ІЗОЛЯЦІЯ — культурний проект, відкритий для всіх видів творчої експресії. Це — неприбутковий недержавний фонд, який був заснований у 2010 році у Донецьку на території колишнього заводу з виробництва ізоляційних матеріалів. Але влітку 2014 року озброєні представники самопроголошеної «Донецької Народної Республіки» захопилии території фонду. У зв’язку з чим ІЗОЛЯЦІЯ переїхала до Києва і розпочала новий етап роботи «у вигнанні».
Проблема
Любов Михайлова, засновниця фонду:
«Я виїхала з Донецька в 90-х і почала нове життя за межами України. Окрім професійних занять, мене завжди цікавила культура та мистецтво. У різних країнах бачила різноманітні підходи у реалізації художніх проектів, функціонуванні і підтримці культури. Особливе враження на мене справив досвід створення культурних центрів на території покинутих заводів та фабрик. Яскравим прикладом був Рурський проект (німецький аналог Донбасу), вершиною якого стало присвоєння усьому регіону статусу культурної столиці Європи у 2010 році.
Мені видалася близькою ідея ревіталізації промислових території та будівель, чиє першочергове призначення втратило свою актуальність у постіндустріальну епоху. Тому я вирішила повернутися у Донецьк і заснувати перший у місті центр сучасної культури, відкривши його на території колишнього заводу ізоляційних матеріалів, де мій батько був незмінним директором протягом десятиліть.
У 2010 році, коли відкрився фонд ІЗОЛЯЦІЯ, у Донецьку було два музеї — художній та краєзнавчий, одна комерційна галерея та декілька неформальних арт-спільнот, в основному при університетах. Для міста з мільйонним населенням, яке претендувало на звання бізнес-столиці країни, цього було замало. Але виникало питання, а що, як така ситуація влаштовує мешканців міста? Ми припустили, що ні, і не помилилися. Перші заходи фонду ІЗОЛЯЦІЯ — виставки та освітні події збирали усього декілька десятків людей, але за чотири роки нашої діяльності кількість відвідувачів зросла у геометричній прогресії. Минулого року події на зразок креативних ярмарків відвідували вже декілька тисяч людей.
Ми з промислового міста і для фонду важлива індустріальна культура, її естетика та енергетика. Однією з наших цілей було зберегти індустріальний спадок і створити щось нове — нові сенси і процеси, які можуть ініціювати зміни у суспільстві, у середовищі, у тому числі у міському просторі. ІЗОЛЯЦІЯ розміщувалася у промисловій зоні, у районі, який до появи нашого фонду відвідували тільки мешканці цього району. Наш проект змінив ставлення до цієї частини міста, у деякій мірі, показав красу промзони».
Рік Роуботам, розробник майстер-плану території:
«Ми хотіли створити таке середовище, у якому б могли чітко бачити майбутнє; яке б задовольняло соціальні, економічні та культурані потреби відвідувачів; прагнули переосмислити постіндустріальну територію та виявити її прихований потенціал для відновлення та створення культурного центру. До його створення ми прагнули залучати місцеву громаду та інші зацікавлені сторони, поступово інтегруючи їх у процес, щоб не відштовхнути місцевих своїми планами. Ми мали встановити пріоритети, поступово визначити фінансування, а також знайти внутрішні інвестиції на основні роботи з покращення території, щоб зробити її привабливішою. Забезпечити керівництво, яке б слідкувало за оновленням простору та встановити обов’язки.
У архітектурному плані ми мали більш конкретно визначити стратегію землекористування з урахуванням спадщини, ієрархію творчих спільнот, забезпечити модернізовану інфраструктуру, щоб полегшити використання комунальних послуг, необхідних для довготривалого розвитку, а також встановити зв’язок між околицями, вулицями, площами, відкритими майданчиками на основі шаблонів пересування людей та існуючих транпортних систем; прийняти рішення щодо переваг існуючих структур, їх знесення, збереження та модернізації, встановити зв’язок між будівлями і суспільним життям, міським пейзажем, ландшафтом, висотою і площею; розробити структуру, сприяти рекультивації забруднених земель та інтегрувати їх у існуючу топографію ландшафту і місцевої екології.
