Активісти розповідають про міські проекти Одеси

Дата публікації: 27.8.2015 Розділ: Практики

В Одесі, як і в багатьох інших українських містах, з’являються урбаністичні проекти. І тут вони є надзвичайно важливими, адже чорноморській «перлині» необхідно повернути красу та комфорт, на які вона безперечно заслуговує. «Хмарочос» поспілкувався з двома активістами, які представляють найпомітніші одеські міські проекти, і дізнався, як розвивається у місті урбаністична думка і практика.

Обидва співрозмовники сходяться на думці, що якщо активізм в Одесі й існує, то дуже ситуативний. Місто, загалом, є пасивним, а люди сприймають нові ідеї вороже. Проте, ті міські активісти, які є, знайомі один з одним та доволі успішно діють у обраних ними напрямах.

Архітектура Одеси

Screen-Shot-2015-08-27-at-13.29.39

Дмитро Шаматажі – художньо-графічний дизайнер, який займається дослідницько-інформаційним проектом «Архітектура Одеси» більше семи років. Разом зі своїм однодумцем Олександром Левицьким, він створює найбільш повний каталог одеських будинків, які варто пам’ятати. А з цього літа Дмитро розробляє та проводить архітектурні екскурсії містом для одеситів та туристів.

shamatazhi
Дмитро Шаматажі
художньо-графічний дизайнер

«Архітектура Одеси»

Скільки років ви працюєте над проектом?

У тому вигляді, в якому всі його зараз бачать близько семи років, десь з 2008-2009 року. З моїм колегою Олександром ми задумали цей проект давно й окремо один від одного. У якийсь момент ми перетнулись і реалізували наші ідеї у вигляді «Архітектури Одеси».

Скільки публікацій заплановано і реалізовано на сайті?

Зараз ми працюємо, перш за все, над збором матеріалу. Роботи на цій ниві ще багато, але більшу частину ми вже зробили. Залишається писати статті та публікувати їх. Тому останнім часом збільшилась частота виходу матеріалів: чим менше ми займаємось збором інформації, тим більше ми можемо її обробляти й випускати нові публікації. Я не рахував, скільки ми вже опублікували статей, можу сказати лише, що це менша частина. Поступово на сайті з’являться всі заплановані будівлі.

Скільки людей працює над проектом?

В основному, ми працюємо вдвох з Олександром. Але окрім нас ще є близько 30 волонтерів, які допомагають з сайтом, шукають історії, креслять, редагують тексти тощо. Є ще люди, які займаються обробкою фотографій, якщо у нас не вистачає на це часу. Коли ми працюємо над великими масивами матеріалів, до нас обов’язково приєднуються наші колеги-волонтери.

DSC_0072

Для чого ви створюєте «Архітектуру Одеси»?

В першу чергу – це фіксація та систематизація усіх достойних уваги будівель Одеси на одному ресурсі. Не тільки історичних, які мають відповідний статус, а взагалі всіх, які варті уваги дослідника та містянина. Ми намагаємось максимально розширити критерії відбору будинків до каталогу.

Чи плануєте ви створювати друкований каталог?

Навіть якщо друкувати нашу роботу у дуже скороченому вигляді, то все одно вийде чималий фоліант. Будинків, які увійдуть до каталогу буде близько 2000, а може й більше. На початку ми планували що споруд буде 1500, але зробивши аналіз, зрозуміли, що це не те число, яке у нас вийде наприкінці проекту.
Тож теоретично ми зможемо видати лише сильно скорочений варіант. Адже деякі об’єкти займатимуть дуже багато місця. Якщо й друкувати нашу роботу, то багатотомним виданням, де об’єкти будуть у алфавітному порядку за назвами вулиць. Але тоді це буде наукового штибу енциклопедія, а не якийсь подарунковий альбом.
Ми зараз хочемо зробити більш тематичні книжки. Наприклад, каталог, присвячений фігурним сходам. У нас є й овальні, і трикутні, і спіральні, і віялоподібні східці, абсолютно різні за виконанням та оформленням. На цю тему ми плануємо випустити фотоальбом. Або каталог, присвячений дверям, брамам та порталам Одеси. Їх теж збереглись сотні та кожен об’єкт є унікальним.

Чи плануєте ви робити мобільний застосунок, використовуючи матеріали вашого проекту?

Оскільки ми зараз більше часу присвячуємо саме нашому каталогу на сайті, робота над застосунком рухається значно повільніше, ніж нам хотілося б. Але наша початкова ідея така, що наша програма дозволятиме зазирнути всередину будь-якого будинку. Тобто людина проходить повз двері якоїсь будівлі та направляє на них камеру телефону. Застосунок розпізнає вхід у будинок шляхом аналізу комбінації елементів, форм, фактур тощо. І показує фотографії, зроблені, наприклад, у під’їзді. Таким чином, ми реалізовуємо ідею «погляду всередину», щоб можна було роздивлятись не тільки фасади, але й інтер’єри будинків.

