У заключній частині циклу статей про ревіталізацію міських просторів, розповідаємо про японське місто Ісіномакі, яке було знищено в результаті землетрусу та цунамі. Влада та мешканці там не можуть об’єднати зусилля, тому кожен діє окремо, а це сповільнює відбудову.

Попередні статті циклу:

Світовий досвід відбудови міст: Крайстчерч

Світовий досвід відбудови міст: Славутич

Світовий досвід відбудови міст: Сан-Франциско

Ісіномакі, Міягі, Японія
Відбудова міста після цунамі у 2011 році
Населення: 163 тис. осіб
Площа: 556 кв. км.

Місто Ісіномакі, що знаходиться на півночі від Токіо на острові Хонсю, постраждало під час цунамі у березні 2011 року чи не найбільше. Хвилі заввишки 20 метрів вбили понад 3 тисячі осіб та знищили більше 20 тисяч будинків, пошкодивши ще майже 30 тисяч. З того часу прибрано 4 мільйони тонн уламків. Ісіномакі, фактично, було зруйновано повністю. Місцева влада планує відбудувати все за 10 років. Роботи оцінюються у трильйон йєн (це майже 10 мільярдів доларів). І доки узгоджуються плани відбудови, жителі та волонтери намагаються зробити щось самотужки.

Громада та влада

[metaslider id=964]

Здавалося б, місто має стати мертвим, але тут потроху відновлюється життя, хоча нормальним його назвати важко. Через безвідповідальність влади, мешканці самостійно намагаються об’єднатись задля виживання та відбудови Ісіномакі. Особливо це помітно на прикладі місцевих підприємців.
Центр щасливого віновлення Ісіномакі відкрився влітку 2012-го року, щоб допомогти власникам магазинчиків, кафе та ресторанів відбудувати власні будинки. Працівники центру пропонують підприємцям повернутися до роботи, щоб почати знову заробляти кошти тим, чим вони вміють. Рибалки отримують замовлення з Токіо, власники готелів утримують невеликі помешкання для гостей, ресторатори відкривають нові кафе. Деякі заробляють на екскурсіях для туристів. Інші створюють невеликі мануфактури з пошиву сумок та гаманців, працевлаштовуючи жінок, які живуть неподалік у тимчасових помешканнях. Все це дає жителям Ісіномакі хоч якусь надію, хоча робочих місць тут все ще дуже мало. Молодь все одно їде з міста у пошуках кращого життя.

Волонтери

[metaslider id=965]

Тим часом у місті з’являються ініціативні групи, які спеціалізуються на ревіталізації просторів після катастроф. Так, наприклад, місцевий бізнес підтримує організація “Архітектура за гуманність”. Вони запросили місцевих бізнесменів та провели конкурс бізнес-планів. Серед трьох десятків пропозицій обрали вісім підприємств, яким будуть допомагати благодійними коштами.
До Ісіномакі також з’їжджаються волонтери з усіх куточків Землі, аби допомогти відремонтувати пошкоджені будинки та заново об’єднати громаду міста. А один з викладачів з урбаністики в Університеті Токіо, Крістіан Діммер, зробив електронну мапу, на якій відмічає усі ініціативи на узбережжі, що постраждало від цунамі. Таким чином, він хоче підвищити рівень організації волонтерів та місцевих мешканців, щоб вони знали, до чого можна долучитись, аби ефективо використовувати свої ресурси.

Проект

[metaslider id=966]

Офіційна влада має повноцінний план відбудови міста. Але сім з половиною тисяч знищених будинків знаходились безпосередньо на березі, а тому будувати їх там знову дуже небезпечно. Зараз найскладніше питання для планувальників – де збудувати житло для мешканців цього району біля води, адже на свої старі місця вони повернутись не зможуть.
Будівельники мають закінчити 4 тисячі нових будинків до кінця 2016-го року, але на початок 2014-го збудовано лише 150, і тільки 100 з них наразі заселені. Люди бояться повертатись до Ісіномакі через цунамі, і багато хто ніколи сюди більше не приїде.
Ситуація погіршується тим, що через уповільнення будівництва стрімко зростають ціни: бюджет, виділений центральною владою не може покрити витрати, і коли до неї знову звертаються по фінансування, то відповідь одна: “Ми вам гроші вже давали”.
Зважаючи на обставини, плани місцевої влади виглядають надто оптимістичними. І в ситуації, коли влада не може допомогти своїм громадянам через бюрократичні незграбності, місцеві жителі та волонтери об’єднуються для досягнення спільної мети, хоча їм і не вистачає організованності та кооперації.