Район Савамала знаходиться у центральній частині Белграда, столиці Сербії. Він був заснований на початку XIX століття та став першим поселенням, що знаходилось за стінами замку.
Район характеризується загальним депресивним станом забудови та високим рівнем транспортної активності. З одного боку у Савамалі знаходиться центральна автобусна станція, залізнична та трамвайна колії, а також два мости через річку Сава. З іншого ж боку район був відомий, як місце з розвинутою проституцією, порно-кінотетеатрами та маргіновалізованим населенням.
Але останнім часом Савамала змінюється. Зокрема, завдяки архітектурній та урбаністичній ініціативі School of Urban Practices. Дві активістки цього руху, Оля та Міра, поділилися з “Хмарочосом” досвідом реновації цього депресивного району.
Проблема
Перед тим, як у районі Савамала почалась трансформація, його можна було охарактеризувати як недружнє, суперечливе та оманливе місце. Хоча там і були окремі ініціативи, вони не завдавали суттєвих змін. З точки зору щільності забудови та стану будинків мало що змінилось від початку нашого проекту. Але дещо нам вдалось покращити — ми зробили район живим, наповнили його життям та активністю.
Висока щільність будинків, вузькі вулиці та квартали-колодязі — це те, що є незмінним в Савамалі більше ніж століття, так як територіально район знаходиться у центрі, то зміни в забудові тут відбуваються дуже повільно або не відбуваються взагалі. Будинки, яким 50 років чи більше, виглядають покинутими, так як ані міська влада, ані самі власники не доглядають за ними. Пейзаж на типовій вулиці Савамали виглядає наступним чином: спорожнілі магазини, вікна яких заклеєні газетою та вкриті пилом; невидно, що відбувається на перших поверхах будівель, адже всі двері та вікна тут закриті жалюзі; автобуси та вантажівки, які їздять туди-сюди, так часто, що майже неможливо побачити іншу сторону дороги. Здавалось, що тут існує два абсолютно різних типи життя: те, що відбувається на вулиці, та те, що відбувається всередині таємничих будинків.
Савамала була територію невеликих складів та офісів занедбаних компаній. Будь-який магазин, повз який ви йтимете, буде зачинений. Тільки декілька невеличких спеціалізованих крамниць та бізнесів вижило тут завдяки традиціям: цукерня, магазин капелюхів та пара майстерень. У Савамалі досі можна зустріти багато конфліктних точок між пішоходними та автомобільними шляхами. Туту також збереглись забруднення та шум, пов’язані з транспортними вузлами. Можна сказати, що ці проблеми — частина ідентичності району, вони не зміняться найближчим часом, і тому не можна говорити про якісь великі інвестиції у цю частину Белграду.
Раніше цей район відіграв важливу роль у становленні міста: тут знаходився порт на річці Сава, який був великим транспортним та економічним вузлом. Тому біля нього зустрічалися та торгували люди, будували у цьому районі майстерні, таверни, тут також знаходився великий ринок. Але припортові райони завжди породжують багато контрастів: бідіні та багаті, молоді та літні, місцеві та іноземці живуть та працюють поряд.
Зараз тут проживає невелика частка населення міста. Але ті, хто залишились, надзвичайно пишаються цим. Хоча, водночас, вони засмучені тим, у якому стані опинився район через масивний трафік та забруднення та через величезне історичне значення, яке наразі є забутим. Місто не вкладає гроші у базову інфраструктуру у Савамалі, тому жити тут не дуже комфортно.
Ресурси
Зміни у Савамалі стали певною відповіддю на загальну ситуацію у місті. Першим індикатором нового етапу в житті Белграда стало відкриття незалежного культурного центру у будівлі покинутого складу. Вперше за багато років молоді люди відчули потребу заглянути у інший куточок міста та насолодитись сучасною культурою. У цьому центрі під назвою “Град” проводились відкриті дискусії та конференції, музичні концерти, кінопокази, воркшопи та виставки. Він став центром культурної альтернативи в місті. Після кількох років існування та активності у цих галузях, Ґете Інститут у Белграді вирішив продовжити свою культурну діяльність у районі Савамала, на березі річки.
