У першій частині статті ми розглядали перші п’ять з десяти принципів так званого “розумного урбанізму”. У другій частині ми завершимо цю роботу, щоб створити повну картину сучасного та комфортного для життя міста.

Ми дізнались, що містобудування та містопланування відбуваються за певними законами і стратегіями. Однією з таких концепцій є урбанізм, поміркований, раціональний підхід до організації простору у будь-якому місті. У першій частині статті ми розглянули такі принципи сучасного розумного містобудування: баланс з природою, баланс з традиціями, використання доцільних технологій, соціальна взаємодія та ефективність. Назва шостого принципу –

Принцип 6. Людський масштаб

Суть цього принципу в тому, щоби вимірювати потреби містянина, міський простір та відстані людськими силами. Наприклад, робити зупинки громадського транспорту на невеликій відстані одна від одної. Або заохочувати створювати точки продажу товарів на невеликій відстані від транспортних вузлів. Або створенням якомога більшої кількості пішохідних шляхів для зручного поєднання між собою жилих, офісних, виробничих, торгових кварталів та місць відпочинку.

Загалом, реалізація цього принципу заохочує людину відмовлятись від автомобіля в місті і ходити пішки. А також зобов’язує міську владу планувати квартали так, щоб кожен його житель мав усі потрібні йому заклади на відстані комфортної пішохідної прогулянки та міг без перешкод потрапити з однієї частини міста в іншу з мінімальною кількістю різноманітних ескалаторів, східців та крутих спусків.

Також людині має бути комфортно почувати себе у місті. Створення невеликих торгових кластерів біля громадських просторів не означає, що вони мають бути занедбаними, неохайними, антисанітарійними чи заважати ходити пішоходу. Будь-які послуги в місті мають надаватись максимально якісно, а не з жадібністю, інакше люди почуватимуть себе на смітнику.

“Розумний урбанізм” заохочує також живе спілкування між людьми без будь-яких перешкод, таких як скло автомобіля чи високий паркан. Комунікація між людьми у місті має стати більш невимушеною.

Принцип 7. Матриця можливостей

Місто має бути інструментом, механізмом для особистісного, соціального та економічного розвитку. Цей принцип досягається завдяки роботі різноманітних організацій та сервісів, які мають опікуватись зайнятістю, розвитком економічних можливостей, освітою та дозвіллям. Місто – це не тільки двигун економічного розвитку будь-якого регіону, а ще й простір, де кожна особистість повинна мати змогу отримати потрібні їй знання, досвід та допомогу. Міський простір має бути каталізатором розвитку самосвідомості людини, початком її внутрішнього пошуку.

Також завдяки муніципальним інституціям місто має відповідати певним гігієнічним та безпековим нормам. Міста мають надавати доступ до закладів охорони здоров’я та превентивної медицини (оздоровчі програми, санаторії тощо). Це також означає рівний доступ всіх містян до базових благ, пов’язаних з безпекою та захистом: рівність всіх перед законом, захист прав та свобод муніципальною поліцією.

Соціальна задача міста – створювати та покращувати шляхи та канали для розвитку кожної людини, щоб вона могла самостійно й незалежно визначати своє майбутнє. Цей принцип є також постулюванням громадянських прав і свобод, а особливо права вільного та демократичного вибору без тиску з боку влади чи великого капіталу. Якщо в місті є соціальні чи інфраструктурні проблеми, то має бути створена відповідна кількість ефективних та робочих методів вирішення цих проблем, рівна кількості самих складнощів.

Міська громада не має покладатись лише на ринкові методи, бо це створює дисбалансоване суспільство з великою кількістю дисфункцій. Вона має виробляти власні інструменти регулювання за допомогою інститутів громадянського суспільства.

Принцип 8. Регіональна інтеграція

Місто є лише частиною більшої природньої, соціо-економічної та культурної системи, яка є важливої для його сталого розвитку. Ця розширена зона впливу на місто називається регіон.

Під цим терміном мається на увазі певний район, з яким у міста відбувається обмін ресурсами, та з яким воно має бути пов’язано різного роду комунікаціями. У “регіоні” зазвичай знаходяться аеропорт, приміські населені пункти, водосховища, ферми, джерела електроенергії, зони відпочинку тощо. Також з регіону у місто постійно їздять робітники та студенти. Тож важливо забезпечити розвиток комунікацій та можливість комфортного доступу жителів приміських зон до міського простору, його можливостей та благ.

При розумному плануванні розвитку всього регіону навколо міста створюється так звана агломерація, яка приваблює все більше жителів завдяки розумно розбудованим комунікаціям, муніципальним інститутам, економічному розвитку та інвестиційній привабливості. Варто розуміти, що місто багато в чому завдячує регіону і тому має вести адекватну регіональну політику з розвитку приміських зон.

Принцип 9. Збалансований рух у місті

Має бути знайдений баланс та створена відповідна приорітетність між пішоходами, велосипедистами, громадським транспортом та автомобільним рухом. Місто має бути спроектоване так, щоб автомобіль в ньому не був обов’язковим, адже займає багато місця, витрачає багато енергії та ресурсів, а отже є абсолютно неефективним у просторі з великою щільністю забудови та великими пасажироптоками.

Але в міському просторі мають існувати транспортні вузли так званого “масового транзиту”, до яких буде наданий рівний доступ всіх жителів для комфортних подорожей. У цих вузлах також мають бути сконцентровані відповідні сервіси та інституції.

Принцип 10. Інституціональна інтегрованість

Всі ці принципи не будуть реалізовані допоки міська влада не стане прозорою, підзвітною, а отже й ефективною, щоб виконувати покладені на неї обов’язки. Повинна бути створена структура для визначення, розробки та легалізації міського планування та розвитку. Ця структура має бути відкритою, підзвітною та прозорою у всіх діях, які вона робить. Для цього мають існувати правила, які б вимагали у структури цієї прозорості.

Іншим кроком має бути зменшення бюрократизації у відносинах між муніципалітетом та жителями міст. Також мають існування чіткі правила контролю за забудовою, які б які запевняли громадськість, що будівлі, які вони створюють – безпечні, гігієнічні, не псують зовніній вигляд міста, є довговічними й ефективними.

Усі плани зі змін міського простору мають відбуватись за участі громади міста. “Розумний урбанізм” заохочує “Публічну участь” у містобудівних процесах. Також повинні бути створені довідники з благоустрою міст та зовнішнього оформлення будівель, які б дозволяли місту мати своє обличчя, унікальне та красиве. В таких довідниках мають бути зазначені відповідні матеріали, художні мотиви, кольори, патерни, які можна й потрібно використовувати під час оздоблення будівлі.