Команда
Команда ІЗОЛЯЦІЇ — це десять людей, які працюють на постійній основі. Залежно від масштабів проекту до проекту залучають фрілансерів, стажерів та волонтерів. Головне джерело фінансування — корпоротивні та особисті пожертви. Невелика частка (близько 5%) — грантова підтримка.Фонд заснований по типу американських сімейних фондів.
Любов Михайлова, засновниця фонду:
«Мене дуже підтримує моя родина та коло близьких друзів. Моє життя тісно пов’язане з Донецьком, тому, досягнувши певних успіхів у бізнесі, я вирішила розвивати культуру і мистецтво у рідному місті. Хотілося повернути цьому місцю те, що у свій час я отримала у повній мірі, і дати шанс молоді розширити їхні горизонти та можливості. Моєю амбіцією було створення культурної інституції, яка б стала платформою для різноманітних творчих ініціатив і висловлювань і стане поштовхом для культурного розвитку міста та регіону. І, звичано, буде місцем розвитку критичного мислення та плюралізму. До цього я займалася бізнесом з виробництва та міжнародної торгівлі продуктами водневої хімії.
Етапи
Крістс Эрнстсонс, архітектор:
«Коли ми вікдрили для себе територію ІЗОЛЯЦІЇ у 2010 році, вона стала для нас серйозним викликом — не тільки через свій масштаб та розміри, але й через велику спадщину артифактів. Таким чином, нашою першочерговою метою було встановити головні адміністративні завдання: облаштувати зручний під’їзд, офіси, приміщення для зберігання матеріалів, виставковий простір, розпочати прибирання та підготовку прилеглих ділянок, а також оглянути територію. Щоб чітко зрозуміти, з чим ми маємо справу, у нас пішов рік.
Наступним етапом стала розробка програми та брифу для створення території. У нашому випадку вона розроблялася виходячи з практичних потреб, а також з огляду на загальний план розвитку. Однією з найбільших проблем, з якою ми зіштовхнулися, була зношеність інфраструктури. На її покращення ми спрямували найбільше інвестицій, оскільки це було найважливішим фактором довгострокового розвитку.
Паралельно ми розробили три унікальні проекти реконструкції — будівлі галереї, адміністративного офісу та майстрені для нашої фабрики діджитал ініціатив IZOLab, які працюватимуть цілий рік. Усі ці проекти є частиною загального плану. Одним з найважливіших рішень було ретельно оцінити, які будівлі залишаться у первинному вигляді, які будуть реконструйовані, а які — знесені. У нашому випадку були споруди з 70-х та 80-х років, які не становили жодної цінності і були збудовані з доступних матеріалів. Таким чином, наступним етапом стало знесення будівель, які перебували у стані, близькому до колапсу. Паралельно з цим ми здійснювали ремонт приміщень, які потребували термінової уваги.
Наступним кроком стала підготовка зовнішніх ділянок. Територія мала стати доступнішою, дружньою до людей та маневреною.
Одним з найважчих завдань, з яким ми зіштовхнулися, стала інтеграція у міське середовище і поєднання з ним. Оскільки ІЗОЛЯЦІЯ була розташована на околиці Донецька, а інфраструктура громадського транспорту тут дуже бідна, у нас пішло багато енергії, аби створити гідні автобусні зупинки для відвідувачів. Ми дуже багато співпрацювали з місцевою владою, яка мала замалі амбіції, аби допомогати нам встановити більш тісні зв’язки з містом, у що нам довелося спрямувати власні інвестиції. Оскільки мова йде про промисловий район, міських спільнот, як таких, тут не існує, що становить ще одну проблему у плані комунікації та необхідності створення культурного осередку.
Любов Михайлова, засновниця фонду:
«У Києві ми почали новий етап, ми називаємо його «у вигнанні». Тут ми також цікавилися індустріальними просторами і знайшли таке місце у промзоні на Подолі. Приміщення, площа яких у десятки разів менша за ті, що були у Донецьку, ми привели до порядку і будемо використовувати їх як багатофункціональні простори — від маленьких креативних виробництв до виставок та освітніх програм».
