсу в Департаменті відбулося три лекції для всіх охочих і небайдужих киян, а потім ми провели ще одну додаткову лекцію, коли зрозуміли, що є низка запитань, які потребують відповідей  Це живий процес.

Далі, до нас долучиться центр дослідження суспільства, BiggggIdea, «Код міста». Вони будуть допомагати нам в організації проектного семінару. Кількість учасників — приблизно 12. Ми складемо спеціальну анкету, розмістимо  її у Facebook і будемо також чекати на мотиваційні листи. У робочій групі, яка працюватиме над виробленням основних принципів механізму участі громади у прийнятті рішень в місті,  мають бути люди різного віку та професій, активні, але конструктивні. Ще відкрите питання стосовно модератора. Плануємо запустити, процес у жовтні.

Про бачення розвитку Києва

Я багато розмірковувала про те, чим Київ відрізняється від інших міст. І прийшла до висновку, що Київ — місто можливостей. Його привабливість у розмаїтті, яке вже склалося. Коли приїжджаєш у Львів, а там є Сихів, ти розумієш, що це ніби інше місто (хоча, звичайно, це також Львів). Приїжджаєш в Одесу, і теж тобі все зрозуміло про це місто. А що таке Київ? З одного боку, це об’єкти ЮНЕСКО: Софія, Лавра, Андріївська церква, Кирилівська церква — спадок Київської Русі. З іншого боку, є релігійний центр — це  інше питання. Хрещатик — це ще зовсім інше місто. Потім є  Майдан з усім його політичним навантаженням. Печерськ. Липки. Урядовий квартал. Поділ. Виноградар. Троєщина, Позняки. У мене відчуття, що це все різні міста. Це розмаїття, яке вже склалося, потрібно максимально використовувати і розвивати ті функції, які будуть найбільш вдало вписуватися в забудову. І з того розмаїття місто і буде жити. Саме за цим сюди їдуть люди, за різноманітним можливостями.