10 причин, чому Київ – це брудне, непривітне село

Дата публікації: 4.8.2015 Розділ: Місто

Автор одразу хоче зазначити, що не має нічого проти сіл і любить їх усім серцем. До того ж, не всі села — брудні й непривітні. Але коли на таке перетворюється тисячолітнє місто-тримільйонник, то щось тут не так. Про це ми і поговоримо.

Читайте також: 10 причин, чому Київ – це європейська столиця

Непривітні та хамуваті люди на вулицях

Будь-яке місто — це люди. У Києві працівники сфери послуг, з якими ви маєте контактувати, – не дбають про такі речі, як сервіс та комфорт споживача. За приємними винятками, звісно. Вам можуть нагрубіянити у супермаркеті, магазині з квітами, у громадському транспорті, банківській установі, загалом, будь-де. Крім того, неввічливими є й незнайомі перехожі. Вони можуть бити ліктями, влаштовувати скандал, робити зауваження чи читати нотації, лаятись тощо. Якщо ви побачите щиру посмішку на обличчі містянина, скоріш за все це турист чи людина, яка вихована десь не у сучасному Києві.

Кияни жахливо вдягаються

Цей факт відмітив ще Валер’ян Підмогильний у романі «Місто», де йдеться про Київ 20-х років минулого століття. Ми тут не будемо вдавати з себе фешн-експертів, але ходити містом щодня у вбранні, ніби людина вийшла у сільмаг по хліб — це не нормально. Єдине, коли, здебільшого, люди починають думати, що вони вдягають, це променад Хрещатиком на вихідних. Ось тоді видно стиль та смак кожного.

Від того, як вдягається кожна людина, залежить, як виглядає місто у цілому. Це не означає купівлю одягу за великі гроші, тим паче, якщо їх не вистачає. І не означає, що треба бути щодня нарядним, як на весілля. Але чистота та охайність у зовнішньому вигляді мають бути, якщо вас бачать інші. Це ж не так складно.

Торгують у вагонах та на вулиці

У селі можна вийти на стихійний ринок, і почати торгувати продуктами або крамом. Це загальноприйнятна річ. Є вільне місце — можна стати й продавати. Але, бачите, в місті так не можна. Тут є вулиці, площі, парки, сквери, зупинки громадського транспорту, ботанічні сади. І там передбачений необхідний мінімум, або й взагалі відсутність торгівлі. Так має бути з міркувань безпеки та задля нормального зовнішнього вигляду. Адже місто — надзвичайно складна система, і якщо буквально кожен може виходити й продавати свої зайві речі чи продукти, то… то це й буде, власне, Київ.

1423140315_10860889_838040612929599_8736590334819912362_o

Немає культури спільного

Місто — це спільна власність. Якщо щось не належить до приватної власності, то воно — спільне. Квартира, її внутрішні стіни — приватні, а фасад будинку, ліфт, східці — спільні. Офісний центр — приватний, а дорога яка веде до нього, сквер біля нього — спільні. Це означає, що в кожного з киян, який сплачує податки, є малесенька частка власності у всій міській інфраструктурі, яка належить «місту». А власність — це відповідальність. У селі кожен відповідає лише за ділянку, яка йому належить, робить там доріжки та доглядає будинок. У місті треба кооперуватись, щоб разом його доглядати.

Не бережуть історію та культуру

Збереження пам’яток культури й історії міста — безпосередній обов’язок містян. Це випливає з попереднього пункту. Не державі й не міському чиновнику потрібна Софія Київська чи схили Дніпра, а киянам. Міська громада має захищати те, що становить цінність, яку не можна виміряти грошима. Пам’ятки у місті слід оберігати, інакше мешканці просто не знатимуть, хто вони і ким були їхні предки. А ще їм не буде чого показати гостям і чим пишатися.

2

Вільний простір – значить нічий

Така мотивація у людини, яка паркує в центрі міста щодня автівку на тротуарі чи смузі для громадського транспорту. Така мотивація у власника кіоску, який ставить його на місці транзиту пішоходів просто тому, що тут більший потік потенційних покупців. Така мотивація у девелопера, який бачить пустир посеред мікрорайону і будує на ньому багатоповерхівку. Така мотивація у власника собаки, який не прибирає за своєю твариною.

Але, це, здавалось би, логічне твердження — хибне. Вільний простір у місті — він спільний. Там, де один ставить автівку, кіоск чи житлову 30-поверхівку, інший щодня зрізає шлях додому, сидить на траві, вигулює песика та взагалі у дитинстві грав там у козаків-розбійників. Вільний простір у місті — завжди у дефіциті, тож треба 20 разів подумати, ніж забирати його у містян.

Черги навіть там, де їх можна уникнути

Хтось щодня створює натовп на станції метро «Вокзальна» у черзі за жетонами, хоча ще три роки тому міг купити безконтактну карту. А хтось чекає на маршрутку, хоча на цьому маршруті вже десять років, як має ходити автобус великої місткості. Не стійте у черзі – на відміну від мешканця села, у вас майже завжди є вибір: пройти трохи пішки чи, наприклад, купити товар у іншому магазині. Користуйтесь цим.

