Найбільший острів на Землі, розташований між Північним Льодовитим та Атлантичним океанами, — Гренландія. Більшість її території вкрита вічною кригою, тим не менш, тут проживає 56 тисяч людей, 14 тисяч з яких живуть у столиці, місті Нуук. Сучасне населення у своїй більшості — інуїти, які понад тисячоліття тому емігрували сюди з північної Аляски. Данці складають приблизно п’яту частину сучасного населення Гренландії.

Данською колонією Гренландія стала у 1814 році, а частиною Співдружності Королівства Данія — з 1953 року. Проте у 2009 році набув чинності Закон про самоуправління, який передав суттєву кількість повноважень від данського уряду до місцевого самоуправління. Гренландці й досі схиляються називати себе інуїтами, а не данцями.

У Гренландії можна побачити північне сяйво, айсберги, величезні льодові крижини, китів та білих ведмедів, а також покататися в упряжці з гренландськими собаками, проїхатися вздовж арктичного кола, зайнятись каякінгом й порибалити. Тут розташований найбільший у світі Національний парк. Проте місцеві підлітки зазначають, що жити у Гренландії нудно. Близькість з природою нівелюється ізольованістю від усього світу, а переміщуватися між гренландськими містами можна хіба що на гелікоптері, тож просто помандрувати не вийде.

«Хмарочос» зібрав п’ять історій про те, як людям живеться у містах цього віддаленого куточку світу.

Кріс Патон,
вчитель географії й англійської, який жив у місті Уумманнак протягом чотирьох років

Це було життя у досить жорстких умовах. В основному, через погоду, яка часто заважала дістатися до медичних закладів або до будь-яких інших сервісів. У моєму містечку майже не було доріг, бо земля складалася з гірських порід. Третина будинків не мала водопроводу. Виключення становили лише школи й лікарні, але у них немає туалетів зі змивом. Ми використовували відро, яке 2-3 рази на тиждень спорожнювалося.

Через те, що у нас не було стічних центрів, наші відходи з туалетів виливалися у море. Рівень діоксину, який був у нашій питній воді, у сто разів перевищував відповідний показник у данській воді. Все сміття ми клали на землю й спалювали. Результати горіння спочатку осідали на снігові, а пізніше, коли він танув, і ми використовували його, як питну воду, усі забруднення залишалися у ній.

Не менші труднощі були з харчами. Доступ до їжі через відмежованість території досить складний. Через це кожного року наша провізія закінчувалася у квітні (сири, йогурти, фрукти, овочі). Останній корабель з продукцією припливав у листопаді. Таким чином, протягом зими ми не могли поповнювати свої запаси. Через це майже у кожного було по дві морозильні камери, що особливо божевільно звучить, коли ти живеш в Арктиці.

Позитивний аспект життя в Гренландії  — в людях. Вони надзвичайно спонтанні й розслабленні.  Від гренландців марно очікувати на пунктуальність: через погоду вони завжди приходять, коли можуть. Кожен мав досвід затримуватися чи відкладати свої плани через погодні умови. Гренландці живуть у гармонії з погодою і навколишнім середовищем, вони дуже близькі до природи.

Джоан, жила у столиці — місті Нуук, поки не переїхала навчатися в університет до Орхусу

Нудно у Гренландії мені не було майже ніколи. Але я з нетерпінням чекала канікул, які мала проводити в Данії. Бо в Гренландії фільми й одяг зазвичай торішньої давнини. Коли я приїжджала до Данії, завжди скуповувала свіжі колекції. Проте я ніколи не хотіла жити в Данії. Я була щасливою в Гренландії.

У Нууці не дозволялося їздити у собачих упряжках, ці пси досить небезпечні. Їздити можна було північніше. Цуценятами песики дуже милі, але вони не розглядаються у якості домашніх тварин. Перш за все, вони працюють. За це власники їх люблять і поважають. Діти не можуть підійти до собак на вулиці й погладити їх, оскільки можна загинути від їхнього нападу, наблизившись досить близько.

У Гренландії взагалі немає доріг, які б сполучали міста. Тому для будь-якої подорожі всередині острову треба використовувати гелікоптер. Власне, я люблю Данію за те, що тут можна легко добратися, куди забажаєш.

