Історія та майбутнє Київського велотреку

Дата публікації: 28.10.2015 Розділ: Місто

Майже рік тому найбільш відомий велогонщик планети Ленс Армстронг розмістив фотографію Київського велотреку у своєму твіттері. Світлина, де спортсмен в українській уніформі проїжджає уцілілою смугою зруйнованого віража, облетіла соціальні мережі по усьому світу і була розміщена на багатьох велофорумах.

Знімок став поштовхом для декількох публікацій у європейській пресі. Найбільший шосейний веложурнал Німеччини TOUR присвятив велотреку розворот у своєму січневому номері.

now_first_competitions_04

Ветерани велоспорту, київські велосипедисти та місцеві мешканці боролися за відродження Київського велотреку і перешкоджали його руйнуванню з 2004 року. Але тільки після Революції Гідності вдалося досягти у цій боротьбі реальних результатів.

Розпочалося все на велосипедній виставці БайкЕкспо-2014, де ветерани велоспорту (за ініціативи Олександра Пригунова), представники профспілок працівників фізичної культури та спорту й активісти молодіжного велоруху обговорили необхідність відновлення боротьби за Київський велотрек та його майбутнє відродження. Вирішили організувати серію суботників, аби привернути увагу громадськості до проблеми та прибрати сміття з території велотреку.

«Хмарочос» поспілкувався з Володимиром Мельником — співкоординатором громадського руху з відновлення Київського велотреку, членом ради ГО «Новий Київський велотрек».

Історія велотреку

Це найстаріший спортивний об’єкт в Україні й один з найстаріших у Європі, збудований за ініціативи та на кошти киянина Івана Беленко. На ньому діяв велопрокат, веломагазин, і веломайстерня. Певний період у 1913 році на велотреку навіть працював кінотеатр і у царські часи тут відбувалися кінопокази. Цю практику було відновлено активістами влітку 2015 року, через 102 роки.

У радянські часи все стало функціонувати як суто спортивний об’єкт. Це й стало основною проблемою: велотрек діяв лише як база для тренувань спортсменів та місце для проведення офіційних змагань.

Тут займалися в тому числі і спортсмени олімпійського резерву, в різні часи підвищували свою спортивну майстерність 39 чемпіонів світу, 20 призерів чемпіонатів світу, олімпійські чемпіони та призери Олімпійських ігор.

У команді активістів, які відстоюють велотрек, багато відомих спортсменів, справжніх легенд. Зокрема, Євген Присяженко, радянський спортсмен, багаторазовий і останній чемпіон СРСР. Він єдиний в історії, хто проїхав бортиком велотреку (завширшки 20 см). Олександр Клименко – чемпіон світу в командній гонці переслідування на треку, багаторазовий чемпіон України. Також вболівають і беруть участь у відродженні велотреку Василь Яковлев, Олександр Симоненко, Олександр Фіденко, Сергій Білоскаленко, Сергій Чернявський, а також заслужений тренер України, свого часу тренер збірної України з трекового спорту протягом 25-ти років Віктор Петрович Осадчий.

У радянський період спорт був у пріоритеті і добре фінансувався, а тому велотрек декілька разів реконструювали. У 1978-1980 роках, до Олімпіади-80, було влаштоване дерев’яне покриття, для чого було використано 200 кубометрів сибірської модрини (вартість робіт становила 500 тисяч рублів). Це дозволило спортсменам досягати швидкості 85 км/год.

Але оскільки велотрек не був критим, покриття поступово зіпсувалось від впливу атмосферних опадів і було демонтоване у 90-ті. Замість нього зробили нове якісне бетонне покриття з полімерними добавками, яке збереглося до нашого часу.

У період незалежності України велотрек продовжував бути тренувальною базою для спортсменів, там працювала спортивна школа, фінансування здійснювалося через профспілки. Але згодом система віджила себе і фінансування поступово зупинилося, а велотрек почав занепадати.

