Чому білити бордюри – це ледача радянська практика?

Дата публікації: 7.4.2016 Розділ: Місто

Кожен рік навесні комунальні служби виходять білити місто. Бордюри, дерева, стовпи, «жкг-арт», плитку, асфальт, а іноді навіть просто пил на дорозі треба пофарбувати у білий колір. Аргументів, чому це треба робити, у комунальників та небайдужих до благоустрою містян безліч. «Хмарочос» спробує розібратись з цією давньою традицією та пояснити, чому це абсолютно марна справа.

bile-2

Побілені тротуар та пил на вулиці Києва. Фото: Лев Шевченко

Звичка фарбувати у білий колір дерева і елементи міського благоустрою точно існує тільки у країнах колишнього СРСР і точно з’явилась за часів Радянського Союзу. Навіть більше, ця традиція походить з радянської армії. За часів Другої Світової це ще мало якийсь сенс – межі трас, по яких рухались військові, фарбували у білий колір для того, щоб не вмикати вночі фари на вантажівках, аби автоколону не побачила ворожа авіація. Але справжня любов до фарбування у білий колір бордюрів і стовпів з’являється на території військових частин. В армії це створює атмосферу доглянутості та «вічного параду». Крім того, це може розглядатись, як спосіб зайняти чимось солдатів та привчити їх до дисципліни. Пізніше, білі дерева стали обов’язковим атрибутом радянських суботників навесні у містах, звідки й стали вважатись нормою та перекочували у свідомість громадян, як абсолютно нормальне щорічне явище.

Так само, як це роблять військові, аргументують свої дії і працівники ЖЕКів: мовляв, роблять вони це для більш естетичного вигляду вулиць та подвір’їв та «атмосфери затишку і свята». Як веселе свято може бути водночас і затишним, це окреме питання. Але завдяки фотошопу ми можемо легко перевірити, яка вулиця буде виглядати більш затишною: з білими стовбурами дерев чи без.

bile

Вулиця в Берліні. Фото: Дмитро Іваненко

На цьому прикладі з Берліна абсолютно зрозуміло, що білі елементи на вулиці створюють візуальний шум. Більше того, лише побілки достатньо, аби зруйнувати затишність цієї європейської вулиці і перетворити її на рідну пострадянську.

Але це в Берліні. А от в Києві, побілені дерева й бордюри легко доповнюються білими склопакетами балконів, строкатою рекламою та вивісками, жовтим громадським транспортом, різнобарвними кіосками, тощо. Об’єднуючи все це разом у єдину картину, людське око не може відпочити від розмаїття штучних та надто яскравих фарб. А значить назвати столичні вулиці «затишними» можна хіба що влітку, коли частину цього візуального пекла закриває дійсно затишне зелене листя цілком натурального кольору. В інший час яскраве різнобарв’я тільки погіршує зовнішній вигляд Києва, роблячи його одним великим дешевим китайським виробом на тлі бруду, пилу та потрісканої штукатурки.

bile-4

Централ парк у Нью-Йорку обходиться без побілених дерев

Інший аргумент комунальників – біле вапно, яким фарбують дерева, вбиває шкідників, що зимували у корі. До цього є декілька питань. Чому ці шкідники, які бояться вапна, закінчуються з географічними кордонами країн колишнього СРСР? Чому не білять все дерево, а лише коріння і нижню частину стовбура? Та чому в лісі ніхто не з’їдає непобілені дерева? Якщо це візуально погано і можна захистити рослини від шкідників менш яскравим способом, то чому б це не робити?

Насправді ж всі ці нелогічні та непослідовні аргументи захищають лише один факт – пофарбувати дерева, бордюри, стовпи й усе, що попадеться під руку комунальнику, значно легше, ніж відремонтувати, замінити на нове. Цей міф захищає лінивого муніципального крадія від безлічі питань, на кшталт: «Чому ви не доглядаєте за містом?» – «Як це не доглядаємо? Ми ж усе білим пофарбували. Дивіться, як усе ошатно!»

bile-3

А дерева у парку Слави у Києві без білої фарби з’їдять шкідники

Але не треба білити бордюри. Треба робити нормальне мощення на тротуарах, яке буде служити місту десятиліттями. Треба встановлювати нові якісні клумби, смітники й кашпо для квітів, за які потім не буде соромно. Треба доглядати за деревами в місті так, щоб земля й пил не опинялись на тротуарах. Все це – справжня робота працівника комунальних служб. А щорічна побілка бордюрів – це неефективна імітація такої роботи. До того ж людині не потрібно біле свято щодня, йому потрібне місто у спокійних тонах. Сірий бордюр, стовп чи стіна будинку – це непогано.