1

Рекреаційна зона схожа на курортне селище у Криму

Київ має надзвичайне географічне положення з точки зору відпочинку. Хоча б за це його треба поважати. У Парижі на невеликій Сені щороку влаштовують пляж з піску, який туди спеціально привозять, а ми маємо купу озер і величезний Дніпро й десятки цих пляжів й не цінимо цього. Замість комфортної інфраструктури та зручних послуг ми маємо старі та обклеєні рекламою будки та галасливих молодих людей, які кричать у мегафони і пропонують проїхатись на кораблику. Мер міста, який упорядкує береги й острови Дніпра, мабуть, буде вартий Нобелівської премії миру, бо так поводитись з рікою, яка дала Києву життя й процвітання – це справжній злочин.

Кожен вчиняє з фасадом багатоквартирного будинку так, ніби він там живе один

За містом кожен має власну ділянку і власний будинок, з якого може зробити хоч єгипетську піраміду, хоч мініатюрну копію Версальського палацу. Але більшість будинків у місті — багатоквартирні. І не можна вважати, що невелика частинка зовнішньої стіни належить комусь одному і з нею можна вчиняти так, як заманеться. Те саме стосується і вивісок – вони мають бути охайними. Домовтесь з сусідами, порадьтесь з архітектором і зробіть будинок таким, щоб він подобався усьому місту.

Багато високих парканів

Йдучи вулицями Києва, часто можна побачити паркани. Вони стоять навколо адміністративних будівель, приватних офісів, музеїв, магазинів, чого завгодно. При чому, очевидно, вважається, чим він вищий, тим престижнішим є власник будівлі за парканом. Таке бажання відмежуватись від інших, показати свою зверхність та неприступність території пасувала б сюзерену у середньовічному замку. Але жодним чином не корелює з сучасним демократичним містом.

Опублікувати в соцмережах

Підтримати проект

Підписуйтесь на розсилку і щотижня отримуйте наші найкращі публікації до себе у поштову скриньку. Обіцяємо не спамити!
  • FreeEditor

    непоганий матеріал, як-то кажуть “о наболєвшем”, але скільки ж помилок…

    • Yulia Saliy

      Щось я не помітила купи помилок. Ми читали один текст?

      • Иван

        Хватит нападать на людей защищая этого ибаната автора. Статья – гавно. Лузер, Get a life!

  • Dariya Simonenko

    для таких претензійних матеріалів потрібна значно сильніша аргументація, значно цікавіший стиль і значно краща грамотність.

  • Ivan Siyak

    недостаточно пожить в Киеве пару лет, поступив на украинознавство в Драгоманова, чтобы писать такие отзывы. почему анонимно?

    • Taras

      🙂 Чем хуже?

      • Ivan Siyak

        потому что в вашем случае незнание, плохое знакомство с Киевом можно отбросить. в вашем случае – это пристрастность, откровенная ложь, желание сформулировать тему погорячее.

        • Taras

          Особенно смешон ваш комментарий на этом сайте 😀
          Просто Киев – это не только модные офисы и коворкинги креативного сектора, спикизи бары и клубы в лофтах. Так что про “ваш” Киев я возможно и лгу, но все без исключения проблемы, здесь описанные – они реальны и, к сожалению, гораздо более массовые, чем пару тысяч хипстеров, которые знают, что такое селвидж деним и крафтовое пиво.

          • Ivan Siyak

            вы уже делите Киев на “мой” и “свой”, то есть признаете, что текст относится только к его части, где вы почему-то решили обитать. поэтому я и говорю, что вы лжете – например, в заголовке, который по правде должен звучать так: “10 причин, почему Старая Дарница (или где вы там живете?) – грязное, неприветливое село”.

            хипстеры, деним… я своими глазами вижу, как это типа-с-издевкой пишет чувак, обвиняющий город в том, что его жители недостаточно хорошо одеваются?

          • Taras

            Я понял. Ваша позиция: “Ви всё врёти!” С ней сложно спорить.
            И пожалуйста, больше не угадывайте где я учился, сколько и где живу в Киеве, у вас это очень плохо получается 🙂
            Хорошего дня.

          • Ivan Siyak

            ваш заголовок лжив, часть пунктов тенденциозна, а в других вы позволили себе неоправданные обобщения – вот моя позиция.

        • саша

          ну ось я тут вже майже 20 років. і де неправда в статті? хіба що про моду якось так – спірне питання

  • Maksym Panchenko

    Схоже на те, що автор намагається писати заздалегідь абсурдні сентенції для провокування аудиторії, ставлячи за мету інформування її про свою особистість.

  • Kateryna

    Я просто хотіла зауважити про останню світлину. То перша зупинка для майже всіх маршруток та автобусів у Виноградарі. Сфотографували чергу кілька років тому, коли був величенний снігопад. Насправді, черга буває там такою тільки коли щось трапляється.

  • giggster

    тарас, ти хуев селюк.

