У Києво-Могилянській бізнес-школі на круглому столі з теми «Бізнес-кластери: прискорювачі для розвитку українських регіонів» виступив Іфор Ффоукс-Вільямс — один з найвпливовіших світових практиків кластерного розвитку та автор цієї методології. Він консультує уряди та співпрацює з кластерами більш ніж у 50 країнах. Є засновником The Competitiveness Institute (TCI).

«Хмарочос» записав найцікавіші тези виступу:

«Чому Європейський Союз особливо виділяє кластери як точку фокусу для кожного зі своїх регіонів? Наприклад, регіони Великої Британії природним шляхом відрізняються один від одного залежно від того, на виробництві чого вони спеціалізуються. Разом з розвитком кластерів приходить розуміння того, як ми можемо влаштовувати бізнес, створювати нові робочі місця та наймати більше людей.

У Чеській республіці кластери використовують як ціль для перенаправлення інвестицій. Тут заохочують інвестиції задля розширення й зміцнення тих кластерів, які у них вже працюють.

Підкреслюю, що ми намагаємося не винайти кластери, а зрозуміти ті, що у нас вже є. Це можуть бути як аграрні кластери, наприклад, з вирощування чорниці, так і будь-які інші.

У Європі існує 34 авіаційні кластери. Вони розміщені на території Польщі, Іспанії, на заході Європи. Кожен регіон представлений у окремому кластері, який відкритий для підтримки від ЄС, для встановлення ділових чи бізнес зв’язків через ці кластери, а також налагодження академічних зв’язків.

Ми маємо знайти шлях, завдяки якому б змогли об’єднати усі ці кластери разом.

В одному італійському містечку на центральній площі стоїть величезний стілець заввишки сім поверхів. Таким чином, вони з гордістю говорять, що тут виробляють стільці. Тут діє 1200 виробництв. Описуючи цей феномен регіональної спеціалізації і роль у ньому місцевого муніципалітету, стає зрозуміло, що там існують певні спільні можливості і перешкоди  для роботи фірм. І ми намагаємося забезпечити рівні умови з надання підтримки цим фірмам, підняти їхню конкурентноздатність і завдяки цьому підвищуємо економічну спроможність громади.

Швеція була залучена до процесу кластеризації 12-13 років тому. І їхня концепція полягає у об’єднанні разом бізнесу, уряду та знань (навчальних закладів). Таким чином, бізнес, може чіткіше артикулювати, що саме він потребує, а університети мають змогу забезпечувати ці потреби.

У пріоритетні кластери інвестує держава. І це не короткочасні інвестиції, однією з умов державного фінансування є те, щоб кластери розвивалися й далі.

Чому країни ЄС займаються розвитком кластерів? Причина зрозуміла. Фірми та підприємства, які знаходяться у кластерах, стають більш конкурентоздатними, успішними, швидшими, мають більше експорту. Зрозуміло з економічних причин, що для регіонів це збільшує кількість робочих місць, підвищує якість праці, саме у цих місцях більше інновацій, стартапів, які у свій час є стимулом до зростання.

І ми помічаємо по всій Європі, по Канаді, Новій Зеландії та Австралії, що це поєднує разом експорт та розвиток, приваблює інвестиції, робить прозорими R&D технології. Об’єднує разом малий бізнес, стартапи, новітні технології, індустріальні парки й знання.

Розвиток кластерів стає цілісним процесом у якому зрозуміло, що саме потрібно бізнесу і як делегувати ці потреби. Багато кластерів акумулюють інформацію з університетів та академій і роблять її доступною для багатьох фірм поза своїми межами. Також це розвиває зв’язки між кластерами. Зокрема, у Копенгагені нещодавно відбувався захід, на який було запрошено гостей — менеджерів кластерів з близько 40 країн світу.

Проте, щоб Україна могла брати участь у схожих заходах, у неї має бути чітка структура кластерів».