Ми мчимося по фірмових вибоїнах київських доріг, а ліворуч в такт автівці бентежно колишеться Київське море. Минулого року з нього офіційно виловлено 914 тонн риби, не рахуючи улов браконьєрів, які становлять чи не найбільшу загрозу для водойми й завдають чимало клопотів рибалкам.

«Риби на водоймі більше ніж достатньо, і якщо до організації процесу підходитити з розумом, ми б самостійно могли забезпечувати потреби населення» —, розповідає Тетяна Потоцька, власниця рибного господарства на водосховищі. «Навіть при тому заморі, який був у 2010 році, у 2011 році у нас був дуже великий рибний вилов».

Тетяна працює рибалкою у третьому поколінні. Її батько після повернення з армії вже у 21 рік працював у цьому ж радгоспі, який зараз перетворився на декілька приватних підприємств.

На водосховищі офіційно зареєстровано 35 підприємців. Серед них, у тому числі — Інститут рибного хазяйства, який здійснює контроль улову, встановлює чисельність популяції, визначає, запас риби, яка залишилася, а потім згідно з цими даними визначає квоти на вилов; це і Київрибохорона, інституція яка займається дослідницькою діяльністю; Інститут гідробіології, сфера діяльності якого — фауна.

Вилов риби на Київському водосховищі за 2014 рік:

Плоскирка — 202,188 тонни;

Лящ — 160,321 тонни;

Рослиноїдні — 124,535 тонн (товстолоб, білий амур);

Загальний обсяг — 914, 802 тонни

Проїжджаємо повз білі піщані береги водосховища, повз соснові алеї, і прибуваємо на рибне господарство. Перше, що відчуваєш — їдкий запах риби. Вздовж берега пришвартовані вантажні катери МСП – 8. На кожному «у морі» працює по три чоловіки: один капітан і два рибалки. Підприємець утримує рибну станцію, холодильники, катери. Якщо хтось захоче, може орендувати собі місце на причалі, ваги, холодильники.

Підприємці, які працюють на водосховищі, фактично є його користувачами. «У нас є матеріально-технічна база і досвідчені працівники, і ми виловлюємо рибу. Якщо брати процес розведення і вирощування — це вже ставкові й риборозводні процеси, такі господарства є на нижніх каскадах Дніправ. На них вирощується і реалізовується риба. На Київському водосховищі раніше був один комплекс в Іванкові. Він створювався в 60-х роках, щоб вирощувати рибу для водойми, але з часом все заглухло».

Інститут рибного господарства вираховує кількість популяцій, встановлює, які з них домінують, а які ще потрібні: рослиноїдні або аборигени; які збільшуються, які краще розвиваються. Працівники інституту складають таблицю і пропонують, скільки мільйонів чи тисяч штук риби потрібно для водосховища.

Потім підприємці закуповують маленьку рибу. «Останні два роки рибу ми закуповуємо у Білоцерківському районі. Кількість залежить від коштів та розміру податку. За час моєї роботи ми запускаємо в основному рослиноїдну рибу — товстолоб, білий амур. Закидаємо і судака, і щуку, і карася. Те, що більше потребує водосховище. Аборигенна риба сама розводиться, тому кількість риби не зменшується.

Мальків, вагою 100-120 грамів (менших з’їдають аборигени) запускаємо весною і осінню, поки дозволяє температура води. Потрібно, щоб вона була прохолодною і риба могла адаптуватися та не перегрітися».

Площа Київського водосховища понад 92 га;

Найглибша точка — 16 м

Робота рибалок — сезонна та залежить від природних умов, вони не працюють у нерестовий період, який триває 70 днів. Таким чином, робота триває сім місяців на рік. Проте браконьєри працюють протягом всього року, завдають чималих збитків і є проблемою для постійних користувачів, тих, що з покоління в покоління займаються цією справою.

У літній період рибалки ставлять риболовецькі сітки на усю ніч, і з трьох годин ранку і до дев’яти здійснюється підйом. Сітки — пасивне приладдя лову, риба ходить повз неї, і якщо застряє, там і залишається. Рибалка проводить на воді, якщо знаходяться біля бази, три години, буває п’ять, буває півтори, все залежить від місця видобутку.

На станцію улов привозять відсортований по видах. Зразу після вилову рибу викидають у ящики з льодом і охолоджують прямо на кораблі.

«Рибу ми збуваємо залежно від потреби. Якщо комусь потрібна свіжа  — забирають у день вилову. Іншу ми заморожуємо. Найбільшим попитом користується судак, сом, сазан, та риба, де менше кісток».

Перед нашими очима проносять ящики наповнені судаком, лящем, плотвою. На цьому підприємстві у водойму випускають 2-3 тонни риби, вагою 120-130 грамів, на рік.

«Кожного дня за свій улов ми звітуємо у Київрибоохорону. Сьогодні, скоріш за все, буде близько тонни. У нас у вилові риби задіяно вісім катерів: Яки — Лагода, виготовлені в 70-х роках ще у Радянському союзі. А, коли починали, був один. Щоб їх водити, потрібні права стернового моториста. Яки їздять на дизельному пальному.

Зараз люди, які мають власні моторні човни, можуть з легкістю свій відпочинок перетворити на ловлю. Але за законом одна людина може виловити не більше трьох кілограмів. На сьогодні, скільки риби виловлюють користувачі, стільки ж — і браконьєри.

Наша риба здається у лабораторію на розкритий аналіз, біологічний. Розгорнуті аналізи здаються раз на півроку, звичайні — раз на місяць».

Антон Прокопенко, радник з питань іхтіології та рибного господарства Асоціації рибалок-промисловиків:

«Щоб займатися виловом риби, треба отримати квоту — ліміт на вилов риби кожного виду. До квотованих видів належать: лящ, судак, плотва, плоскирка. Квоту отримують на безоплатній основі, а потім платять податок.

Підприємець пише заяву до Державного реєстру рибного господарства України й просять виділити квоту на вилов певного виду риби у певній кількості, вказують матеріальну базу. З квоти підприємці сплачують 5% податку авансом, а інші 95% мають право сплатити протягом року, або на цю суму заповнити водойму рибою.

Минулого року у Київське водосховище було випущено сто тисяч екземплярів риби (лосось, білий амур)».

Нормативне законодавство обмежує риболовлю протягом року. Існують заборонені зони (наприклад, гирло річки Тетерів, Чорнобильська зона), а також «зимувальні ями» (з першого листопада і до моменту, коли в дію вступає наказ про нестерову заборону). Рибалкам дають GPS координати таких територій та схеми, тому помилитися складно.

І підприємці і рибалки кажуть, що риби на водосховищі більше, ніж достатньо. Особливо, це цінний ресурс у харчовому ланцюгу, оскільки потребує мінімум корму.

Джерело світових даних:  Worldfish: Родні Гілл, Університет Айдахо; Роберт Суїк, Університет нової Англії (Австралія), Рада з розвитку сільського хазяйства і садівництва (Велика Британія); Дані по водосховищу надані Асоціацією рабалок-промисловиків.