DSC_0084

Як давно ви проводите екскурсії та які у вас плани щодо цього?

Спочатку архітектурні екскурсії замислювались, як популяризація нашого основного проекту та одеської архітектури загалом. Цим напрямом займаюсь я особисто, адже мій колега Олександр має трохи інші зацікавлення у проекті. Ці екскурсії – існують не лише, як розвага для туристів та одеситів і не для заробляння грошей. За допомогою цих подій ми хочемо привернути увагу до міста, показати що Одеса має унікальний архітектурний ансамбль, який беззаперечно вартий збереження та захисту.
Якщо на початку літа на наші екскурсії приходило більше одеситів, то вже в кінці літа ми спостерігаємо, що туристів більше, ніж місцевих мешканців. Мабуть, тому що розпочався сезон відпусток. Анонсуємо ми наші події у Фейсбуці, у Інстаграмі та Вконтакте. Це три основних канали, за допомогою яких можна дізнатись про проведення екскурсій: час, місце зустрічі, тему.
А тем у нас зараз дві: «Прибуткові будинки Одеси» та «Епохи й стилі». Перша екскурсія є поглиблено архітектурною та унікальною – більше ніхто на таку вузьку тему їх не робить. Протягом декількох годин я розповідаю саме про прибуткові будинки – основу одеської забудови. До екскурсії входить також відвідування подвір’їв та під’їздів деяких будівель. Друга тема більш широка – тут я торкаюсь історії становлення архітектурних традицій міста, а також стилів та моди на прикладі конкретних будинків. Ця екскурсія має підійти туристам, які хочуть не послухати щось саме про архітектуру, а просто подивитись Одесу, оскільки маршрут проходить визначними місцями: Дерибасівська, Театральна площа, Думська площа, Приморський бульвар, вулиця Гоголя тощо. Тобто це ключові туристичні вулиці міста.
Далі ми хочемо розповісти також про одеські маєтки – цю тему ми поки що не чіпали. Тобто групувати одеську архітектуру можна по-різному. Але екскурсії ми будемо водити поки ще тепло. Потім, коли стане холодно, є ідея проводити лекції на різні теми, дотичні до архітектури Одеси у вільних просторах різних форматів. Будемо розповідати про архітекторів та стилі, ілюструючи це слайдами та фотографіями.

Чи є в Одесі випадки, коли мешканці самостійно збирали кошти на реставрацію будинку?

Окремі випадки були. Частіше за все таке відбувалось з будинками невеликих габаритів: двоповерховими, на дві або три квартири. І в центрі міста, і на Молдаванці я зустрічав такі ситуації, коли будинок не те щоб реставрувався, але приводився до ладу. Тобто фасад після таких робіт виглядав охайно. Але скарбничок, куди б небайдужі громадяни могли здавати гроші на ремонт історичного будинку, хоча б його фасаду, – такого в Одесі я ще не зустрічав.

На що звернути увагу туристу в Одесі в плані архітектури?

В Одесі є свої візитівки, які однозначно варто побачити. Це, звичайно, Оперний театр. Також Нова Біржа, або міська Філармонія. Забудова вулиці Маразлієвської – це взагалі архітектурний музей вздовж однієї вулиці. Також варто оглянути забудову вулиці Гоголя, особливо Будинок з Атлантами, який є одним з неформальних символів міста. І Приморський бульвар – там автентична архітектура дуже непогано збереглась. Важливо, що ці ансамблі досить компактно розташовані, тому туристу досить легко пройтися ними та оглянути. Ще хочеться додати, що хоч вулиця Дерибасівська знаменита й відома, але я б її не відніс до списку визначних з архітектурної точки зору.

Інститут міста – Одеса

11038260_671690886273012_5126742470272779355_n
Костянтин Ємельянов – інтерфейс-дизайнер, який вже більше, ніж півроку займається урбаністичними проектами в організації «Інститут міста». Інститут зареєстрований, як неприбуткова організація, і трохи більше, ніж за півроку, встиг оформити та взяти у реалізацію кілька проектів, серед яких створення велосипедного кільця у центрі міста, проведення архітектурного конкурсу, створення пішохідної вулиці та деавтомобілізація центральної частини Одеси.

emelyanov
Костянтин Ємельянов

дизайнер
«Інститут міста – Одеса»

Що за організація «Інститут міста»?

Наша організація була заснована десь півроку тому, як неприбуткова. Це група однодумців абсолютно різних професій – серед нас є історик, антрополог, економіст, архітектори та дизайнери. Особисто мені ця робота цікава, оскільки я люблю все систематизувати.

