Ми продовжуємо цикл статей, присвячених рішенням, які б могли допомогти відбудувати Схід України після закінчення війни. Цього разу мова піде про відомий усім Сан-Франциско, що на західному узбережжі Сполучених Штатів Америки.

Інші статті циклу:

Світовий досвід відбудови міст: Крайстчерч

Світовий досвід відбудови міст: Ісіномакі

Світовий досвід відбудови міст: Славутич

Сан-Франциско, Каліфорнія, США

Ревіталізація зони двоповерхової естакади: 1991-2000 рр.

Населення: 815 тис. осіб

Площа: 600,6 кв. км.

У 1989 році тут стався землетрус, в результаті якого загинуло 63 людини. Збитки від катастрофи оцінювались приблизно у шість мільярдів доларів. Та землетрус став ще й поштовхом для змін у місті.

Проект

Вздовж берегової лінії у Сан-Франциско раніше проходила двоповерхова естакада 480-го шосе. Все, як полюбляють американці: багато смуг, широка комфортна дорога, що відрізала шматок набережної від решти території міста. Її намагалися знищити ще у 1985 році – хотіли побудувати бульвар з трамвайною колією. Опікунська Рада міста за підтримки екологів та бізнесменів просувала ідею ревіталізації цього простору. Але голосування у 1987 році їх зупинило. Тут і “допоміг” землетрус. Естакада була сильно пошкоджена внаслідок катастрофи. Тодішній мер міста Арт Агнос вирішив знести шосе повністю – він хотів, щоб зона біля берега з’єднувалася з рештою території Сан-Франциско.

Це рішення коштувало Агносу виборів – у 1992 році він програв іншому кандитату і покинув пост мера. Ще раніше, під час реконструкції, він зіткнувся з низкою проблем. Одна з них – торговці Чайнатауна, які боялись, що знищення дороги зашкодить їхньому бізнесу. Інша – федеральні чиновники, які завжди пропонують одне й те саме: дати грошей на відбудову того, що було раніше.

Агнус пояснює це тим, що людям важко дивитись, наприклад, на 20 років вперед. Після катастрофи всі хочуть повернутись до того що було, замість того, аби ще раз переживати стрес з приводу запровадження чогось нового.

Але меру хотілося змінити берегову лінію міста. Він мав переконати бюрократів, що грошей на знесення естакади знадобиться навіть менше, ніж на її повноцінний ремонт. Для цього Агнус найняв групу консультантів, які зробили відповідні розрахунки. Мер, фактично, використав бюрократичну систему в інтересах міста, залучивши врешті-решт федеральні кошти.

[metaslider id=740]

Результати

Ремонтні роботи проводились з 1991 по 2000 роки і коштували близько 50 мільйонів доларів. Замість двоповерхової естакади по цій території проходить бульвар з пальмами та широкою пішохідною зоною. У статті, присвяченій відкриттю оновленої дороги, місцева газета San Francisco Chronicle написала, що майже через десять років після початку робіт вже не залишилось нікого, хто б протестував проти зносу естакади.

Зараз громадський простір, який утворився на місці шосе, привертає увагу інвесторів. Мільярди доларів витрачаються на реінвестування та нову забудову в цьому районі. Побудовано 3 000 квартир, майже 200 000 квадратних метрів офісних площ та майже 35 тисяч – торгівельних площ. Вздовж бульвару знову почав їздити трамвай, який не з’являвся тут з 1930-х років. Також в цьому районі будується новий стадіон Вищої бейсбольної ліги.

Крім того задоволено потреби приватних компаній. Тут, наприклад, розміщаються головні офіси GAP та Pier One. Поромний термінал, який стояв порожній протягом років, реставровано. Тепер тут знаходиться центр органічної та вишуканої їжі.

[metaslider id=752]