«Ми втілюємо у життя ідею, що ми змінюємо місце, а місце змінює нас. Після вимушеного переселення у Київ фонд знайшов новий простір і навіть за відносно короткий проміжок часу, який пройшов з моменту захвату у червні 2014, ми ініціювали зміни. У першу чергу це стосується проекту IZONE — простору для творчих людей, у рамках якого створюємо інфраструктуру для розвитку художнього середовища і ремісництва. Це простір, у якому будуть діяти лабораторія аналового друку, лабораторія цифрового прототипування IZOLAB, дизнайнерські та художні майстерні, літографічна майстерня і коворкінг. Крім того, восени ми здійснили низку інтервенцій у публічний простір Києва. У рамках проекту «Захоплення» реалізували декілька арт-проектів, пов’язаних з темою захоплення і окупації, були підняті питання регулювання та легітимізації вуличного мистецтва.
Зараз ми більш широко розуміємо концепцію «нашого місця» і розглядаємо можливість стати «номадичною інституцією», здійснюємо виїзні проекти у Маріупіль і Слов’янськ і намагаємося не прив’язуватися до конкретних локацій, фокусуючись на ідеях, які можуть бути реалізовані у різних місцях.
Наші заходи ніколи не бувають просто імпортованими з будь-якої країни, середовища чи спрямування. У філософії ІЗОЛЯЦІЇ закладено створення проектів, які віддзеркалюють місцеву специфіку і залучають місцеві спільноти. Під час реалізації своїх ідей, художники співпрацюють з волонтерами, молоддю, студентами, школярами і т.д. Наприклад, наш проект «Созидание с ИЗО» був реалізований у Горлівці. Художник Роман Мінін разом з дітьми створював мурали на території заводу. Спочатку він спілкувався з дітьми працівників заводу. Вони обговорювали, яким бачать своє місто і про що мріють. Потім усі разом розробляли ескізи, після чого втілювали їх на стінах заводу. Ці мурали стали частиною життя людей, які кожного дня приходили на роботу. Для нас важливо, аби мистецтво було невід’ємною складовою життя й інструментом допомоги людям, а не просто картиною на стіні музею. Якби існувало більше подібних культурних інтервенцій у сіру буденність маленьких провінційних містечок за останні 20 років, можливо, зараз все б було по-іншому.
ІЗОЛЯЦІЯ взаємодіє з різними спільнотами — це і художники, і ремісники, і журналісти, люди, які цікавляться креативними процесами, ті, кому важливо розвиватися, дізнаватися нове та знайомитися з цікавими особистостями. Для усіх цих спільнот ми є відкритим майданчиком, на якому можна проводити час, спілкуватися, зростати, створювати щось своїми руками, отримувати практичні навички (наприклад, на майстер-класах в IZOLAB або тренінгах для журналістів) чи передавати свої знання. Невдовзі ми запустимо лабораторію аналогового друку, і Валерій Милосєрдов проводитиме практичні заняття по роботі з фотоплівкою. Ще одна група відвідувачів ІЗОЛЯЦІЇ — внутрішні переселенці для яких наш проект — можливість інтегруватися у нові умови, зберігаючи зв’язок зі своїм регіоном, його історією та контекстом. Наші проекти «Глибинні мрії» та «Донбаські студії» присвячені Донбасу, його жителям, їхнім мріям і пошуку виходів з поточної ситуації. У майбутньому наш проект, скоріше за все, буде приваблювати нову аудиторію, з’являться ще якісь групи відвідувачів, яких ми поки що не торкнулися, або їх не було взагалі.
Ми вивчаємо досвід інших країн і намагаємося застосовувати найкращі практики. ІЗОЛЯЦІЯ входить до мережі європейських арт-центрів, розташованих на колишніх промислових територіях, TEH (Trans Europe Halles). Представники цих організацій регулярно проводять зустрічі, протягом яких ми обмінюємося досвідом по усім основним напрямкам діяльності. Крім того, ми належимо до міжнародної мережі культурних інституцій, які проводять художні резиденції (ResArtis). Партнерство з цією мережею дає можливість дізнаватися про нові формати проведення резиденцій і спілкуватися з професійними менеджерами у цій царині. До речі, наша наступна резеденція буде присвячена архітектурі, у тому числі, архітектурним об’єктам, які можуть бути створені чи адаптовані під час війни до мирного населення, яке втратило свої домівки».
Проект реалізовується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»
Матеріали проекту можуть вільно передруковуватись іншими ЗМІ за умови посилання на оригінал публікаціїПерш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 122 днів. За цей час ми опублікували 24983 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