У Гренландії працює велика лікарня з найновішим обладнанням. Лікарі й медсестри — данці.

З дозвілля тут діяв клуб для молоді й було популярно кататися на велосипедах по горах. Крім того, у нас, звичайно були діти, які любили вживати алкоголь. Але зазвичай вони робили це вдома, поки не було батьків.

Полярного ведмедя я бачила лише один раз. Вони надзвичайно рідко наближаються до міст. Той ведмідь помилково спустився з гори й був на крижині на значній відстані від мене.

Іла, корінний житель Гренладнії, інуїт

Найбільш поширена назва арктичних народів — ескімоси, але ми ненавидимо, коли нас так називають. Ви можете не знати термін «інуїт», якщо ви не з Канади чи Аляски, але це правильний термін. Для нас слово «ескімос» — з мультфільмів, сповнене стереотипів. Саме слово «ескімос» походить з Аляски і означає людину, яка їсть сире м’ясо. Можливо, це має сенс на Алясці, але у Гренландії це не круто.

В реальності усі уродженці Арктики: з Північної Америки, Гренландії, російської Чукотки звуть себе інуїтами.

Як і в інших країнах у нас є дороги, на яких ми їздимо на автівках. У нас сезони, вірите чи ні, але на більшій частині Гренладії цілий рік не лежить сніг. Ми маємо гренландських собак. Ці пси агресивні і лояльні лише до своїх хазяїв. І ми багато разів попереджаємо дітей не наближатися до чужих собак. Розводити і володіти гренландськими собаками дозволяється, починаючи з міста Сісіміут, розташованого в середині країни, і в кожному місті чи селищі, північніше. Собачі упряжки використовують, аби виїжджати за місто й для полювань.

Крістіан, 17 років, жив у південній частині Гренландії. У 2009 році переїхав з острова

З-поміж речей, за якими я сумую, це — свіже холодне повітря, чиста вода й північне сяйво.

Тут дуже повільний інтернет з непомірно завищеними на нього тарифами. Звичайно, за останні шість років там багато чого змінилося. Але, коли я там жив, дітям після школи було нічим зайнятися.

Ніяких розваг, спортивних клубів. Особливо нудно, якщо у тебе немає друзів. Нюхати газ із запальничок було ще тією розвагою для дітей у 2005 році.

Після школи ми з друзями любили кататися навколо міста на своїх BMX велосипедах, коли було спекотно (+25 С), йшли плавати, рибалити, полювати.

Серед мінусів життя там я б виділив безліч москітів, п’яниць й те, що там нічим зайнятися.  Перебуваючи там, бували моменти, коли я по-справжньому задумувався над самогубством, але мене завжди психологічно підтримували батьки. Загалом високий рівень самогубств у Гренландії зумовлений нудьгою й відсутністю соціальної підтримки.

Лайн Еліг, працювала у Гренландії протягом п’яти років

Це дійсно було неймовірно. Я жила там протягом п’яти років, і це було п’ять кращих років мого життя. Тут всі усіх знають. Навіть у Нуук, у найбільшому місті в Гренландії. Усі громадяни, Гренландії, а також данці і люди інших національностей, живуть разом в одній великій громаді. Особливо це відрізняється від Данії, де я живу зараз. Тут все населення ділиться на безліч груп, і більшість людей навіть й на половину не такі приязні й добрі, як у Гренландії.

У Гренландії  неймовірно красива природа. Ви можете плавати влітку і кататися на лижах в зимовий період, або полювати на оленів , а в північній частині Гренландії можна їздити в собачих упряжках.

Але ви не зможете просто добратися з одного міста в інше. Єдиний спосіб пересування — на літаку чи гелікоптері. Гренландія виглядає дуже зелено влітку, фіорди тут просто неймовірні.

Я б рекомендувала жити там навіть з дітьми. Вони можуть ходити у міжнародну школу у місті Нуук, яка дійсно дає якісну освіту.

Більша частина гренландського населення добре говорить данською й англійською мовами.

Фото: flickr-user Greenland Travel, Thomas Leth-Olsen, N o m a d i, claire rowland