Благодійний фонд Happy Paw з п’ятого жовтня розпочав програму допомоги бездомним котикам. Наразі у притулках фонду проживає близько 850 песиків, а за час роботи фонду нову родину знайшли 1298 тварин. Відтепер усі проекти, до яких вони були залучені, поширюються і на котів.

Фонду Happy Paw понад три роки. За цей час з ініціативи надання локальної допомоги київським безхатькам він перетворився на велику структуру, яка комплексно працює над вирішенням проблем чотирилапих в усій Україні. Головна мета: зробити так, аби на вулицях не було безпритульних тварин. Для її досягнення працівники Фонду створили і запустили низку проектів: влаштування, опіка, пошук, біоетика. Разом з основними проектами Фонд має ряд допоміжних заходів, які спрямовані на певну аудиторію чи проблему, приміром Stopdoghunting.«Хмарочос» поспілкувався з Валентиною Даніловою, PR-менеджером Happy Paw:

«Тварина прилаштовується у притулок тільки, якщо там є вільне місце. Перш ніж віддати чотирилапого, його мають вакцинувати, інакше вірогідність того, що він не виживе дуже велика. Зараз вільних місць у притулках майже немає.

Для українців усе ще характерні стереотипи про безпородних тварин, тому їх беруть значно  рідше. Перш ніж прилаштувати тваринку у родину, підписується договір, відповідно до нього майбутній власник зобов’язується надсилати фотографії пухнастика до Фонду, співробітники якого у свою чергу можуть приїхати подивитися як живеться чотирилапому у нових господарів, якщо ж за ним погано доглядають, то його можуть повернути до притулку.

Безпритульних тварин шукати немає потреби, їх, на жаль, і так багато. Критерії щодо того, яким пухнастим допомагати спершу у нас немає, однак, є певні правила допомоги в межах проекту тяжкохворі. Приміром, наш підопічний не є безнадійно хворий і має бути забезпечений житлом після лікування (чи то перетримка, чи притулок чи нова домівка)».

Частіше за все, собака з породою на вулиці – це собака, яка просто загубилась і господарі у більшості випадків знаходяться. Якщо ж ні, то пухнастики досить швидко прилаштовуються у нові родини. Для таких випадків ми започаткували систему пошуку, це своєрідна дошка оголошень, де за допомогою фільтрів можна знайти свого улюбленця або ж розмістити світлину домашньої тваринки, яку знайшли на вулиці.

Проте останнім часом ми спостерігаємо сумну тенденцію, коли господарі емігрують за кордон й залишають породних чотирилапих напризволяще. Здебільшого такі тварини дуже вразливі до зовнішніх небезпек, тому мають великий ризик потрапити під автомобіль,у сутичку з вуличними собачками або ж потерпати від голоду.

Звичайно, в Україні і в Києві зокрема існує проблема гуманного ставлення до тварин. Як приклад, явище догхантингу, яке набирає обертів, особливо у великих містах. Проте ми активно виховуємо в дітях повагу та любов до наших менших друзів завдяки нашому проекту «Біоетика» тому сподіваємося, що в майбутньому ми викорінимо агресію стосовно тварин».

Щасливі історії собачок, у яких з’явилися господарі

Стафф РінаДля песика Ріни довго не могли знайти господаря. Перш ніж потрапити до притулку «Матильда» вона змінила дві родини. Песика ніхто не хотів забирати, оскільки він був лисий. Однак лектор Фонду Юлія, яка через алергію не могла завести пухнасту тварину, погодилася забрати Ріну до себе.

І тепер песик по-справжньому щасливий, крім того він ще й став зіркою свого району — ходить у комбінезонах, светрах та навіть сукнях. Але це не стільки через забаганки хазяїв, скільки через фізичну необхідність. Адже без одягу собачка мерзне на вулиці.

ЮнонаЯк і багатьох песиків, маленьку Юнону просто підкинули до притулку разом з її братиком. Хазяйка притулку не змогла встояти перед привабливістю цих малих і одразу забрала їх з вулиці.

Згодом на сайті фонду Happy Paw виклали фото маленької Юнони і на неї миттєво звернула увагу нова хазяйка, Ксенія, яка й віднесла песика додому у своїй сумці. Адже тваринка настільки маленька, й схоже, більше не буде рости. Песик полюбляє ходити на пляж, гратися у піску і загалом дуже життєрадісний.

Чаккі і ЧаппіБувають й випадки, коли з притулку забирають не одного, а зразу двох песиків. Так відбулося з Чаккі і Чаппі.

Один чоловік шукав собачок для служби у заміському будинку і звернувся з таким проханням. Йому й запропонували двох чотирилапих — чорненьку Чаккі і світлу Чаппі. Обидві мають цікаву і симпатичну зовнішність і дуже здружилися. Не зважаючи на те, що песики жили на вулиці, вони мають лагідний і добрий характер.