Радянська житлова забудова перейшла у спадок не лише Україні чи Росії, а й тепер вже країнам Євросоюзу – Латвії, Литві, Естонії, Польщі, Словаччині й Чехії. І на відміну від України, у цих державах різними способами оновлюють низькоякісне радянське житло, роблячи його сучасним й енергоефективним. Проекти здійснюються шляхом фінансування приватних інвестиційних компаній, банків, або в рамках національних програм. Тому проїжджаючи спальними районами, наприклад, Праги, замість сірих радянських дев’ятиповерхівок ви побачите різнокольорові будинки з охайними фасадами, і такими ж прибудинковими територіями. «Хмарочос» зібрав декілька таких прикладів оновлення будівель, які показують, що наші європейські сусіди навчились дбати про своє житло, не псуючи при цьому зовнішній вигляд міст.

Латвія

У 2014 році Латвія виграла конкурс Energy Globe Award, метою якого є привернути увагу людей з усього світу до бережного ставлення до навколишнього середовища, сталих рішень для домогосподарства та мотивування свідомо споживати ресурси.

Але перш ніж отримати нагороду, країна пройшла довгий та нелегкий шлях перетворення. У Латвії була низка економічних і соціальних проблем, що потребували вирішення. Одна з них – стандарти якості житла. Родини з низьким рівнем доходів не могли собі дозволити реновацію багатоквартирних будинків, які країна отримала у спадок ще з радянських часів.

[metaslider id=14471]

Тому містянам зголосилася допомогти компанія ESCO (Energy Service Company). Це – інвестиційне підприємство, яке вкладає кошти в енергоощадні проекти і повертає вкладені гроші шляхом економії енергоресурсів протягом довгого періоду часу (до 20 років). Після реновації будинку витрати на опалення і гарячу воду суттєво скорочуються, але згідно з контрактом, мешканці дому продовжують сплачувати суму, як раніше. Проте надходить вона до компанії ESCO, яка у свій час розраховується за комунальні послуги.

Головною метою оновлення будинків було досягнення вищої енергоефективності з залученням сучасних технологій. Гарних результатів неможливо було досягти шляхом простого утеплення фасадів. Тому компанія фінансувала й здійснювала комплексні ремонти низькоякісних радянських будівель, основані на стандартах енергоефективності.

Реновація відбувалась у декілька етапів: 1) здійснювався захист фасадів від пошкоджень унаслідок погодних умов, щоб у будівлі могли з комфортом проживати наступні покоління; 2) забезпечувався комфортний мікроклімат усередині приміщення – 20-21º С, гаряча вода постачалася ефективним способом з найменшими тепловитратами 3) будівлі, які використовували відновлювані джерела енергії, оснастили геотермальними тепловими насосами, з метою заощадження енергії. Геотермальний тепловий насос – система центрального опалення й охолодження, у якій земля є радіатором у літній період і джерелом тепла – у зимовий.  Високі характеристики ефективності теплового насосу досягаються завдяки конструкції геотермального контуру відбору тепла з землі, який забезпечує постійну температуру нагрівання незалежно від зовнішньої температури. 

Перед реновацією будинки споживали енергії 200 кВт/кв. м. за рік, а після – 65-90 кВт/кв. м. за рік. До процесу оновлення були залучені спеціалісти у різних галузях, у тому числі з біології й охорони навколишнього середовища.

Польща

По усій Польщі соціалістичні житлові будівлі зазнали змін, які відбулися одним махом – їхні фасади з бетонних панелей вкрили шаром утеплення пастельних кольорів з візерунками.

Подорожуючи околицями польських міст, ви не зустрінете будинки, які б простягалися сірою панельною сіткою вздовж зелених насаджень. Замість цього – тут будуть ці ж самі будинки пастельних рожевих, жовтих чи зелених кольорів. Проте, цілісне покриття сірих будинків чи нанесення на них візерунків було не лише питанням естетики, але мало й практичну функцію – захищати фасад від пошкоджень у зв’язку з погодними умовами, тепло ізолювати приміщення.