Опублікувати в соцмережах

Підтримати проект

Підписуйтесь на розсилку і щотижня отримуйте наші найкращі публікації до себе у поштову скриньку. Обіцяємо не спамити!
  • Pingback: Чому білити місто — радянська справа ледачого | Соцпортал()

  • Павлов Марко

    Підтримую автора в усьому, крім того, що мовляв побілка дерев не дає користі. Нехай спочатку закінчить хоча б коледж агрономічний по спеціальності “вирощування багаторічних плодових насаджень”, а потім розповідає про те, як це робиться або не робиться за кордоном. І яку мету мая побілка дерев.

    • Taras

      Як автор зрозумів без освіти агронома, білити має сенс тільки молоді плодові дерева, тоді це їм приносить користь. З усіма іншими ефект приблизно такий самий, як і від побілення бордюра 🙂

  • Oleg Kostenko

    У українців є давня традиція-білити щороку свою оселю,може корінь цього у ній? А до побілки я б не ставився так скептично, головне щоб без фанатизму було.

  • Pingback: Чому білити бордюри – це ледача радянська практика? | Ukrainian Time()

  • Alona Varukha

    Вибачте, але, здається, ця стаття може набрати значно більше критики, ніж побілка дерев та бордюрів про яку у ній говориться.
    Говорите, що “Аргументів, чому це треба робити, у комунальників та небайдужих до благоустрою містян безліч.” – але ж самі Ви не навели чітких і обгрунтованих аргументів чому цього робити не потрібно. Незадоволеність естетичним сприйняттям, кольоровою гамою, та опис того як Ваш внутрішній естет переживає душений біль через білі дерева і тротуари – я за сильний аргумент не вважала б. Адже це особисті смаки та вподобання кожної окремої особистості. Іншим, наприклад, це може подобатись. Зафарбували в Фотошопі німецькі дерева – то вже хоч би знайшли картинку з весняною порою року – ніякий комунальник не білить дерева восени (це так – експертам на замітку ;)) – то може в цьому проблема візуального сприйняття? І я особисто не бачила парку в якому абсолютно всі дерева білять. Білять дерева вздовж алей.
    Ну, ось це речення – “Треба доглядати за деревами в місті так, щоб земля й пил не опинялись на тротуарах” – взагалі потрібно розмістити в підручниках з логіки в темі обгрунтування актуальності та потрібності даної науки.
    Доцільне зауваження подав автор попереднього коментаря. Тому, тут ще варто задуматись чи то СССР насадив нам традицію побілки чи то ми продовжили нашу давню традицію і перенесли її в радянські часи, і вона перекинулася з України на весь СССР. Бо ж у Росії то й білити не було чого – їх берізки й так білі від природи 😉

  • ML

    Побілка спливає разом з першим дощем, а вигляд зайнятості робить. Оце й увесь задум.
    Дерева білять лише фруктові і у садах. А закордоном цього не роблять – бо мають гроші на хімічні препарати.

  • Ievgenii Kazak

    Я не сперечаюся з тим, що це непотрібна й несучасна традиція, хоча оцінку цьому нехай дадуть спеціалісти.

    Але звідки взялася думка, що традиція йде з радянської армії?

    ЭСБЭ, 1897 рік, стаття про обмазку дерев є.

    https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%AD%D0%A1%D0%91%D0%95/%D0%9E%D0%B1%D0%BC%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%8C%D0%B5%D0%B2

  • Pingback: «Гроші є, мізків немає», — у мережі прокоментували роботу комунальників | Соцпортал()

  • Pingback: Почему белить город — советская дело ленивого — стройка()

  • Alexander Kostyuk

    Большинство гусениц заворачиваются в листья либо зарываются в землю, с приходом тепла они вылупляются по новой и лезут по стволу дерева обратно на ветки, метр извести достаточен чтобы проползая насекомое съедало достатточное количетсво токсинов и умирало. вот и весь сказ про деревья. И не говорите про опрыскивание, во первых это более токсично и распыливается больше, во вторых смывается дождем гораздо легче чем известь со ствола дерева.

  • Pingback: Що робити з листям восени: спалювати, вивозити чи залишати під деревами? | Хмарочос()