Продовжуємо розповідати про сміливі інженерні рішення радянських архітекторів та їхні експерименти. Конструктивістські, пост-коснтруктивістські та модерністські будівлі, отримані Києвом у спадок від попередньої епохи, справедливо вважаються шедеврами. Прийшли нові часи, змінилося їх призначення та функціональність, але ці споруди привертають увагу не лише киян, а й фотографів і архітекторів з усьогу світу. Разом з тим, через недостатнє фінансування більшість з них перебуває нині у занедбаному стані.

Перша частина огляду радянської архітекутри.

ТЮГ на Липках

вулиця Липська 15/17

Період будівництва 1930-1931 роки

[metaslider id=850]

У 1930-1931 роках у Києві  розпочалося активне будівництво культурних центрів для органів державного політичного управління (ДПУ), які спеціалізувалися на боротьбі з контрреволюцією, чужими радянській владі елементами, шпигунством, а також забезпеченні державної безпеки і вважалися вищими каральнми органами у СРСР.

При місцевому ДПУ створювалося будівельне бюро. Провідним співробітником одного з них був київський архітектор Василь Осьмак. Саме це бюро й розробило проект двох клубів з коснтруктивіським оформленням. Один з них – “клуб працівників ДПУ” побудований на вулиці Липській 15/17.

У 1980 році тут пройшла грунтовна реконструкція після якої будівля була облаштована під театр юного глядача і отримала оновлений вигляд.

Сам ТЮГ виник у Києві у період “українського відродження”, який відомий діяльністю Леся Курбаса, Олександра Довженка, Миколи Куліша, Валер’яна Підмогильного та інших. Саме у час стрімкого розвитку української культури Ірина Дєєвій та Олександр Соломарський почали організовувати роботу театрального колективу. Пізніше театр носив різні назви: імені Івана Франка, Максима Горького, Ленінського комсомолу. Слідом за назвами змінювалися і приміщення, а перша вистава проходила у Будинку вчителя. Наразі за ТЮГом закріплена назва Театр на Липках, а приміщення залишається езмінним з 80-х років. У свій час з колективом театру співпрацював навіть Костянтин Станіславський. Зараз у театрі дві сцени з залами на 408 та 80 глядацьких місць і хіба що сіра будівля у стилі конструктивізму нагадує про її сумнівне минуле.

Український інститут науково-технічної та економічної інформації

вулиця Горького, 180

Збудовано у 1971 році

[metaslider id=884]

Будівля Інституту науково-технічної та економічної інформації знаходиться неподалік метро Либідська. Перше, що впадає в око, – це велика сіра літаюча тарілка, яка ніби зависла у повітрі. Таке собі відлуння радянського модернізму. “Тарілка” – частина корпусу інституту. Будівлю спроектовано у 1971 році, коли між СРСР та США тривала холодна війна, і країни змагалися за першість у космічних досягненнях. Саме у цей час радянські архітектори не бояться приймати сміливі інженерні рішення та давати волю фантазії. Багато архітекторів справедливо вважають будівлі радянського модернізму шедеврами.

Автор проекту, Флоріан Юр’єв розробив “тарілку” для кінолекційного залу Інституту науково-технічної та економічної інформації. Згідно з проектом тут мав розміститися кольорово-музичний театр, тому для приміщення обрали сферичну форму, таким чином забезпечивши гарну акустику. Новаторським рішенням було розмістити в основі “тарілки” залізобетонну лінзу з металічною банею, що дозволяло створити приміщення з довершеною акустикою. Зараз у приміщенні час від часу проходять концерти експериментальної та електронної музики, вібуваються кінопокази.

Наразі будівля має обтяжений часом, зубожілий вигляд. Вона потребує проведення ремонтних робіт і постійного догляду, проте в інституті немає необхідних коштів. Тим часом, поряд вже збудували великий торгівельний центр, а під землею пройшли роботи з продовження гілки метрополітену, що не могло не позначитися на стані будівлі.

Палац культури “Більшовик”

проспект Перемоги, 38

Період будівництва: 1931-1934 роки

[metaslider id=885]

Будівля клубу “Металіст” зведена у 1931- 1934 роках як робочий клуб для працівників-металістів. Вона знаходилася поряд із заводом “Більшовик” та житловим масивом, у якому мешкала більшість його працівників.

Палац культури зведено по проекту архітектора Якова Мойсеєвича та має конструктивістські форми. Для планування будівлі характерний, перш за все, функціоналізм: чітка розмежованість приміщень для театру та клубу. Тут можуть розміститися близько 1700 осіб, у театрі облаштована глядацька зала на 700 чоловік, а також сцена, кулуари, фойє, приміщення, для перегляду кінофільмів. Також тут обладнана оркестрова яма. Клубна група приміщень має окремий вхід. Тут розташовані кабінети, вестибюль, спортивна зала, кімнати для гуртків.

Будівля цінується, як один з перших клубів радянського періоду і приклад конструктивістських концепцій.

Після закінчення радянскої епохи потреба у робітничій творчості відпала. У зв’язку з цим так звані будинки культури почали виконувати інші функції. Наразі у приміщеннях палацу культури “Більшовик” проходять виставки, відбуваються заняття у секціях. Будівля виглядає занедбаною та недоглянутою. Вона так і не втратила свій “совковий” дух.