У столиці Португалії, Лісабоні муніципалітет заснував проект BIP/ZIP (квартали та райони з пріоритетом інтервенцій), який триває з 2010 року. За допомогою невеликих грантів та можливостей безкоштовно використовувати муніципальні приміщення, активні громадяни створили десятки міських проектів, спрямованих на підвищення якості життя у Лісабоні. Ми покажемо, як ця програма працює, на прикладі району Моурарія в центрі міста.
Проблема
У Лісабоні існує легенда, яка сягає ще 16 століття, у ній розповідається про хлопчика-короля Себастьяна І, який у 1574 році пішов війною на маврів і загинув у бою. Але мешканці португальської столиці не хотіли вірити у це і продовжували чекати короля, який би пришов і врятував їх від зубожіння. Зараз таке пасивне чекання на месію, який прийде і за всіх вирішить проблеми у Португалії називається себастьянізмом, тобто походить від імені короля-героя легенди. В Україні така поведінка іменується патерналізмом.
Саме через себастьянізм Лісабон страждає від типових проблем: туристична частина фактично непридатна для життя місцевих мешканців через великі натовпи, а інші райони занедбані тому що вони не приносять доходу від туризму. На центральній площі Россіо лише у чотирьох квартирах живуть люди. Інші приміщення зайняті готелями, використовуються, як склади для ресторанів, або викуплені інвесторами і простоюють порожніми. Крім того, дуже багато будівель продані міжнародним мережам готельного бізнесу. Навіть державна компанія з постачання електроенергії зараз частково належить Китаю. Тому у Лісабоні дуже гостро постає питання, як місцева влада регулюватиме роботу іноземного бізнесу, відстоюючи при цьому інтереси містян.
Ресурси
Але не всі лісабонці «хворі» на себастьянізм. За останній час у місті з’явилося багато міських проектів, які залучають місцевих мешканців до розбудови власних кварталів. Деякі активності спрямовані не на локальну аудиторію. Наприклад, Жоана Жасінту зі стартапу “Сталий Туризм у Лісабоні” займається проведенням турів для іноземців, які хочуть побачити нетуристичну столицю Португалії. Серед пропозицій: чотиригодинна прогулянка містом з катанням у трамваї, напоєм та супроводом місцевого гіда за 20 євро; та ланч на одній з локальних вулиць Лісабона, вартістю 17 євро. Також на сайті проекту можна подивитись заклади міста, які відповідально ставляться до навколишнього середовища та сповідують підходи сталого розвитку у своєму бізнесі. Частину зароблених грошей команда “Сталого туризму” витрачає на благодійність.
Серед інших місць, Жоана водить туристів районом Моурарія, який раніше був центром наркоторгівлі Лісабону і знаходиться у самісінькому серці міста. Зараз цей район включений місцевою владою до проекту BIP/ZIP, що дає можливість активним громадянам розвивати власні ідеї з розбудови міського простору.
Команда
У Моурарії проживають мешканці 51 національності, і хоча район знаходиться в центрі, він є далеко не таким популярним, як сусідня туристична “Мекка” – Алфама, де 70% нерухомості здається через сервіс оренди квартир Airbnb. Національним розмаїттям Моурарії скористались автори проекту Renovar a Mouraria — вони розпочали з того, що разом з міською владою запустили сайт з мапою, яка показує усі ресторани етнічних кухонь навколо. Це привертає увагу як мешканців інших районів, так і туристів: всі вони мають змогу скуштувати безліч страв, просто прогулюючись між декількома кварталами. Пізніше ця ініціативна група зробила реконструкцію будинку, що належав місту, і зробила там культурний центр з кафе та офісними приміщеннями. Вони привертають увагу концертами та турами барам району, а зароблені кошти витрачають на організацію школи для тих, хто не вміє читати.
Інший приклад подає фуд-блогер Адріана Фрейре. Вона організувала у Моурарії “Спільну кухню” у покинутому будинку. Тепер тут щодня збираються місцеві на ланч. Багатші люди платять п’ять євро за частування, а ті, хто не може собі цього дозволити, — харчуються безкоштовно. На кухні працює професійний шеф-повар, а от його помічники – волонтери. Вони не отримають заробітну платню, але натомість Адріана платить за них комунальні. У планах колишнього фуд-блогера створити тут інкубатор гастрономічних стартапів та знайти декілька ділянок для створення у Моурарії громадських городів.
Етапи
Ці проекти підтримані міською ініціативою BIP/ZIP. З 2010 року вони оголошують конкурс на кращі міські проекти у найменш привабливих районах міста, щоб оживити їх. До них належить і Моурарія. Основна вимога — у кожного проекто має бути не менш ніж дві зацікавлені сторони. Тому студенти мають об’єднуватись з місцевими жителями, власники закладів — з громадськими організаціями і так далі. Але при цьому влада намагається підтримувати лише ті соціальні проекти, які мають робочу бізнес-модель. Адже грантова підтримка закінчується, а проекти мають продовжувати існувати на благо мешканців міста. Тож добре, коли концепція вписується у рамки соціально відповідального бізнесу: частина прибутку від основної діяльності спрямовується на благодійність і підтримку незахищених верств населення.
Результат
Перед муніципалітетом та мешканцями Лісабону наразі стоїть серйозне завдання: боротьба з “себастьянізмом”, з відчуттям того, що держава тобі щось винна. Декілька поколінь у Португалії виросли за доби диктаторського режиму і вони не розуміють принципів демократії. Натомість, вважають патерналізм нормою. Соціальна безпека та громадянські інститути в країні розвинуті, в порівнянні з іншими країнами Європи, досить слабко. Однією з проблем є те, що багато позицій у міській владі досі займають люди, які “ефективно” працювали за часів диктатури.
Але у Португалії виросло покоління, яке не жило за авторитарної доби. Це пост-революційне покоління є значно більш ініціативним за старших. Вони створюють соціально відповідальний бізнес, люблять своє місто та дбають про нього. Ці люди є адептами змін знизу і вони не будуть чекати, поки міфічний король прийде рятувати країну від несправедливості.
Проект реалізовується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»
Матеріали проекту можуть вільно передруковуватись іншими ЗМІ за умови посилання на оригінал публікаціїПерш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 123 днів. За цей час ми опублікували 24984 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