[metaslider id=14470]

У порівнянні з системним знесенням збудованого раніше соціального житла у Великобританії, польська програма реновації постсоціалістичного житла вражає своїми масштабами, а її наслідки можна побачити у багатьох містах: Гдині, Катовіце, Вроцлаві, Варшаві. Тут ніхто не закликає зносити житло, яке перебуває у поганому вигляді, а навпаки, його – оновлюють і роблять придатним до життя.

Особлива ситуація з реновацією будинків склалася у районі Osiedle Tysiąclecia в Катовіце. Тут розташовані будинки, зведені у 1961 році. Вони мають форму циліндру і за свій незвичний фасад були прозвані «кукурудзою». До речі, у Києві схожі будівлі знаходяться на Оболоні. Краса будівель стала помітною лише після реновації, коли на оригінальні фасади споруд  нанесли шар ізоляційного покриття у монохромі, без будь-яких спроб зробити його «веселішим», намагаючись максимально зберегти оригінальний вигляд. 

Проте одна справа, комплексно змінювати типову радянську житлову забудову, яка не становить архітектурної цінності (наприклад, «хрущовки»). І зовсім інша ситуація з архітектурою модернізму. Реновація таких будівель шляхом комплексного фарбування у яскравий колір не буде вдалим рішенням. Наприклад, нерухомість Plac Grunwaldzki у Вроцлаві – п’ять високих веж, піднятих на пішохідному подіумі у безпосередній близькості від центру міста. Ці будинки мають незвичний фасад з опуклих і ввігнутих бетонних й цегляних панелей з вікнами-ілюмінаторами. Будинки можна сміливо назвати одними з найбільш захопливих прикладів модерністського житла у Європі. Це житло комплексно не утеплювали й не оновлювали. Проте на його фасаді помітні спроби окремих жителів утеплювати свої квартири. Ці утеплення виглядають, як пластирі на ранах, вони псують зовнішній вигляд будівель. Єдиним способом якісно відновлювати архітектуру модернізму – найняти спеціалістів з реконструкції повоєнних будівель й ремонту бетону шістдесятих років, але це досить дорога й кропітка процедура.

Естонія

Район Mustamäe в Таллінні був зведений у 1962–1973 роках. Причинами для зведення кварталу були післявоєнні руйнації та зростання кількості іммігрантів. Рішенням ЦК Компартії Естонії було встановлено ліквідувати нестачу квартир протягом найближчих 12 років. Матеріали для будівництва постачалися з заводів з виробництва великих панелей, у першу чергу, Талліннського будівельного заводу. Проте продукція підприємства була визначена й обмежена стандартними проектами, які реалізовувалися на території СРСР.

Архітектура планування району була сформована за принципами вільного проектування Ле Корбюзьє. Будівництво району означало будівництво соціалістичного міста-утопії: гарно спроектованого, красиво оформленого, сповненого світла. Сорок років потому, тут проживало близько 65 000 людей, а сам район змінився до непізнаваності. Зі своїми напіврозваленими будівлями, що є наслідком експлуатації низькоякісних радянських матеріалів, район Mustamäe став пародією на ідею, яка спочатку закладалася у проект. Таким чином, більшість будинків потребувала повного оновлення.

У 2012 році завершилися комплексні ремонтні роботи у одному з типових радянських житлових будинків цього району, зведеному у 1966 році. Ремонт відбувся в рамках економічного й екологічного «Хоум проекту», ініційованого швецьким банком Swedbank.

Будинок, загальною отоплюваною площею 2968 кв м мав 60 квартир. Ремонтні роботи включали повну ізоляцію фасаду й даху, були зроблені кроки з додаткової теплоізоляції покрівлі й стін, усі дерев’яні вікна замінили на нові.

Більша частина робіт була спрямована на енергоефективність, покращення мікроклімату у приміщенні й подовження терміну експлуатації будівлі. Після реновації споживання теплової енергії знизилося з 150 кВт на кв. м до 75 кВт на кв. м. Зменшилася кількість споживання тепла, електроенергії, гарячої води.

Фото: www.nowetysiaclecie.pl, www.infokatowice.pl, www.dziennikzachodni.pl, www.renesco.lv.