Багатьма ці дві події були сприйняті, як шанс відновлення місця. Так виник наш Урбан Інкубатор — платформа, яка об’єднала багато груп професіоналів, які працюють у сфері міських трансформацій. Нашою метою було напрацювання стратегії розвитку Савамали у тісній співпраці з місцевими мешканцями. Зі згоди міської влади нам були надані площі у цьому районі для проведення роботи, такі як зачинені магазини, офісні приміщення та навіть галереї. Саме тоді почалось нове життя у районі, яке стало змінюювати загальну атмосферу та створювати нові відносини між людьми та простором.
Разом з цими ініціативами у 2012 році також з’явився фестиваль Mikser, який сприяє появі креативних рішень, що прагнуть змінити Савамалу. Він проходить раз на рік та об’єднує навколо проблем району місцевих та іноземних митців, громадських діячів та активістів. Окрім фестввалю, тепер з’явився і окремий простір Mikser House, місце з багатьма різними активностями. Через кілька місяців після фестивалю відкрився коворкінг “Нова Іскра” для молодих дизайнерів та підприємців. Частиною феномену також стало те, що тут швидко з’явилось багато клубів та барів, тож район став популярним місцем для нчіних “тусовок”. Разом вони потроху змінюють вид та сприйняття Савамали.
Наша Школа урбаністичних практик відкрилась у рамках Урбан Інкубатору, який зібрав декілька різних проектів, про що ми зазначали раніше. Нашою основною метою була підтримка трансформації району у межах ідеології сталого розвитку, яка б підвищила якість життя та екологічний стан у Савамалі.
Основний акцент у нашій діяльності ми робимо на інтервенції та провокування місцевих спільнот, що б їх змушувало робити сталі трансформації. Тому ми завжди шукаємо нові шляхи залучення громадян у процес змін від самого їх початку.
Команда
Сама Школа урбаністичних практик розпочалась, як сторонній проект факультету архітектури у Белграді. Професор Іван Куцина започаткував цей рух разом зі своїми студентами (на останньому році магістратури). З часом команда розширювалась, до нас доєднувались інші студенти та експерти.
Зараз наша Школа стала частиною проекту City Guerilla, який був започаткований Ґете Інститутом. З кінця 2014 року проект став незалежною асоціацією, яка об’єднує декілька ініціатив, що підтримують розвиток місцевих громад та отримання їхнього права на місто. City Guerilla об’єднує спеціалістів у багатьох галузях: архітекторів, ландшафтних дизайнерів, соціологів, психологів тощо. Зараз розпочався відкритий конкурс на нобір нових членів асоціації, після закінчення якого ми почнемо роботу над новими проектами.
Етапи
Нашу роботу можна розділити на 4 етапи, при чому останній ще знаходиться у роботі.
По-перше, ми запустили нашу Школу разом з Урбан Інкубатором у 2013 році. Ідея створити місце для навчання міським практикам виникла у нас ще раніше, але ми зробили її частиною глобального проекту, якому передував фестиваль Mikser та деякі більш теоретичні проекти, у яких були залучені студенти факультету архітектури. Вони приділяли увагу розробці терміну “право на місто” та роботі з громадою у Савамалі.
Наш перший проект С5 був невдалим, адже ми зробили ряд помилок, які помітили, тільки проаналізувавши власний досвід. Але завдяки проекту ми краще зрозуміли мешканців Савамали та стали краще розуміти процес створення публічних просторів.
Після цієї невдалої спроби команда Школи знову зібралась у Савамалі через декілька місяців, щоб почати роботу над проектом Urban Cooks. Ми отримали підтримку від організацій в Сербії, Македонії та Іспанії та з допомогою попереднього досвіду довели проект до кінця.
Разом з мешканцями Савамали ми працювали над двома проектами.
Проект С5. Для місцевої спільноти у 2013 році ми хотіли створити простір для зустрічей у підвалі житлового будинку. Але через незрозумілу ситуацію з правами власності на цей підвал, ми змушені були зупинити цей проект і мешканці попросили нас не продовжувати його. Але встигли організувати декілька цікавих подій, зокрема, концерт акустичної музики.
