«Хмарочос» приєднався до міжнародного проекту Goethe-Institut під назвою Future Perfect, який присвячений темі сталого розвитку міст. Наша перша спільна стаття про те, як активісти привертають увагу до річки Либеді. Англійською й німецькою матеріал можна прочитати на сайті.

Взимку 2016 року троє киян Максим Мраморнов, Дмитро Нечволод та Артем Заварзін сплавилися на байдарках річкою Либідь, більша частина якої захована у бетонний колектор.

Головною метою сплаву було привернення уваги загалу до числених екологічних та інфраструктурних проблем малої річки й хлопцям це вдалося. Маршрут починався біля хмарочоса 101 Tower (що майже у центрі Києва). За спостереженнями веслувальників, місцями вся рослинність навколо Либеді вкрита сміттям, на деяких ділянках до неї скидають брудний сніг чи зливають промислові та побутові відходи, а на дні можна побачити автомобільні покришки.

Що це за річка?

Либідь протікає вздовж правого берега Києва, у тому числі й у центральних районах міста. Це – найбільша мала річка Києва. Її береги могли б стати чудовим громадським простором для відпочинку, занять спортом чи спілкування, аби більша її частина не була захована у колектор. У 1930-ті роки заболочені ділянки водойми стали розсадником малярії, тому радянським керівництвом міста було вирішено розпочати будівництво Либідського колектора. Згодом містяни навіть перестали згадувати про існування колись судновлавної водойми. Другою проблемою стало забруднення річки стічними водами: мулові опади, накопичення радіонуклідів і важких металів, а також – незаконний злив до річки каналізаційних відходів від деяких житлових будинків.

Олексій Василюк, який працює у Національному екологічному центрі України, розповідає нам, що близько 40% площі правобережного Києва знаходиться у басейні Либеді. А тому все, що з вулиць стікається у колектори, тече до цієї річки через систему підземних комунікацій.

Крім того, відбуваються незаконні викиди рідких відходів безпосередньо у річку через врізки каналізації. За останні 15 років у Києві розвинулося сучасне висотне будівництво. Частина нових будинків не підключена до каналізації і свої відходи спускає через несанкціоновані врізки у притоки Либеді. Деякі з них вдається ліквідовувати, але найбільш масштабні врізки, діаметром близько 50 см, з яких тече потік відходів, – неможливо ліквідувати зусиллями активістів.

Спільнота рятує Либідь

Першим, що треба було зробити, або почати ефективну кампанію з відновлення річки – привернути увагу до її проблем. Два роки тому киянин Семен Поломаний  отримав спеціальний приз у міжнародному архітектурному конкурсі CANactions-2014 за концепцію відновлення мережі річок та зелених ландшафтів Києва, що мала назву Revival of the Green Material and Blue Arteries. Концепція є досить масштабною, тому було вирішено розпочинати з малого. Таким чином, група активних киян, серед яких були міські активісти, архітектори та екологи, на чолі з переможцем конкурсу Семеном Поломаним й соціологом Віталієм Даниленком, вирішили проводити масові заходи на берегах річки з залученням інших городян, аби привернути увагу загалу.

Семен Поломаний три роки тому почав займатися питаннями малих річок Києва і природних зелених ландшафтів. За фахом він є архітектором й спеціалізується на ландшафтній архітектурі. Тому почав досліджувати цю тему, розуміючи, що 60% чи навіть більше, русел річок в Києві зараз знаходяться під землею, заховані у колектори. Семен зібрав команду і розробив концепцію відновлення річкової мережі Києва і зелених зон. Як приклад, новостворена команда обрала Либідь.

У соціальній мережі Facebook, яка в Україні є місцем діалогу громадянського суспільства, створювалися івенти з прибирання берегів річки, на які запрошували киян. Пізніше відбувся архітектурний воркшоп з облаштування набережної, а згодом – проведення там пікніків та міні-фестивалів міської культури.

До активістів приєднуються архітектори

Восени до команди активістів доєдналася група молодих архітекторів, що займаються міськими інтервенціями – швидкими та тимчасовими перетвореннями, метою яких ж звернення уваги до того чи іншого простору в місті. Курували проект архітектори – Сергій Ковальов і Андрій Бражник. Вони є засновниками організації Cullmann Workshop. Сергій спеціалізується на темі соціальної архітектури, займається роботою з громадськістю й освітніми проектами. Декілька зим поспіль він працював в архітектурних бюро у Бразилії, допомагаючи будувати соціальне житло, куди переселяли людей з нетрів. У кінці 2014 року півроку працював в Atelier Metropolitano в Ріо-де-Жанейро, де займався урбаністичними проектами. Коли повернувся до Києва, продовжив використовувати свій досвід.

На думку Сергія, найбільш складною частиною воркшопів є залучення громадськості до процесу, хоча заради цього все й робиться. До проекту біля Либеді у архітекторів вийшло залучити близько 20 людей. Коли з’явилася ця тераса, її почали використовувати як публічний простір для проведення заходів. Неподалік локації працюють офісні працівники, які виходять на обідню перерву і проводять тут свій вільний час».

У результаті воркшопу, проведеного спільними зусиллями Cullmann Workshop та «Либідь Є», у цьому місці біля Либеді з’явився новий громадський простір – дерев’яний подіум, який містяни використовують для сидіння, відпочинку або як сцену. У створенні простору взяли участь будівельники, дизайнери, молоді викладачі та студенти університету, який знаходиться неподалік, юристи, психологи, рибалки й журналісти.

Публічна активність – важлива передумова успіху

Публічна увага є важливою у будь-якому громадському проекті, так як пізніше гарантує появу спонсорів та меценатів, ріст активності залучених осіб, а також налагодження діалогу з місцевою владою. За умов цілковитої пасивності київської адміністрації, публічність – це єдиний способ звернути на себе увагу.

До команди активістів постійно приєднуються нові люди різних професій. Про заходи пишуть міські ЗМІ, а як наслідок у містян формується бажання та можливість мати громадський простір на берегах річки. Наразі активістами Семеном Поломаним і Віталієм Даниленком зареєстровано громадську організацію «Либідь Є», яка буде працювати над втіленням концепції ревіталізації річки у життя.

Над проблематикою річки постійно працюють близько 20 людей, серед яких: дігери, екологи, архітектори й соціологи. Всього команда активістів провела вже близько десяти заходів на берегах Либеді. Їхня задача полягала у тому, аби розгорнути інформаційну кампанію, щоб про річку дізналося якомога більше людей. Щоб кияни почали розуміти, що це може бути громадським місцем. Така співпраця – приклад синергії, коли усі рухаються в одному напрямку задля досягнення мети, що у громадському русі трапляється нечасто. Таким чином, ініціатива має усі шанси досягти своєї кінцевої мети, якщо підтримка містян зростатиме, так само, як і потреба у сучасному публічному просторі.

Вже у квітні 2016-го повторно відбувся сплав річкою на каяках, організований ініціативою «Либідь Є». І хоча захід мав переважно екстримальний характер, він покликаний показати, що Либідь може стати публічним простором, який горожани зможуть використовувати з задоволенням.

Фото: ГО «Либідь Є»

читайте в онлайн-журналі Goethe-Institut:

про європейський досвід розвитку публічних просторів