трекй

В 1998 році об’єкту було присвоєно статус пам’ятки історії й архітектури, у 2004 році там відбулися останні змагання, а у 2007-му трек був позбавлений статусу пам’ятки та виключений з Державного реєстру нерухомих памяток України, що зробило його беззахисним перед забудовниками.
Трохи раніше на горизонті з’явився забудовник, який спочатку зацікавився земельними ділянками навколо велотрека, а поступово і самим спортивним об’єктом.

Хронологія подій

1913 р. – святкове відкриття Київського велотреку;

1930-ті рр. – земляне покриття було замінене на асфальтне;

1949 р. – капітальний ремонт, заміна асфальтного покриття на бетонне, реконструкція трибун та побудова капітального входу зі сторони вул. Б. Хмельницького;

1978–1980 рр. – з метою спорудження резервного треку перед проведенням Олімпійських ігор в Москві, була проведена велика реконструкція з облаштуванням дерев’яного покриття;

1994 р. – міська рада профспілок приймає рішення про заміну дерев’яного покриття на бетонне, розпочавши його демонтаж. Проведення змагань стає неможливим;

1998 р. – бетонування їздової доріжки з використанням спеціального бетону з полімерними добавками, початок будівельних робіт по зведенню додаткових трибун та надбудова вже наявних;

2001 р. – перші етапи будівництва 25-поверхового будинку впритул до віражу (під прикриттям «реконструкції/реновації/регенерації» спортивної споруди) з «отриманням» всіх необхідних дозволів;

2004 р. – проведення останніх офіційних перегонів на треку, його фактичне закриття та повномасштабні будівельні роботи;

2005–2009 рр. – боротьба велосипедистів, вело активістів та місцевих жителів проти незаконного будівництва, що зрештою увінчалася успіхом;

2007 р. – виключення велотреку з Реєстру, втрата статусу памятки;

2009 р. – забудовник «Консоль» та генеральний підрядник «ГІПЕК» зупиняють будівництво через опір та матеріальні складнощі, зруйнувавши перед цим південний віраж їздової доріжки;

2010–2013 рр. – точкові спроби привернення уваги до велотреку;

2014 р. – відновлення статусу пам’ятки, вирішення майнових та земельних питань у судовому порядку;

2014 р. і дотепер – боротьба активної громади (за підтримки міського голови) за відродження Київського велотреку та його повноцінне функціонування для спортсменів та жителів міста.

velokino_01

Як все відбувалося?

На торішній велосипедній виставці БайкЕкспо-2014 мова зайшла про велотрек. На той час він вже не працював десять років. Останні спортивні заходи тут відбулися у 2004 році.

Весь цей час ветерани велоспорту боролися за нього, але за часів правління Віктора Януковича це робити було складно.

Після Революції гідності ситуація змінилася. Ми подумали, що саме час повернутися до цього питання і у нас є шанс змінити стан речей. На той час про велотрек майже усі забули. Він фактично помер, навіть кияни вже не пам’ятали, що він існує і де знаходиться.

Метою активістів на початку роботи був порятунок Київського велотреку (як пам’ятки історії і архітектури міста Києва та найстарішого спортивного об’єкту України); повернення землі, полотна та споруд велотреку до комунальної власності; відновлення Київського велотреку та створення на його базі соціального центру велосипедної культури міста. Прагнення створити унікальне місце, що об’єднає професійних спортсменів та аматорів з різних видів велоспорту (а також представників інших дружніх дисциплін – скейтбордінг, роликовий спорт тощо), старих і малих, сконцентрує у собі культуру нових людей і нового міста – всіх тих, для кого велосипед є частиною життя.

Щоб реалізувати подібну ініціативу, потрібно було привернути увагу суспільства до проблеми. Для цього ми організували перший суботник, на який зібралися ветерани велоспорту, учні дитячо-юнацьких спортивних шкіл тощо. Але директор треку пан Федюшин вигнав усіх активістів, викликав міліцію і всіляко заважав проведенню суботника.

