Київські урбаністи презентували Мішелю Терещенку варіанти розвитку центру Глухова

Дата публікації: 29.1.2016 Розділ: Практики

Урбаністи та архітектори з Києва приїхали у Глухів, аби допомогти громаді та новій команді мера Мішеля Терещенка зробити місто більш комфортним для місцевих мешканців.

Ініціатива щодо дослідження надходила з боку киян: членів НГО Rize.Space Маргарити Шекель та Антона Ярошенка, художника і урбаніста Олега Перковського, учасників відкритого колективу міських інтервенцій «Пилорама» Дани Косміної, Артема Шевченка та куратора соціо-культурних проектів Марії Семененко з НГО «Місто Дія». Разом вони зробили урбаністичне дослідження Глухова та презентували свої пропозиції меру та представникам громади. «Хмарочос» опитав урбаністів про їхнє дослідження та розвиток Глухова.

На чиє замовлення ви робили дослідження?

З того часу, як Глухів очолив новий мер Мішель Терещенко, до міста було привернуто увагу багатьох ЗМІ, ми також потрапили під цю інформаційну хвилю. Місцева влада неодноразово озвучувала бажання оживити Глухів і дані тези не могли не привернути нашу увагу. Натхненні багатою культурною спадщиною, ми почали вивчати історію цього неймовірного міста. Пізніше обговорили все з іншими учасниками команди і вирушили робити, буквально, польове дослідження. Паралельно ми надіслали план поїздки меру Мішелю Терещенко і він, перейнявшись нашою щирою цікавістю, надав контакти місцевих фахівців: істориків, архітекторів, і т. д., Спершу все нагадувало авантюру, в хорошому сенсі цього слова, ніяких чітких домовленостей у нас не було.

Передбачивши вже неодноразово поставлене запитання, заздалегідь відповімо — замовлення зі сторони влади у нас не було. Гроші за свої ідеї, нариси та скетчі ми, також, не отримували.

IMG_5858

Яка методика дослідження?

Карантин у навчальних закладах, двадцятиградусний мороз на вулиці та післясвяткова апатія стали перепонами для запланованих нами громадських консультацій і зустрічей для community mapping. Ми вирішили змінити фокус і стали співучасниками усіх процесів, що відбувались у Глухові — почали використовувати прийом мікро-наративів (збирали рефлексії глухівчан).

Ми багато ходили, слухали і спостерігали – саме так, обідаючи у їдальні Глухівського вищого професійного училища, що продукує столярів, мулярів та ін, ми підслухали про проблему безробіття випускників. Пізніше, відвідавши місцевий напівпорожній Будинок Культурими усвідомили, що різні вікові групи у місті майже не перетинаються – молодь та літні люди живуть у різних паралелях. Ми подумали, що добре було б створити щось, що об’єднає людей і дозволить жителям міста зустрічатись та обмінюватись ідеями.

У нас з’явилася ідея перетворити незадіяну частину Будинку Культури на майстерню для обміну досвідом між жителями міста і запрошеними лекторами.

Дана платформа комунікації націлена на налагодження діалогу між молодими фахівцями місцевих навчальних закладів (а їх тут близько 2500 із 35000 населення) та працівниками ДК. Сполучною ланкою у цій співпраці виступатимуть інтервенти з інших міст України та, навіть, інших країн. Спільні арт-проекти, воркшопи, освітні програми та літні резиденції покликані принести позитивну динаміку у розвиток міста.

Ми впевнені – у результаті колаборації з місцевим співтовариством з’явиться низка нових активностей: нові художні об’єкти та виставки, переосмислення публічних просторів, відродження молодого театру і кіно. До речі, у Глухові з’явився перший в Україні театр європейського зразка.

IMG_5792

Що ви обговорювалі з місцевими мешканцями?

У першу чергу нас цікавило питання – чого не вистачає глухівчанам для комфортного життя у місті?

Відповіді були досить різними, але у всіх відчувався запит на культурне дозвілля: ті, хто живуть, працюють і навчаються в Глухові, не виїжджаючи на заробітки в Росію (від центру міста до кордону – 12 км) хочуть урізноманітнити своє життя.

Глухівчани обговорюють можливість створення літнього танцювального майданчика, демократичних кафе, театрів, кінотеатрів (до речі в місцевому кінотеатрі Глухова побачив свій перший фільм Олександр Довженко. Зараз на місці кінотеатру – магазин). Жителі міста очікують, що туристи приїдуть відвідати місцевий різдв’яний ярмарок. Місцева ініціативна група “Співтоваріство глухівчан” працює над озелененням міста: активісти зібрали кошти на висадку ялівцевих кущів в парку та привели до ладу спортивний майданчик.

Зараз гостро стоїть питання про реконструкцію центру міста, де нещодавно знесли пам’ятник Леніну. Для жителів пам’ятник був міським орієнтиром –  усі домовлялися про зустріч «біля Леніна». Громадські опитування на цю тему вже заплановані на весну.

Також ми обговорювали варіанти використання законсервованої башти водогону, яка є пам’яткою місцевого значення. Зараз її використовують лише як оглядовий майданчик. Ми зібрали інформацію, щодо історії використання даного водогону, зробили опитування серед мешканців міста. Пропозиції, щодо партисипативной реорганізації публічного простору ДК і парку з переосмисленням функцій башти водогону ми надали у звіті, який презентували у присутності мерії  та отримали позитивні відгуки від місцевих ініціативних груп і представників влади.

Чи є на вашу думку можлівість та ресурси розробити стратегію на основі цього дослідження і почати її реалізацію?

Так, можливість є. На даний момент проблема фінансування вже не є ключовою, особливо в невеликих містах. Ми тільки й чуємо про децентралізацію та гранти, що виділяє ЄС, існує також і соціальна відповідальність підприємств. В цілому місто рухається у напрямку покращення інвестиційного середовища. Втім,  хочемо зазначити, що дане дослідження всього лише нарис і ще рано говорити про реалізацію якогось проекту. Тиждень — це не той термін за який готують фінальний продукт. Метою нашого дослідження було зібрати якомога більше даних і ознайомиться з містом зсередини. Основна частина роботи ще попереду! На основі зібраних даних ми підготуємо більш детальні пропозиції щодо конкретних об’єктів, які будуть визначені під час громадянських слухань.

IMG_5877

Що для вас стало відкриттям у Глухові?

Головним відкриттям для нас стала дослідницька станція луб’яних культур, місцевий «Гарвард конопель». У 2009 році саме там вперше у світі вивели унікальний сорт технічних конопель, що не мав наркотичної складової.

Ще кілька років тому станція носила горде ім’я Інституту луб’яних культур НААН України,  тут знаходиться одна з найбільших наукових баз льонарства та коноплярства у світі. Тут ми дізналися про широкий спектр застосування технічних конопель: від будівельних матеріалів і палива, до текстилю та полімерів для протезування суглобів.

Не менш важливим моментом є й історія глухівської єврейської громади. На початку минулого століття третину населення міста становили євреї: діяли кілька синагог, шкіл, єврейських мануфактур, що були невід’ємною частиною життя міста. Під час війни велика частина була зруйнована. Зараз залишилося лише старовинне єврейське кладовище з могилами видатних особистостей, серед яких: письменник, просвітник та педагог Лазар Цвейфель, відомий рабин Іцхак бар Яків Юсн Ейзенштам. А також, невелика кімната-музей, де директор Михайло Часницкий – великий ентузіаст,  за власним бажанням збирає свідоцтва життів євреїв Глухова, мріючи відродити культуру євреїв Глухівщини та їх традиції.

Опублікувати в соцмережах

Підтримати проект

Підписуйтесь на розсилку і щотижня отримуйте наші найкращі публікації до себе у поштову скриньку. Обіцяємо не спамити!
  • olpkol

    Треба поліпшувати економічний стан міста і “дискотеки” та “кафе” вже з”являться потім.
    Бідним людям “суспільний простір” не потрібен!. Треба аналізувати досвід малих міст які стали світовими лідерами Люксембургу, Швейцарії.
    А тут вже роботи більше для психології соціологів та істориків. Чому Базель в 50.000 населення процвітає, а наші міста в 300.000 забиваються?
    Що потрібно людям?

    • Taras

      Бідним людям якраз громадський простір і потрібен. Бо можна бути бідними, але мати почуття власної гідності і солідарності з іншими. Можна не робити кафе, але створити простір, де можна об’єднуватись громадою для різних активностей і проводити час разом: робити фестивалі домашньої їжі, театри, кінопокази, обговорення нагальних проблем у місті і так далі. Без соціалізації, довіри одни до одного та спільної мети всі так і залишаться бідними назавжди.