В червні новообраний прем’єр-міністр Індії, Нарендра Моді, виголосив промову, в якій пообіцяв, що побудує в країні сотню смарт-міст. “Раніше міста будувались на берегах річок. Зараз вони будуються вздовж шосе. Але в найближчому майбутньому будуватимуться там, де є доступ до оптоволоконних мереж та інфраструктури наступного покоління”, – сказав Моді у виступі. То що ж це за смарт-міста, і як індуси планують їх створювати?

Анатомія міста

Як і в Китаї, в Індії вже декілька десятків років поспіль відбувається стрімка урбанізація. Якщо у 2008 році в містах проживало 340 мільйонів індусів, то у 2030 – ця цифра може сягати 590 мільйонів, якщо вірити дослідженню компанії “McKinsey and Company”. Тобто кожен рік міське населення Індії буде збільшуватись більше ніж на 10 мільйонів людей. Для того, щоб вдовольнити такий колосальний запит, прем’єр-міністр пропонує будувати нові міста, а старі контролювати і регулювати їх діяльність за допомогою новітніх технологій.
Уявіть собі, що дані про рівень води в річках, електроенергію, транспортні потоки збираються за допомогою різноманітних датчиків. Після цього вся інформація передається в централізований координаційний центр, де проблеми вирішуються у режимі реального часу. Чи подумайте про автоматизовану систему збору сміття. Програми для смартфонів, які дозволять містянам голосувати, писати скарги чи відслідковувати ситуацію з трафіком. Тож смарт-міста – це не тільки електронна звітність, а технології, які використовуються, щоб трансформувати основні системи для оптимізації процесів в умовах обмеженої кількості ресурсів. Розробкою цих рішень займається зараз компанія IBM. Наразі компанія веде близько 2,500 тисяч проектів смарт-міст по всьому світу.

Такі технології будуть впроваджуватись у вже існуючих містах в Індії, але будуть і такі міста, що будуватимуться з нуля. В них архітектори та аналітики можуть прорахувати будь-які проблеми та їх вирішення ще до того, як до смарт-міста заселяться перші жителі. В наступному році на розвиток цих проектів державою буде виділено $1,2 млрд, але більшість коштів влада планує залучити через приватних інвесторів.

Індія – не перша держава, що вирішила йти шляхом технологізації управління містом. У схожі проекти вкладаються, наприклад, Південна Корея, Китай та Саудівська Аравія. Всього у світі планують витратити близько 41 трильйона доларів на впровадження технологій смарт-міста у наступні 20 років. А індійці, таким чином, планують “перескочити” через етап автомобільної урбанізації, де центральним суб’єктом в місті стає приватна автівка. Через цей етап Європа пройшла 50 років тому, а Україна проходить його зараз.

Дарунок богів

В Індії існує окремий проект розвитку зони, яка знаходиться між двома найбільшими містами – Делі та Мумбаі. Там має бути створено 7 “розумних міст”. Але починати індійці будуть в іншому регіоні. Будівництво пілотного проекту індійського смарт-міста вже триває. Він називається GIFT (Подарунок), та розшифровується як Міжнародне фінансове технологічне місто Гуджарат.

Справа в тім, що раніше прем’єр-міністр Моді був в уряді штату Гуджарат, тож тепер просуває місцевий пілотний проект на державному рівні і не має права на помилку. В новому місті GIFT зробили справжній рай для бізнесу. Найкраще себе тут почуватимуть банки, через вільний обіг і конвертацію світових валют. Але на інші компанії тут чекає спеціальна економічна зона та знижені податки. Таким чином, уряд планує залучити до побудови смарт-міста великий капітал. В проекті передбачені і офісні, і житлові, і виробничі зони, які поєднуватимуться широкими шосе, інноваційним метро та монорельсом. Це місто буде одним з найвищих у світі – середня висота будівель складатиме 410 метрів. Поряд з цією агломерацією побудують головну браму регіону – міжнародний аеропорт Дхолера. Проект мають завершити у 2020 році.

[metaslider id=387]

Особливу увагу при будівництві приділяють розвитку “зеленого” виробництва та зручному транзиту, як пасажирів, так і вантажу. Загальна площа GIFT складатиме 272,35 гектара. Розподіл цієї площі між зонами ви можете подивитись на діаграмі.

Мета виправдовує засоби

Та вже зараз це ідеальне місце для життя середнього класу загрожує фермерам та висмоктує величезні ресурси з бюджету, які могли б піти на вирішення проблем з базовою інфраструктурою у вже існуючих індійських містах. Наприклад, у трьохмільйонному місті Канпур на півночі Індії досі немає нормального доступу до електроенергії. Дні, коли світло є хоча б 6 годин на добу, вважаються щасливими миттєвостями життя для місцевих. Тут не може працювати виробництво, через це немає роботи. Тому люди, в основному, бідні – вони не мають шансу на бодай якусь подобу гідного життя.

А побудова міста GIFT може довести до злиднів місцевих фермерів. 40,000 людей можуть залишитсь без змоги годуватись зі своєї землі. Уряд забуває про простих людей, наслідуючи свої амбітні плани з централізованої побудови міст-велетнів майбутнього. Такий підхід є, фактично, нормою для країн Азії, де населення масово переїздить до міст, утворюючи гігантські нетрі. І це – проблема, яку, певно, уряд хоче вирішити найпершою.