Завдяки цьому відео, оприлюдненому в соцмережах, багато хто звернув увагу на проблему, і ми організували другий суботник, який вже вдалося провести. Перед тим ми на іншій громадській акції познайомилися з людьми з команди Віталія Кличка.

Суботник відбувся якраз під час торічної передвиборчої кампанії, і ми попросили, аби Кличко підтримав захід своєю участю. Так і відбулося. До речі, на той суботник неочікувано приїхало піаритися одночасно три різні політичні сили, що дуже здивувало активістів.

Після цього розпочалася робота з депутатами і Віталієм Кличком.

Протягом літа-осені 2014 року було проведено цілу низку акцій і прибирань, що дозволило сильно розширити коло учасників громадського руху та фактично звільнити територію велотреку від сміття. За спільним поданням ветеранів велоспорту, представників профспілки працівників фізичної культури та спорту, місцевих жителів було ініційовано низку судових процесів, результатами яких стало вирішення юридичних проблем велотреку. За підтримки вже мера міста Віталія Кличка та депутатів Київради було вирішене земельне питання. За допомогою команди Міністра культури України Євгена Нищука велотреку було повернуто статус пам’ятки архітектури та історії.

Позови подавала і вела прокуратура (така процедура), але активісти були присутні на всіх засіданнях. Позивалися до забудовника, який звів незаконний будинок – компанії «ГІПЕК» (належить будівельній компанії «Консоль») та до Київської організації профспілок, в управлінні якої перебував велотрек «Авангард».

now_first_competitions_05

Будинок, збудований впритул до велотрека

Навколо віража велотрека було збудовано 25-ти поверховий будинок з порушенням усіх вимог і норм, без укріплення віража велотрека.

Під час будівництва компанія-забудовник вигадала концепцію “реконструкції” велотрека. Проект полягав у тому, аби зруйнувати велотрек, побудувати на його місці дворівневий паркінг, а зверху звести новий велотрек. Знаючи методи роботи цієї компанії (яка належить Володимиру Константинову – відомому нині сепаратисту, Голові Верховної Ради Криму в 2014 році, главі нинішнього кримського уряду, відповідальному за анексію Криму), можу впевнено сказати, що ніхто той велотрек не збудував би.

Спочатку будинок задумувався як 12-ти поверховий. Такий проект і було погоджено. Потім висотність збільшилася до 16 поверхів, а потім до 25. Новобудову досі (вже шість років) не введено в експлуатацію, до будинка не підведені комунікації, люди там не живуть.

Кажучи простими словами, компанія-забудовник підписала договір з профспілками про те, що ті віддають свій об’єкт під цей проект. Процес відбувся у період 2004-2007 рік. Щоб зруйнувати велотрек, треба було зняти статус пам’ятки історії й архітектури. Вони досягли цього через дружніх депутатів «Партії регіонів». У 2007 році Мінкульт зняв статус, розв’язавши руки забудовникам.

У 2009 році будівельна техніка почала руйнувати велотрек. На момент останньої реконструкції він був зроблений дуже якісно: добре відшліфований бетон підвищеної щільності мав високі експлуатаційні характеристики, можна було розвивати високі швидкості.

Щоб зруйнувати трек, спеціальна будівельна техніка вибивала отвори в бетоні в шаховому порядку, а потім його виламували. Про це вчасно дізналися ветерани велоспорту – вони приїхали на велотрек, в буквальному сенсі фізично зупинили роботу будівельної техніки, підняли документи, які не були правильно оформлені, і домоглися на той момент (у 2009 році), аби будівельну компанію позбавили ліцензії. Саме завдяки цьому велотрек досі зберігся, хоча і з частково зруйнованим віражем.

Зараз віраж відновлено, але не дуже якісно, тобто не за технологіями. Його забетонували, але щільність бетону в чотири рази менша за потрібну. Це тимчасове рішення, яке треба буде переробляти.

