Сьогодні під стінами КМДА зібралися небайдужі кияни, щоб відстояти кінотеатр “Жовтень”. Нагадаємо, вночі з 29 на 30 жовтня у ньому сталася пожежа. Збитки від неї складають близько семи мільйонів гривень. Наразі представниками МВС ведеться перевірка по трьох версіях: хуліганство, “розборки” ЛГБТ-спільноти, підпал з метою рейдерства.
[metaslider id=2931]
“Хмарочос” запитав у містян, чому вони відстоюють право кінотеатра на існування.
Фото: Тарас КайданДізнався зі ЗМІ, що кінотеатр “Жовтень”, до якого я ходив раніше, був підпалений. Я прийшов сюди, бо мені цікаво і не байдуже. Я хочу допомогти кінотеатру. Мені подобається те кіно, яке показуть у “Жовтні”. Це не обов’язково високобюджетне нове кіно, тут крутять багато старих стрічок.
Тут не можна однозначно сказати, бо точно не відомо, хто його підпалив. Більшість вважає, що це рейдери. Якщо так – дійсно треба відствоювати кінотеатр. Бо, якщо ми не будемо відствоювати громадські місця, їх просто не залишиться. В Європі був випадок, коли зруйнували соціальний центр в Копенгагені і забудовники, які викупили це місце, намагалися там створити щось своє, але громада просто не дозволила це зробити. Пропоную перейняти таку європейську практику.
Это моя работа, и я люблю “Жовтень”. Он был одним из тех кинотеатров, где показывают артхаусное, некомерческое кино. Очень жалко, что с ним так все произошло. Меня больше всего задело то, как это сделали. Настолько нагло, провокативно, наплевательски. Я, честно говоря, не каждый день ходила в “Жовтень”, но этот поджог – плевок в лицо общественности. И понятно, что общественность откликнулась и решила с этим бороться. Очень важно понимать, что надо бороться.
Это мой любимый кинотеатр. Плюс я считаю, что это был намеренный поджог. “Жовтень” такой старенький, там дешевые билеты, там одни и те же люди работают, туда приятно приходить. Там своя атмосфера. Там редко бывает сомнительная публика, сюда приходят завсегдатаи кинотеатра.
Я прийшла, бо мене дійстало, що відбуваються такі рейдерські захоплення. І я дійсно дуже багато ходжу в “Жовтень”. В Києві бракує місць, де можна дивитися хороше кіно. Суцільне засилля “Любовь-Морковь”, а в “Жовтні” є якась альтернатива.
Происходил длинный спор, и он закончился иррационально. Я считаю, что следует вернуть все в рациональное русло. Мне важен сам принцип того, что в этом месте должен быть кинотеатр, а не что-то другое.
Це для мене домашній кінотеатр. Я живу в двох кварталах від нього і дуже люблю репертуар. Це єдиний кінотеатр, куди можна сходити подивитися неформатне кіно. Тому я прийшов сюды. Я хочу, щоб його відновили.
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 247 днів. За цей час ми опублікували 23274 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті