Міська чисельність населення Землі перевищила 50%. Тепер більшість людей світу проживає у містах, і далі вони будуть тільки збільшуватися. Прогнозується, що нинішні три мільярди міських жителів збільшаться до п’яти — вже в 2030 році.

Але феномен сучасної урбанізації полягає у тому, що кількість населення зростатиме саме у країнах так званого третього світу або Глобального Півдня. У регіонах Азії, Африки та Латинської Америки очікується найбільший стрибок чисельності мешканців. Також прогнозується, що регіон відмітиться стрімким економічним розвитком. Іншим феноменом сучасної урбанізації є поява нового соціального класу, такого як міська біднота.

Близько мільярда населення Землі проживає у нетрях, часто за межею бідності. Багато людей виживають менше ніж за долар на день. Міста перетворюються у гігантські нетрі (megaslums), але ціни на таке житло не маленькі. Чим вищий попит на житло, тим більша ціна. Наприклад, орендувати житло в Мумбаї коштує у 13 разів дорожче ніж в Токіо або в 20 дорожче ніж в Сіднеї. Причин цього багато: це і нестача державного контролю, і надто високий попит на житло, і безробіття, яке змушує селян переїжджати до великих міст, де виникають конфлікти між середнім класом та бідними.

Але усі регіони відрізняються один від одного. Наприклад, Латинська Америка є найбільш урбанізованиою частиною світу, навіть більше Європи. Там вже давно ріст урбанізації відбувається за рахунок народжуваності в містах, а не через міграцію з сіл. Проте в Латинській Америці дуже великий розрив між багатими і бідними, що викликає заздрість, ворожнечу та часто спричиняє розвиток криміналу.

Близько мільярда населення Землі проживає у нетрях, часто за межею бідності. Багато людей виживають менше ніж за долар на день. Міста перетворюються у гігантські нетрі (megaslums), але ціни на таке житло не маленькі. Чим вищий попит на житло, тим більша ціна. Наприклад, орендувати житло в Мумбаї коштує у 13 разів дорожче ніж в Токіо або в 20 дорожче ніж в Сіднеї. Причин цього багато: це і нестача державного контролю, і надто високий попит на житло, і безробіття, яке змушує селян переїжджати до великих міст, де виникають конфлікти між середнім класом та бідними.

У Китаї урбанізація контролюється владою, і зовсім нещодавні люди з сіл ще не могли жити в містах через відсутність особливих міських перепусток. У Китаї розвиток урбанізації відбувається більш-менш планово, тому тут відсутні нетрі, а житло часто будується раніше, ніж формується попит на нього. У свою чергу це провокує появу величезних за площею, але пустих кварталів, а то й міст. Однак у Китаї велика дискримінація не місцевого населення, а людей з села. Через надмірну індустріалізацію, країна потерпає від забруднення. Міста настільки покриті смогом, що за рік люди взагалі не бачать сонця.

В Індії склалась найжахливіша ситуація з-поміж усіх описаних країн. У порівнянні з Китаєм це – демократична країна, тому урбанізація тут була не планова, а скоріш вибухова. Надзвичайна кількість людей приїздить щороку до міст, місця не вистачає на всіх, і міста перетворюються в одні великі нетрі. Ускладнюється це все тим, що більшість людей позбавлені води, туалетів, світла, базових санітарних умов, інфраструктури. Але все ж люди залишають села та приїжджають у мегаполіси у пошуках кращої долі.

Міста майбутнього це не Нью-Йорк або Лондон, це багатомільйонні мегаполіси країн, що розвиваються. На жаль, ситуація така, що майбутнє це не комфорт, доступні і чисті міста, а бідність, бруд, нетрі та виживання у них. Якщо міста не плануються, а міське населення ставиться до простору без поваги та не дбає про нього – міста перетворюються у нетрі. Урбанізація повинна розвиватися поступово, планово, пріорітетно у малих та середніх містах.

Усі відео зроблено згідно зі статистикою ООН, Planet of Slums, Behind the Beautiful Forevers, The New Global Frontier.
Автор: Анна Ващенко