«Хмарочос» зустрівся з дизайнером Олександром Колодько, який серед іншого займається роботою над новою системою навігації для Київського транспорту. На прикладі його роботи на дизайн-практикумі ми спробували з’ясувати, чому система навігації є важливою частиною публічного простору?

Як і чому ти почав займатись навігацією?

Питанням навігації та інформаційного дизайну я цікавлюся давно. Кожен дизайнер, який зіштовхується з незручностями у навколишньому середовищі, неодмінно думає над тим, що можна покращити. Від вівиски або невдало розміщеної об’яви до процесу купівлі квитка.

Проблема відсутності навігації в публічному просторі Києва полягає в тому, що ніхто не розуміє, навіщо це потрібно. Для багатьох «просто повісити стрілочку» вважається найбільш вдалим навігаційним рішенням, але, очевидно, що цього не достатньо.

У серпні цього року «Студія Артмемія Лєбєдєва» проводила в Києві дизайн-практикум на тему “Навігація в публічних просторах”. Через те, що подібні заходи не відбувалися у нас раніше, і те, що проблематика є актуальною для Києва, вирішив взяти участь. Це дало мені додатковий поштовх.

Як проходив дизайн-практикум?

На воркшопі ми розділилися на команди та мали обрати, над чим працювати. Хтось обрав роботу над схемою ліній метрополітену, та розробляв її з самого початку. Інша команда обрала пересадочний вузол на Святошино. Вони провели глобальне дослідження того, як працює зв’язка метро-електричка-надземний транспорт, виявили проблемні місця в розподілі пасажиропотоку та запропонували вирішення. Наша ж команда зайнялася розробкою нової системи навігації для “Метрограду”. Ця робота ніяк не узгоджувалася з адміністрацією ТЦ, але результ може бути втіленний у життя за наявності бажання з їх сторони.

[metaslider id=3044]

Як відбувалася робота?

Нашим завданням було створити систему навігації у торговельному центрі (те що є там зараз не можна назвати системою). Перевага “Метрограду” полягає в тому, що він розташований в центрі, під землею, в зоні без надземних переходів, і люди туди у будь-якому випадку заходять. Через це у власників відсутнє бажання щось покращувати. Проблематичним є те, що ТЦ не працює цілодобово, і після дев’ятої дорогу можна перейти лише у декількох місцях.

На початку роботи ми з командою зайнялися виявленням найбільш суттєвих проблем:

– не зрозуміло, де під землею ти знаходишся (відсутня прив’язка до наземних об’єктів);

– не очевидно, куди ведуть виходи;

– дезорієнтація всередині комплексу (наявний номінальний розподіл на квартали, але є лише на схемі, а на практиці ніяк не використовується);

– хаотична та не уніфікована навігація торгових точок на рекламних носіях;

– надземні вказівники не дають змоги зрозуміти, куди потрапиш, увійшовши до ТЦ;

– не нанесені основні об’єкти навігаці (такі як туалети, пожежні виходи тощо).

Після обговорення та відсіювання неефективних ідей ми запропонували відмовитися від системи розподілу на квартали (яка і так не використовується). Натомість вирішили поділити простір “Метрограду” на три частини: секція А – довгий шматок під вулицею В.Васильківська; секція В – частина під Бесарабкою;  секція С – апендикс під вул. Басейна.

У кожній частині центру ми вирішили пронумерувати виходи: А1…А17 (до речі парні номери виходів співпадають з парними номерами будівель на вулиці В.Васильківській), B1…B10 та С1…С3.

[metaslider id=3060]

Подібна система буде, перш за все, зручнішою не тільки для відвідувачів центру, а ще і для торговельних точок, які зможуть в своїй рекламі вказувати більш точне місцерозташування (наприклад, біля виходу А13). Таким чином, їх легше знайти, але, в ідеалі, виходи треба називати з прив’язкою до крупних топографічних точок.

Також ми розробили декілька принципів візуального оформлення навігаційних елементів. Через те, що в оформленні ТЦ переважають світлі кольори та скляні елементи, основним кольором для вказівників має бути чорний. Він є нейтральним та добре помітним здалеку. Важливо обмежити використання «навігаційних» кольорів в оформлені рекламних табличок на торгових точках. Це дозволить виділити навігаційні вказівники з-поміж інших. Ті таблички, що встановленні зараз (зеленого кольору)  – зливаються з рекламою на точках.

Саму навігацію ми розділили на декілька частин:

Підвісна до стелі: чотиристоронній вказівник на перехресті. Його видно здалеку, на зовнішній стороні прямокутника розміщається навігаційна інформація до зовнішніх об’єктів, на внутрішній – до об’єктів у ТЦ.

Одинарні підвісні вказівники до виходів та основних об’єктів. На них має бути вказано не лише на яку вулицю веде вихід, а й якірні об’єкти (станції метро, зупинки транспорту, інщі ТЦ – ті об’єкти які частіше за все шукають люди).

Підвісну навігацію можна доповнити тією, що розміститься на підлозі і буде підтверджувати правильність напряму руху. Через те, що покриття підлоги в “Метрограді” виконано з різної плитки, – розроблено декілька основних видів оформлення навігації. Для тих місць на перехрестях, де неможливо підвисити вказівник, пропонуємо використовувати «радар».

Виходи назовні слід підписати: поставити номер, вказати, куди вони ведуть, та виділити чорним, щоб їх було видно здалеку. Ззовні виходи підписуються за тієюж системою, щоб зовнішня та внутрішня навігація були уніфікованими.

Коли концепт був вже готовий, ми роздрукували всі елементи навігації в маштабі 1:1, щоб мати остаточне уявлення про те, як виглядатиме навігація в житті, чи зручно буде нею користуватись. Цей проект охоплює ту частину, яку можна робити хоч завтра.

Над проектом також працювали Олександр Зайцев (створив та втілив у життя проект зі схемою трамваїв у Дніпропетровську), Максим Романюк, Евгеній Брянцев та Олександр Пронський.

Зараз Олександр є учасником об’єднання «Агенти змін» (АЗ), які відомі розробкою дизайну лівреї та системи навігації для Київської міської електрички.

Завантажити презентацію

Автор: Артем Роїк