Немає кращого способу мотивувати людину, аніж запропонувати їй своєрідний виклик. Так вирішили 2010 року активні хлопці з Міннеаполісу, США, аби залучити людей до велокультури.

За їхнім задумом, публічне прийняття виклику мало мотивувати людей дотримуватися правил до кінця. Так народилася ідея, яка за шість років перетворилася на всесвітній флешмоб велосипедного квітня — #30daysofbiking. Основною метою цього масштабного заходу проголошено поширення ідей велокультури, популяризацію активного дозвілля та розвиток велоруху.

Алгоритм дії

Участь в акції має першу і найголовнішу умову: дати собі обіцянку щодня протягом квітня крутити педалі на будь-яку відстань та до будь-якого місця призначення і сумлінно дотримуватися її. Окрім того, потрібно пройти реєстрацію на сайті. Це не лише слугує додатковим стимулом, але й дає змогу моніторити кількість учасників акції по всьому світу.

Важливою умовою участі в #30daysofbiking є мотивація друзів та знайомих своїми велоісторіями та фотоспогадами в соціальних мережах. Таким чином, учасники флешмобу намагаються спонукати долучатися до флешмобу своє близьке оточення. Є також спільна символіка та атрибути. Щоб учасники не забували про обіцянку, яку вони дали собі, до постів бажано додавати хештег #30daysofbiking або #30daysofbikingUA, а на обкладинку Facebook-сторінки можна встановити фотографію з відповідним зображенням. Фіксувати кожен велодень допомагає спеціально розроблений календарик Spoke cards.

#30daysofbikingua в Києві

Минулого року до акції «30 днів на велосипеді» долучились Україна та Білорусь.

Оскільки жителі Києва все більше обирають велосипед для щоденних пересувань містом, вони охоче відгукнулись на ініціативу використовувати ровер 30 днів поспіль, як громадський транспорт. За таким принципом живе активістка Асоціації велосипедистів Києва Дарина Пирогова. «Я використовую велосипед як засіб транспорту: їжджу на роботу, на базар, в супермаркет. Їжджу в гості до друзів, вони живуть і на правому, і на лівому березі Києва. Все це я робила і до флешмобу 30daysofbiking, але не щодня. Тепер роблю кожного дня. Це як пообіцяти собі не їсти м’яса у піст, але крутіше. За тиждень звикаєш і виходиш з велосипедом з дому, не задумуючись», – розповіла вона.

Дарина Пирогова

Учасниця «велосипедного квітня» Анна Ковальова розповіла, що для неї велосипед — щоденний транспорт під час поїздок на роботу та зустрічі, прогулянок з онукою.  Тому приєднатися до #30daysofbiking для неї не становило жодної проблеми. Ранок пані Анни починається о шостій прогулянкою з цвергпінчером Патріком. Після цього вона повертається додому, звідки виходить на підборах і в сукні, акуратно спускаючи гібридний велосипед. «Я втомилась від міського транспорту. Велосипед дає мені змогу доїхати, куди потрібно, без особливих зусиль. Наприклад, добратися до ветеринарної лікарні означає, в моєму випадку, змінити три види транспорту. А їхати туди велосипедом – дуже близько. Посадила собаку в рюкзак, і через п’ять хвилин я вже там», —пояснює вона. Велосипедом на роботу Анна їздить у будь-яку погоду та пору року.

Анна Ковальова

Вадим Денисенко, який теж долучився до квітневого виклику, вважає велосипед ефективним і зручним міським транспортом. «Велосипед — це door2door сервіс: я вийшов за поріг, сів і доїхав до потрібної локації. Жодних очікувань і прогулянок «до зупинки». «Моя дружина не планувала катати, але магія закреслювання днів на календарику акції коїть дива. Тепер, якщо є необхідність кудись недалеко під’їхати, вона цілеспрямовано ігнорує метро чи автобус», — зізнається Вадим.

Вадим Денисенко та його байк

Причин обрати велосипед для щоденного користування може бути багато. Для Сергія Хайхета з велокрамниці «Помаранчевий ровер» це зручність у пересуванні, можливість дістатись до місця призначення вчасно, оминувши затори, і  незалежність від громадського транспорту, зокрема вночі. Окрім об’єктивних переваг, які забезпечує ровер, Сергій каже, що велосипед дає йому можливість відчувати себе живим і проводити час весело.

Сергій Хайхет

Київ велосипедний

До участі у флешмобі часто приєднуються родичі, колеги, друзі активістів, бо разом цікавіше відкривати нові веломаршрути і з ностальгією подорожувати по старих. Серед must-ride призначень та дистанцій у Києві учасники «квітневої обіцянки» називають Труханів острів і відкритий минулого року веломаршрут «Європейська площа – Троєщина».

Ті, хто зміг витримати челендж до кінця, кажуть, що не варто засмучуватися, навіть якщо ви пропустили день чи два. Головне — не зупиняйтесь і продовжуйте крутити педалі! Ба більше, навіть по закінченні акції зупинятися не варто. Відкривайте нові маршрути, беріть з собою друзів, почувайтеся щасливими та незалежними! Зрештою квітень — чудовий місяць для того, щоб почати нове життя. Але травень у Києві для цього пасує не гірше.

Цю статтю було написано за підтримки Української мережі велопрокатів Veliki.ua. Редакція “Хмарочосу” та автори надзвичайно вдячні Veliki.ua за розвиток велоруху.