  • Alyona Scherban

    Автор, як та муха, яка бачить тільки гівно навколо себе…

  • Неприветливые и хамоватые люди в комментах.

  • Vlad Prokopenko

    Пара претензий:
    0) ГРАМОТНОСТЬ!!!!!!!!!11111
    1) Про очереди заливаете, автор. Их крайне немного и, в основном, либо в часы пик на Троещину/Виноградарь и оттуда, поскольку там с транспортом плохо, да и те рассасываются быстро, либо в гос учереждениях по причине недостатка окон. В чём тут люди виноваты?
    2) Неприветливые люди? Не сказал бы. За всю мою сознательную жизнь в драки на улице встревал всего пару раз, толкали исключительно в часы пик (хотя я совершенно не амбал), скандалов на моей памяти было тоже очень немного, половина из них – по делу.
    3) Торговля на улице. А где её совсем нет? Да и такая ли это проблема? На том же Политехе деятели студсовета периодически гоняют ларьки на Политехническом переулке (МАФы простояли пару месяцев, занимая половину тротуара).
    4) Люди ужасно одеваются? Автор, а Вы уверены, что Ваш стиль одежды всем по вкусу? И уверены, что знаете, куда эти люди идут? На стройке работать в новых джинсах как-то не алё, как и кататься не велосипеде/роликах/борде (переодеться тоже далеко не всегда есть возможность).
    5) Ваш заезд по поводу фасадов. В старом доме с водяным отоплением и тонкими/холодными стенами вопрос о красоте фасада ставится в последнюю очередь, серьёзно. Вообще, красота фасада, снова-таки, поняти сугубо субьективное. И да, у соседей может не быть денег. Или может стоять внутреннее утепление.

    • Max Mustermann

      “Торговля на улице. А где её совсем нет?” – это типичная демагогия.
      Никто не говорит про “совсем”, но в Киеве её действительно катастрофически много и да, когда половину ширины прохода занимают торговцы, оставляя узенькую тропинку в центре(Лыбедская, Дружбы Народов) – это проблема.

  • Serhiy Tereshchenko

    Загалом, дух проблем майже вгаданий, але пояснення хибні. У будь-якому великому місті світу є туристи, робочі мігранти, комутери, які не змінюють обличчя міста. І люди – це лише люди, а не філософи, які мають змінювати світ. Світ змінює їх. Треба дивитися на реальні причини черг, бруду та хамства. Вони не ідеологічні – як я підозрюю – а економічні.

  • Denis Kisanov

    Київські сюзерени ставлять високі паркани, щоб з двору культурні добродії мангал та будку собачу не скомуниздили, а не щоб понт нарізати.

  • Karina Katrych

    Абсолютно бездумно и нахально вываливать такую недалекую точку зрения. Все вышеописанные прелести сельской жизни люмпена в мой родной город привнесли приезжие, уехавшие от свиней и покосов за лучшей жизнью гопники и псевдоталанты. Киев оккупировали иногородние мухосранские селюки и селючки. Это они создают этот колорит, а никак не оставшееся меньшинство Киевской интеллигенции. Каждый второй из Жашкова заявляет что он чуть ли не коренной киевлянин, приехавший полгода назад, и сука получив карточку киянина. Всем в Москву. Оставьте Киев Киевлянам.

    • Михаил Шилин

      хотел написать подобное

    • Иван

      Ну вот только не нужно рассказывать об этом бреде. Вы – Киевлянка в 3х поколениях? Нет – тогда Ваша семья не воевала и не строила Киев после войны – только эти люди имеют право на такие возгласы.

      • Karina Katrych

        Вот как раз я и имею право)

    • Taras

      Киев состоит из приезжих чуть менее, чем полностью: после войны население города было меньше 200 000 человек, а сейчас только прописанных около трех миллионов. Поэтому послевоенный Киев больше чем на 90% – город приезжих. А коренных поляков и евреев, которых до войны в городе суммарно было 25% населения – выгнали из города, расстреляли или сослали в ГУЛАГ.

  • Тарас Білоус

    «Така мотивація у девелопера, який бачить пустир посеред мікрорайону і будує на ньому багатоповерхівку» — я сподівався у нас уже трохи перехворіли цією дурнею, але схоже ще ні, на жаль. Ну нафіга там слово «девелопер»?! Що не можна було написати «забудовник», чи ще якось?

  • Kostya Grytchyn

    А ещё здесь медиа оперируют субъективными наблюдениями и домыслами, забывая о фактах и доказательствах.

  • Thrilling Celestial

    Я не фанатка татьяновича, но здесь он очень хорошо разложил про ментальность постсоветского человека в отношении зоны комфорта.http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/172/
    “В России традиционно зона комфорта заканчивается у человека его входной дверью. Обивка, которую он сделал себе на дверь, еще будет входить в зону комфорта, а вот сантиметр от порога уже нет. Человеку все равно, что там: страшная масляная краска, велосипед или какой-то пятидесятого года сундук, выставленный соседями.”
    Было бы хорошо, если бы автор смотрел глубже. По сути получились лишь трагичные воздыхания о том, как все плохо. Всем пис 🙂