Urban Cooks, Міська кухня. У цій ситуації все було набагато легше, адже перед нами стояло доволі чітке завдання — навесні 2014 року нам потрібно було створити публічний простір, територія якого перебувала у комунальній власності на березі річки. Цього разу ми з мешканцями Савамали пройшли весь шлях та відпрацювали нашу методологію та процес партисипації (участі). Результатом проекту стало створення декількох “модульних” систем з дерева, які мали б використовуватись у цьому публічному просторі.
Для спілкування з мешканцями, врахування їхніх інтересів та створеннія проектів перетворення публічних просторів, ми розробили методологію, яку можна коротко пояснити у 8 простих кроках.
Крок 1. Зустрітись з місцевими мешканцями, які хочуть брати участь у проекті “спільного дизайну”. За допомогою інтерв’ю, серії питань, ми намагаємось дізнатись їхні особисті та побутові звички всередині громади, в якій вони живуть. Нам цікаво, як вони використовують приватний та публічний простір та як вони себе в ньому поводять.
Крок 2. Базуючись на отриманій інформації, ми виділяємо ключові слова, які розподіляємо на чотири категорії: потреби, які не задовільнили, мотивації, “гачки” та соціальний капітал. Після цього ми починаємо будувати програму перетворення.
Крок 3. Ми запрошуємо представників громади на презентацію та публічну дискусію чернетки нашої програми перетворення простору. За допомогою модератора, вони висловлюють свої пропозиції та критику, створюючи дискусію навколо майбутнього конкретного простору.
Крок 4. Врахування всіх пропозицій та критики і створення нового дизайну, який проходить новий етап обговорення. Разом з мешканцями, модель простору знову адаптується та формується.
Крок 5. Фінальні зміни та розробка кінцевого дизайну простору. Ще один етап обговорення. Якщо зауважень більше немає, тоді проект готовий до наступного етапу.
Крок 6. Приготування до реалізації архітектурного проекту.
Крок 7. Логістична підготовка для будівництва. Поставки матеріалів, необхідні інструменти, залучення експертів.
Крок 8. Будівництво об’єкту чи простору. В залежності від розміру та складності місцеві мешканці можуть бути повністю чи частково залучені до реалізації, включаючи безпосереднє виробництво об’єктів, наприклад, меблів. Ця фаза є дуже важливою, адже інвестуючи енергію у будівництво, мешканці створюють міцний зв’язок з простором та розвивають у собі відповідальність і турботу на індивідуальному та колективному рівнях.
Результат
Завдяки нашій школі у містян є можливість долучатися до процесу дизайну громадських просторів на ранніх етапах його проектування. Їхня думка дуже важлива, особливо на етапі обговорення типів використання цього простору, тобто буде це парк чи культурний центр, лекторій чи спортивний майданчик тощо. Також місцеві мешканці дуже часто подають цікаві ідеї та здатні на конструктивну критику розроблених проектів. В результаті кожен простір стає більш “їхнім”, бо вони відчувають, що він зроблений ними і для них, а також відчувають певні зобов’язання перед простором. Створюються нові соціальні зв’язки між сусідами, а також емоційний зв’язок з простором. Адже зазвичай проблема не в тому, що люди безвідповідальні, а в тому, що ніхто не питається їхньої думки і тому в них немає відчуття, що місто належить саме їм.
Зараз ми плануємо продовжувати нашу роботу з асоціацією City Guerilla. Нам важливо, щоб наш проект був легким та зрозумілим якомога ширшій аудиторії, включаючи громадське суспільство та професійну спільноту. Ми й надалі плануємо концентруватись на районі Савамала, щоб мати змогу використовувати досвід, отриманий у попередніх проектах та покращувати нашу методологію та техніки роботи з громадою, врешті-решт створивши певний довідник з модернізації покинутих частин міста.
Проект реалізовується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»
Матеріали проекту можуть вільно передруковуватись іншими ЗМІ за умови посилання на оригінал публікаціїПерш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 120 днів. За цей час ми опублікували 24975 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