Як вийшло, що ти почав займатись міськими проектами?

Я багато подорожував. І, коли вперше поїхав закордон, зрозумів, що у нас тут щось не так відбувається. Я почав підмічати різні деталі та незначні відмінності. Крім того моя подорож складається з двох частин: я мало часу знаходжусь в центрі міста, але більше цікавлюсь сучасною архітектурою та соціальними відносинами. Тому більшу частину своїх поїздок я знаходжусь у віддалених районах міста, бізнес-центрах – у місцях, де є соціальна активність і немає туризму, як такого. І отримуючи новий досвід та знання мені захотілось робити в своєму місті покращення.

DSC_0073-(1)

Найбільш обговорюваний в соцмережах проект «Інституту міста» зараз – планування велокільця в Одесі. Чому саме він?

Так сталось, що ми самі зробили на ньому акцент. У нас в розробці зараз не тільки велоінфраструктура, а й інші проекти. Але почати ми вирішили саме з велосипедів. Це можна зробити досить оперативно та, на нашу думку, це має привернути увагу людей. Раніше активісти вже намагались почати перемовини з міською владою про розвиток велоінфраструктури, але їм це не вдалось – не змогли дотиснути. І в мерії просто не розуміли, нащо велосипедистам потрібні велодоріжки. Ті велодоріжки, які ми хочемо прокласти в Одесі, вони є дуже дорогими. Крім того, створення повноцінної вуличної інфраструктури потребує значного переформатування вулиць. Але наш мер вирішив бути урбаністом і підтримав ідею велодоріжок. Активісти, отримавши попередню згоду, почали прокладати маршрути. Схема веломаршрутів потрапила на міський сайт, після чого вона мала бути ухвалена міською радою і вже почати проектуватись.
Ми подивились на ці веломаршрути, які не були пов’язані між собою, часто закінчувались глухими кутами й взагалі не факт, що люди ними б користувались. Ми вирішили оперативно зробити «роботу над помилками»: прокласти локальні та магістральні маршрути, зробити все як слід і на два тижні пішли готуватись перед презентацією. Ми зробили соціологічне дослідження, виявили проблеми у користуванні велосипедами. Основним відкриттям стало те, що у 80% людей, які мають автомобілі, є ще й велосипеди, якими вони не користуються. Тобто якби було створено безпечне середовище для переміщення ровером, то одесити ними би користувались.
Ми також бачимо у велодоріжках потенціал для вирішення транспортних проблем. Дуже багато людей заїжджають у центр міста на автомобілях, а громадський транспорт погано розвинений, в основному через наявність маршруток. І ми б хотіли запустити проект деавтомобілізації центру міста, важливою частиною якого стало б саме створення велоінфраструктури, а також реновація громадського транспорту.
Мій власний інтерес у розвитку велодоріжок такий, що я бачу у цьому спосіб переформатування вулиці. Простір у нас використовується нераціонально, робота різних міських департаментів є неузгодженою, і як результат ми маємо хаос на міських вулицях. Всі зони – паркувальні, зелені, пішохідні, автомобільні, вони використовуються абияк і мені здається, що починаючи переформатування вулиць за допомогою велодоріжок, ми будемо переглядати саме використання всіх цих зон вуличної мережі.

Чи є у вас в мерії союзник, який допомагає вам з проектами?

Зараз процес реалізації велоінфраструктури йде дуже повільно через те, що у нього включено багато чиновників, які не дуже в цьому зацікавлені. Але, менш із тим, я зміг налагодити зв’язок з деякими представниками міської влади й десь половина з них адекватно реагує на наші пропозиції, поради та прохання. Інша половина реагує неадекватно через власну некомпетентність. І ті, хто є більш зацікавленими, вони ставлять багато розумних питань під час обговорень, розуміються на своїй роботі та дуже нам допомагають, наприклад, здешевити роботи.
Але в будь-якому разі такими речами раніше ніхто не займався. І тому союзників мало і вони всі розпорошені по різних департаментах, а якоїсь єдиної сили поки що немає. В мерії не розуміють, нащо потрібні пішохідні вулиці і як їх правильно створювати. Тобто якісь прості рішення для них поки недоступні. Але я думаю, що ми почнемо популяризувати ці моменти й врешті подібні проекти будуть реалізовуватись.

DSC_0079

У вас також був проект з реконструкції скверу на початку вулиці Дерибасівської. Були круглі столи й обговорення. Чи пішла справа далі?

