Куратор міський проектів у Гельсінкі Яков Блумберг два роки тому розпочав експеримент, аби зменшити кількість купленого одягу. Згідно з правилами випробування протягом року дозволялося купити не більше трьох речей, включно зі взуттям.

У результаті Яков вирішив продовжити випробування й на наступний рік, а до челенджу приєдналася ціла група людей, які виступають проти бездумного споживання й пропагують екологічний спосіб життя.

Яков розповів «Хмарочосу» про те, чи важко було дотримуватися правил експерименту, і як змінився його стиль життя.

Як виникла ідея експерименту?

Ідея виникла влітку 2014 року. Я був неприємно вражений тим, як багато одягу люди купують задля розваги й без жодної необхідності, а згодом позбуваються його. Індустрія пошиву й випуску одягу спричиняє багато негативних ефектів на навколишнє середовище. Виробництво дешевого й низькоякісного одягу має етичний (низькі зарплати, використання дитячої праці, експлуатація робочої сили) й екологічний аспект (надмірне використання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища), у той час як люди бездумно без жодної потреби його споживають.

Разом з тим, чимало людей починають замислюватися над питаннями екології і хочуть зробити щось, аби вберегти навколишнє середовище й нашу планету у цілому. Проте часто доволі складно зрозуміти, що корисного можна зробити. Багато хто не поінформований про шкоду, яку завдає індустрія виробництва одягу. Тому я думаю, що цей експеримент є дієвим способом попередити людей і допомогти їм задуматися про надмірне споживання.

Які були головні правила експерименту й коли він розпочався?

Ідея полягала у тому, щоб рік жити взагалі не купуючи одяг. Проте дозволялося купувати речі з секонд-хенду й барахолок. Взуття також розглядалося як одяг і придбати його заборонялося. Білизну й шкарпетки я виключив з цього переліку після першого року, коли у мене закінчився весь запас. Повірте, відсутність шкарпеток – набагато шкідливіша для навколишнього середовища, ніж їхнє використання.

Протягом року можна було тричі придбати нові речі, бо деколи просто не можна цього уникнути. Без цих виключень експеримент видався б занадто складним. А якщо ви хочете залучити якомога більше людей до челенджу, важливо, щоб правила були не надто складними.

Такий спосіб життя змушує людину задуматися, чи дійсно вони потребують ту чи іншу річ. Експеримент розпочався у серпні 2014 року, після того я вирішив його повторити й у 2016 році.

Що було найскладнішим?

Я завжди купував небагато речей і більшість з них – на блошиних ринках. Думаю, що для мене й для багатьох інших людей найскладнішим випробовуванням було не купувати речі, які знаходиш під час мандрівок і згодом не матимеш можливості їх придбати. Крім того, я почав ремонтувати свої старі речі,замість того, щоб купляти нові. Великою проблемою для мене залишаються джинси, оскільки складно знайти потрібний розмір навіть в магазинах, вже не кажучи про секонди.

Як змінилося твоє ставлення до одягу після експерименту?

Хоча й раніше я не зловживав покупкою одягу, зараз скоротив його кількість ще більше й сфокусувався на екологічних й етичних аспектах виробництва. З приводу цих питань наразі точиться чимало дискусій, у тому числі про оптимальні шляхи споживання. Я заглиблююся у ці питання і намагаюся, аби новий одяг відповідав вимогам екологічності.  Цього року мені знадобилися нові джинси. Оскільки придбати їх я був змушений, порушуючи правила, було вирішено зробити це в найкращий спосіб. Тому я витратив чимало часу, аби знайти модель, яка б задовольняла екологічний й етичний аспекти виробництва. Також мені стало потрібно більше часу, аби приводити до ладу свої старі речі.

Як змінився твій спосіб життя за останні два роки?

Зараз я уникаю будь-яких покупок непотрібного одягу. Після цього експерименту виявив багато звичок, які впливають на наше навколишнє середовище, крім споживання одягу. Це й їжа і мандрівки. Зараз я їм переважно вегетаріанські страви і намагаюсь уникати перельотів на літаках, навіть, коли це зовсім незручно. Саме тому зовсім нещодавно 27 годин на потязі добирався з Мурманська до Санкт-Петербурга.

Мурманськ. Фото: Яков Блумберг

Чи виникало велике бажання щось придбати й що це було?

Чесно кажучи, я кожного разу користався можливістю три рази порушити правило і купував одяг. Перший раз, коли мої шорти, яким десять років, порвалися і їх неможливо було зашити. Другий і третій рази я придбав футболки, які підтримували активістський рух у Мадриді й Ризі. Вони були створені для корисної справи і я міг поширити їхній меседж. Протягом цього року я придбав нові джинси, але ця покупка була лише питанням часу.

Чи продовжуєш ти жити у такий спосіб?

Так, я планую дотримуватися правил експерименту й у майбутньому. Кількість одягу, який я використовую, скоротилася. Крім того, я планую віддати речі, які мені не потрібні, або які я не ношу. У майбутньому в планах взагалі відмовитися від зайвого одягу і залишити лише базовий.