За час проведення суботників з території треку вивезли близько 2000 тонн будівельного сміття, яке забудовники залишили після себе.

Сформувалася спільнота, згуртувалися небайдужі люди, які були готові займатися проблемою велотреку постійно. Це спортсмени, ветерани велоспорту, місцеві мешканці, київські вело-аматори, журналісти, архітектори-проектанти, а також ті, хто займається екстремальними видами спорту тощо. Щоб привернути ще більшу увагу громадськості, щоп’ятниці ми проводили на велотреку відкриті кінопокази фільмів спортивної тематики.

Юридичні питання

15.10.2014 р. – Згідно з наказом Міністерства культури України № 869 Київський велотрек отримав статус пам’ятки архітектури, історії (охоронний номер 958-Кв)

12.11.2014 р. – За рішенням Київради відбулося розірвання договору оренди землі з профспілковим підприємством та повернено її місту, також земля була віднесена до земель рекреаційного призначення

09.06.2015 р. – Постановою у справі № 910/23096/14 Апеляційний господарський суд м. Києва підтримав рішення Господарського суду м. Києва повернути Київський велотрек у власність держави. Наразі триває процес прийняття майна у державну власність з наступною передачею до комунальної власності міста.

Що далі

Ми хочемо зробити з цього місця публічний простір. Поєднати тут різні види велоактивності – щоб регулярно проводилися кінопокази, виставки, ярмарки, змагання з інших видів спорту. Там є місце, де можна розкласти тимчасовий майданчик для ігрових видів спорту (для баскетболу, наприклад). Хочемо зробити майданчик для екстремальних видів спорту всередині велотреку (у внутрішній ямі можна звести екстрим-парк для занять на велосипедах, роликах та скейтах). Простору достатньо для всіх, вистачить місця і для трековиків, і для представників інших дисциплін. Доречно було б зробити недорогий веломагазин, соціальну веломайстерню, прокат, музей історії велосипеда (у ветеранів є для нього багато експонатів), музей історії велоспорту Києва й історії самого велотрека.

Genplan3_новый-размер

Є й ідея зробити тут велошколу для найменших (не суто спортивну, а скоріше пізнавальну), де б дітей навчали безпечній їзді на велосипеді. Одним словом, зробити це місце живим. Щоб тут були заїзди не лише професіоналів, а й аматорів. Всі зможуть нормально співіснувати. У Києві є чимало велосипедистів, які б хотіли спробували їздити на треку, але не знають як це зробити і зробити безпечно.

Сьогодні у нас є підтримка з боку влади. Мер міста, міська адміністрація та Комунальне підприємство „Київський центр розвитку міського середовища” вирішили об’єднати територію парку ім. Олеся Гончара і велотрека. Вже прибрано паркани та гаражі — в центрі Києва з’явився новий цікавий громадський простір, а сам трек візуально відкрився і став добре помітним з прилеглих вулиць, що ще більше привернуло до нього увагу. Зараз інтенсивно проводиться благоустрій, влаштовуються клумби і прокладаються доріжки. Встановлюються лави, відновлене освітлення,  зроблено безкоштовний Wi-Fi. Прибирається незаконна автостоянка з території велотреку. В планах ремонт адмінкорпуса і громадської вбиральні.

1-(60х50)---new_новый-размер

Місто цілковито підтримує концепцію розвитку тут загальноміського центру велосипедної культури і вже працює в цьому напрямку з використанням наявних можливостей, долучаються і допомагають меценати.

Поки велотрек остаточно не прийнятий у комунальну власність, немає правової бази для проведення його масштабної реконструкції. Коли всі юридичні процедури будуть завершені, місто зможе виділити на це кошти з бюджету, але основні сподівання на спонсорів, меценатів та інвесторів. Але соціально відповідальних інвесторів, а не таких, які колись мало не зруйнували велотрек.



Опублікувати в соцмережах

Підтримати проект