З цим проектом вийшла доволі незручна ситуація. Ми оголосили про початок архітектурного конкурсу на благоустрій цього скверу. І нашою основною помилкою було те, що ми не залучили до нього іноземних та українських авторів. В конкурсі брали участь тільки одесити. Результати були настільки плачевні, що ми просто не хотіли викладати роботи учасників в інтернет. Автори або не вкладались в бюджет, який мав бути мінімальним, або архітектура була дуже специфічною, назвемо це так. Тому конкурс завершився нічим. Але ми отримали цінний досвід. Якщо ми й надалі будемо робити архітектурні конкурси, то обов’язково залучимо людей з інших міст та інших країн. Цього разу ми думали, що одесити мають знати проблеми місця краще за всіх, але це було помилкою.

Як ти оцінюєш активність одеситів, якщо мова йде про міські проекти?

Це велика проблема. У нас дуже пасивні люди. Їх можна ділити на вікові групи, але в основній масі одесити дуже пасивні. Вони все сприймають вороже. Тож ми починаємо викручуватись і робити фасилітацію для реалізації наших проектів.
Наприклад, зараз ми хочемо зробити пішохідною вулицю Віце-адмірала Жукова (невелика вулиця поряд з Дерибасівською, повністю запаркована автівками). Для цього ми будемо проводити сесії з містянами, щоб розповісти їм про те, що цей вуличний простір, яким вони користуються, він належить їм. Бізнес в Одесі поводиться дуже агресивно. Здійснюється підкуп чиновників для встановлення літніх майданчиків кафе і ресторанів. І якби на цій вулиці не було парковки, то тут вже все було б заставлено цими верандами. Але і те, й інше – неправильно. Місцеві мешканці зможуть вільно ходити вулицею лише тоді, коли вони поставлять на в’їзді сюди два стовпчики, щоб унеможливити паркування автомобілів. Я виходив уночі на цю вулицю, вона вдень може здаватись вузенькою, але коли тут немає автівок, то вона стає насправді широкою. Це досить великий простір, з яким можна продуктивно працювати. Ми хочемо зробити тут день експерименту, міський конструктор. Десь у вересні привеземо модульні меблі, яки розставимо за попередніми схемами, але дозволимо містянам їх переставляти так, як їм буде зручно й організовувати свій власний простір. Ми будемо знімати всі ці активності на камери, щоб потім можна було все це проаналізувати та змонтувати відеоролик. Ми не віримо у «паперову архітектуру», нам потрібна практичність і розуміння того, що це справді буде працювати.
Після всіх цих дій ми зробимо спільний брифінг з мешканцями та бізнесом, де хочемо, щоб вони порозумілись та знайшли спільну мову. І вже далі ми передамо проект на громадські слухання і в мерію.

Замість висновку

Ми також запитали у обох співрозмовників, якою вони б хотіли бачити Одесу через 15 років.

shamatazhiДмитро Шаматажі

Будинкам, які втратили своє архітектурне обличчя з роками, це обличчя має бути повернене. Дуже важливо, щоб почали займатись благоустроєм Молдаванки. Тому що всі ці нетрі й малоцінні будинки треба зносити й будувати замість них приємні, нормальні будинки. Тому що місто росте і район Молдаванка вже фактично знаходиться в центральній частині Одеси.

Що стосується історичного центру, то обов’язково потрібно максимально ретельно відреставрувати кожен будинок. Охайність фасадів в центрі Одеси дасть велику кількість можливостей місту. У нас дуже велика кількість історичної архітектури, яка виглядає сіро і вбого лише через свій занедбаний стан. І якщо так буде тривати й далі, то Одеса ризикує перетворитись на якесь повітове містечко, і втратить свою туристичну привабливість. І ще мені хотілося б відтворити втрачені елементи на будинках: ліпнину, паркани, башти. У нас дуже часто обвалюються башти, які знаходяться на кутових будинках. Тобто згідно з оригінальними проектами повернути будинкам максимально автентичний вигляд. Центр міста потрібно припинити забудовувати. А якщо й будувати, то зі смаком й тактом. Фактично, в центрі вже майже не залишилось майданчиків, де може бути дозволене нове будівництво.

emelyanovКостянтин Ємельянов

Мені нещодавно подзвонили з журналу і спитали про п’ять ключових змін у місті, натякаючи на конкретні місця й архітектуру. Я їм відповів, що ключова зміна, яка має статись – це зміна поведінки людей. У мене інше розуміння міських проблем, це не конкретні місця чи будинки.

Мені хотілося б бачити більш освічених та активних містян, які не розраховують на якісь дії влади, а сприймають її, як менеджера і можуть з нею знаходити спільну мову. Має бути ініціатива знизу і відсутність патерналізму. Тоді все вийде. Я хочу бачити Одесу свідомих людей.

Опублікувати в соцмережах

Підтримати проект

Підписуйтесь на розсилку і щотижня отримуйте наші найкращі публікації до себе у поштову скриньку. Обіцяємо не спамити!