Минулого тижня Віталій Кличко оголосив, що реконструкція транспортної розв’язки на Поштовій площі зовсім скоро завершиться, повідомляє УНІАН.

Керівник “Київавтодору” Володимир Жуков уточнив, що до понеділка будуть завершені лише ті роботи, які стосуються проекту дорожньої частини Поштової площі: проїзди і тротуари, встановлене зовнішнє освітлення, розмітка, виконані всі елементи безпеки, – починаючи від дорожніх знаків і закінчуючи колесовідбійним брусом та направляючими огорожами. Повну реконструкцію Поштової площі планують завершити до Дня Києва, у травні 2015 року.

Нагадаємо, що реконструкція розв’язки розпочалася у липні 2012 році, кошторис робіт складав близько 404 мільйонів гривень, проте через нестачу фінансування роботи велися в уповільненому режимі.

Але побудова транспортної розв’язки з естакадою поруч з центром міста та місцями відпочинку киян – ідея, щонайменше, дивна у XXI столітті. Відомий данський урбаніст та архітектор Ян Гейл у свої книзі “Міста для людей” зазначає, “чим більше у місті доріг, тим інтенсивніший рух автомобілів”. У Європі та світі це зрозуміли давно. А тому на зміну концепції “місто для автомобілів”, поширеної у 60-ті роки, прийшла концепція “місто для пішоходів”. Це й зрозуміло, адже місто оживає, коли люди пересуваються пішки, користуються велосипедами та проводять вільний час у громадських місцях. Місто має пропонувати своїм мешканцям короткі шляхи, затишні публічні простори та зручний доступ до численних вигод. Чим кращі умови для велосипедистів, тим більше їх стає, чим більше привабливих місць для відпочинку, тим більше там збирається людей. Все працює саме за таким алгоритмом. Тим паче, велосипеди та громадський транпорт зменшують рівень шуму та не погіршують екологічну ситуацію у місті.

Тим часом, як у центрі Києва поряд з набережною та рекреаційними зонами звели величезну естакаду, у всьому світі відмовляються від таких ідей та облаштовують зручні для відпочинку та прогулянок місця. Ми зібрали декілька прикладів того, як можна організувати набережну, яка б врівноважила баланс між пішоходами і велосипедистами з однієї сторони і автомобільним рухом – з іншої.

Звільнення річки

Орхус, Данія

Byggeriet af Dokk1 – februar 2012 til juli 2014 from Aarhus Public Libraries on Vimeo.

Орхус – друге за величиною місто Данії з населенням близько 260 тисяч людей. Тут знаходиться головний порт країни.

У 30-ті роки річка Орхус, яка протікає містом, була захована під землю, а на її місці облаштували автомобільну магістраль. Проте у 1996 – 1998 роках річку вивели назовні, а її береги перетворили на рекреаційну і пішохідну зону. З того часу вартість землі у цьому місці зросла майже у двічі, а набережна стала улюбленим місцем для прогулянок. Рішення виявилося настільки вдалим, що у 2008 році назовні з-під землі вивели ще одну велику частину річки.

Library of Tomorrow from Aarhus Public Libraries on Vimeo.

Починаючи з серпня 2012-го року муніципалітет міста Орхус ініціював проект реструктуризації головної дороги вздовж набережної вулиці Кіствейен. Головна мета полягала у тому, щоб збудувати нову публічну бібліотеку і вивести назовні решту частини річки Орхус, посприявши поліпшенню екологічної ситуації у місті, а також створити автоматичну парковку та додатковий простір на набережній. Проект має на меті покращити простір для пересування пішоходів та велосипедистів та забезпечити їм зручний транпортний зв’язок від центру міста до набережної річки Орхус. По завершенню проекту гавань міста має перетворитися на місце для відпочинку всіх містян та туристів. Роботи з будівництва публічної бібліотеки завершилися влітку цього року. Інші проекти мають бути завершені до 2015 року.

[metaslider id=1031]

Під бруківкою – пляж!*

Париж, Франція

[metaslider id=1050]

Парижани люблять другу половину літа проводити поза містом – стає дуже сухо та спекотно, приїздить багато туристів. Але не всі мешканці міста можуть дозволити собі виїхати з нього через роботу, або інші обставини. У 2002 році новообраний мер-соціаліст, Бертран Деланое, запропонував цікави вихід з ситуації і для цих парижан.

Кожного літа частину шосе, яке тягнеться вздовж Сени у Парижі перекривають і перетворюють на набережну Парі-пляж. З середини червня до середини серпня це місце перетворюється на місце для відпочинку. Кількість пляжів збільшується кожного року, як і збільшується кількість відвідувачів.  Для цього кожного літа на береги Сени привозять близько 5 000 тон піску. На Парі-пляжі існують й деякі правила: заборонено засмагати топлес та купатися в Сені.

Цьогоріч тут проходить виставка картин з музею Лувру. Вона знаходиться у тунелі Тьюільрі, що веде на набережну. На два місяці він перетворився на галерею, де представлено п’ять витворів мистецтв,таких як “Купання Діани” Жана-Антуана Ватто. Всі бажаючі можуть безкоштовно оглянути картини.

Ідея Парі-пляжу стала настільки популярною серед городян та туристів, що у Берліні, Брюселі та Монреалі кожного літа облаштовують пляжі за паризьким зразком.

* – лозунг паризьких революціонерів під час травневих подій 1968-го року

Знесення хмарочосів

Мельбурн, Австралія

[metaslider id=1048]

Друге за величиною місто в Австралії з двохсотрічною історією. Ось так вигладає на сьогоднішній день. Важко повірити, але з 1967 по 1987 роки поряд з набережною річки Ярра тут стояли дві височезні незграбні будівлі – Газової та Отоплювальної Корпорації.

Через недосконалість генерального плану та відсутність стратегії розвитку міста, Мельбурн почав розростатися від берегів річки Ярра. Стихійно там почали виникати найважливіші транспортні об’єкти, зокрема, залізнична розв’язка, яка згодом стала нагадувати гордіїв вузол. У 1910 році тут збудували станцію. Проте це не покращило ситуацію. Місце на березі у діловому та культурному центрі складалося з безлічі переплутаних залізнодорожніх шляхів та проводів. У місті не було презентабельної центарльної площі, через що дві високі будівлі у центрі ще більше дратували містян.

[metaslider id=1049]

У 1995 році прем’єр штату Вікторія, до якого належить Мельбурн, оголосив конкурс на кращий дизайн центральної площі, яку планували облаштувати на місці залізнодорожніх шляхів на набережній річки. З 177 поданих проектів обрали дизайн лондонської архітектурної компанії, яка у колоборації з австралійськими архітекторами у 1997 році почала будувати нову площу.

Проект фінансувавс з бюджету штата. Початкова вартість проекту оцінювалася в 125 мільйонів долларів, у процесі пудівництва вона зросла майже у чотири рази. Будівлі Газової корпорації розібрали, а на їх місці облаштували площу Федерації. Будівництво завершилося у 2002 році.

Загалом програма модернізації Мельбурна тривала з 1994 по 2004 рік. За цей час були закладені нові площі, у тому числі і Федерації. Невеликі провулки, дороги та набережну вздовж річки Ярри відкрили для пішоходів. А дружелюбності для пішоходів місту додала “зелена стратегія”. Кожного року тут висаджували 500 нових дерев.

фото: Ліана Доблер