Урбанізуються не тільки люди. Тварини також стають мешканцями сучасних міст. Різниця між звичайними джунглями та бетонними — потроху стирається, і все більше створінь на чотирьох, шести або восьми ногах, з крилами чи зябрами, можуть називати міське середовище своїм новим домом.

Видавництво Chicago Review Press випустило цього року книжку Трістана Донована «Дикі міста: пригоди тварин у міських джунглях». Він описує приклади того, як міське середовище дуже неочікувано змінює рефлекси та звички тварин. Водночас звірі впливають на деякі принципи роботи міста та використання ресурсів. Сайт nextcity.org зібрав приклади з цієї книжки, переклад яких ми і друкуємо.

Вони стають більшими

Для деяких тварин міське середовище — це щось на кшталт буфетів «плати і їж, скільки хочеш». Тут можна їсти інших тварин, органічні відходи, та ще й люди годують. Тому часто тварини у місті їдять значно більше, ніж у дикій природі.

Наприклад, змії у містечку Paradise Alley в Аризоні значно більші, ніж їхні дикі родичі, адже мають велику популяцію щурів для задоволення власних гастрономічних потреб. А ведмеді, які живуть неподалік від міст навколо озера Тахо, мають купи сміття, що залишають люди. Тому вони важать в середньому на третину більше, ніж особини в лісах.

Вони вивчають правила дорожнього руху

Можливо, дорожні пригоди і вбили 2000 койотів на дорогах Чикаго, але більшість цих тварин таки навчилась базових правил дорожнього руху і тепер може перебігати на червоне світло. Також койоти чекають, поки автівки зупиняться, і знають, з якого боку буде їхати машина, тож дивляться тільки в сторону трафіку, що наближається до них. Якщо ж це дорога з двостороннім рухом, то вони дивляться в один бік, перебігають до середини вулиці, зупиняються і дивляться в інший.

Вони зменшують свої домівки

Так як люди живуть у місті в гуртожитках і в багатоквартирних будинках, так і тварини діляться територією з іншими та зменшують розміри своїх нір. Наприклад, якщо лісові лисиці в Англії живуть приблизно на одній квадратній милі території (~2 кв. км), то в місті вони цю площу ділять ще з 14 тваринами.

Німецьке дослідження довело, що міські кролики мають значно менші домівки, ніж їхні родичі в лісі. До того ж у місті в них живе менше особин.

Вони змінюють свій розклад

Деякі міські тварини спеціально змінюють свої щоденні звички, щоб комфортніше споживати ресурси або не спричиняти конфліктів з людьми. Так, у Бангкоку та Нью-Йорку горобці стали “нічними совами”, оскільки яскраві вогні ввечері привертають увагу великої кількості комах.

Дикі кабани у Німеччині стали мігрувати з місць, призначених для полювання, до передмість Берліна, щоб не зустрічатись з мисливцями. Коли сезон закінчується, вони повертаються у свій ліс.

Вони “переїжджають” з багатих районів у бідні

Лондонські горобці, які гніздяться у дірках та інших затишних куточках старих будинків, змушені змінювати своє житло, коли райони джентрифікуються, тобто ремонтуються та стають дорожчими й престижнішими.

В Індії ці птахи раніше могли годуватись з рештків їжі, яку готували на вулиці чи на кухнях з відкритими вікнами. Зараз усе більше людей купує напівфабрикати чи готову їжу у супермаркетах — і горобцям складніше знаходити харчі.

Вони стають більш здоровими

З більшою кількістю русурсів та меншою кількістю хижаків багато тварин почувають себе значно краще у місті, ніж у диких умовах. Чиказькі койоти мають на 50% менший показник смертності, ніж їхні родичі за містом. Мавпи у місті Джодпур в Індії більш вдало пережили посуху, тоді як кількість особин у лісі зменшилась майже вдвічі. Також учені вважають, що міські щури переносять менше захворювань, ніж сільські, адже вони менше контактують з екскрементами рогатої худоби, а їхні сусіди-люди не є носіями великої кількості паразитів.

Вони хоробрішають

Довге життя пліч-о-пліч з людьми змушує тварин менше боятися нас, а те, що ми їх годуємо, асоціює людину з їжею. У парку в Лос-Анджелесі люди часто залишали тарілки з харчами для тварин. Деякі койти так звикли до “безкоштовної” їжі, що наздоганяли людей у парках та “тикали” їх у ногу, вимагаючи таким чином поїсти. Після чого тварини сідали на землю і чекали, поки їх погодують. На жаль, трьох койотів, які дуже призвичаїлись до людей та “перекусів”, довелося вбити, щоб запобігти можливим конфліктам і не лякати гостей парку.

Архітектура стає озброєною проти тварин

У США, у місті Індіанаполіс, шпаки щоразу налітають на центр у таких кількостях, що це схоже на кадри фільму «Птахи» Альфреда Хічкока. Вони сідають скрізь: на лавках, парканах, дахах та підвіконнях будинків і просто на тротуарі. Після себе шпаки залишають купу «слизького бруду», від якого треба відмивати усі ці поверхні. Щоб захистити будівлі та здоров’я мешканців, у місті встановили декілька пристроїв, які відлякують птахів від цих місцин. На дахах будинків встановлюють звукові системи, які лякають шпаків, на виступах встановлюють електрифіковані сітки, а також у повітря запускають величезну повітряну кулю, яку птахи вважають страшною.

Рятівники отримують нові професійні навички

Забудьте про кішку, яку пожежники знімають з дерева. У Маямі місцеві пожежні частини мають справу з багатьма екзотичними рептиліями та іншими тваринами, які живуть у місті. Більшість мешканців дзвонить 911, коли бачить невідому та страшну тварину. Також пожежники з Маямі мають всесвітньо відому колекцію антидотів та протиотрут, яка є найбільшою у США.

Фото: flickr-юзери dirigentens, harquail, aacool