Будь-який міський транспорт буде функціонувати ефективно лише при повноцінній інфрастуктурі. Автомобіль вимагає гарних доріг, розв’язок, мережі заправних станцій, нічних і денних місць для стоянки. Міський транспорт потребує грамотного планування, виваженої тарифної сітки, слідкування за станом мереж і рухомого складу, зупинок та кваліфакованого персоналу.

Цю статтю було написано за підтримки Української мережі велопрокатів Veliki.ua. Редакція «Хмарочосу» та автори надзвичайно вдячні Veliki.ua за розвиток велоруху.

Аналогічно і велотранспорт залежить від нормальних умов для пересування та зберігання, і саме велопарковки в місті Києві стануть предметом нашого дослідження. Чи існують вони, яких вони бувають типів, наскільки безпечно ними користуватись та який досвід Європи у цій сфері можна імплементувати.

З проблемою тимчасового зберігання велосипеда в місті стикається кожен, хто вирішує почати використовувати велосипед як транспорт. Адже при виїзді на природу з друзями чи велопрогулянках завжди є можливість лишити велосипед під чиїмось наглядом або просто зручно поставити у полі зору. А от при повноцінному ком’ютингу (використанні велосипеда у якості транспортного засобу) постає питання, як безпечно залишити велосипед на певний час.

Виїхавши у пошуках велопарковок, я зрозумів, що це не таке вже й просте завдання. Їх обмаль, навіть у центрі Києва. Усі київські велопарковки можна поділити на дві умовні категорії: муніципальні та приватні. Муніципальні ставить КМДА або її комунальні підприємства. А от приватні парковки з’являються в результаті боротьби ресторанів або магазинів за клієнта, якому надають можливості запаркувати свій велосипед. Саме приватні парковки поєднують у собі функціональне призначення та цікавий зовнішній вигляд, бо власники закладів намагаються органічно вписати парковки у концепт-дизайн магазину чи кав’ярні, зробити їх естетично привабливими, а це прикрашає місто.

Тож пропоную віртуально проїхатись зі мною центром Києва у пошуках місць для паркування велосипеда.

Говорячи про велопарковки, необхідно встановити певні критерії, за якими їм можна дати певну об’єктивну оцінку. Якість велопарковки залежить від багатьох факторів, але основні з них — це товщина труб чи дуг (іноді простіше перепиляти їх, ніж морочитись із замком), спосіб паркування або конструкція (велопарковки «під колесо» не витримують жодної критики і можуть бути використані лише для стоянки велосипеда у вашій присутності), як парковка кріпиться до поверхні (забетонована дуга дає максимальний рівень захисту, а от анкера не завжди є найкращим вибором), матеріал покриття (він не повинен дряпати раму). Тож, орієнтуючись на ці фактори, буде можливо поставити кожній парковці оцінку від 0 до 5.

Одразу почнемо з хорошого. Останнім часом усе більше компаній почали ставити цивілізовані парковки для своїх співробітників. Зазвичай такі стоянки перебувають на закритих територіях або всередині приміщення та забезпечують високий рівень безпеки. Чи є це виконанням вимог працівників, чи доброю волею власників, але факт лишається фактом — таких стоянок більшає. І це приносить свої плоди. Наприклад, за рік існування велопарковки в червоному корпусі Київського національного університету імені Тараса Шевченка значно зросла кількість студентів і викладачів, які дістаються до місця навчання або роботи саме велосипедом.

До речі, якщо у вашій компанії є облаштовані зручності для велосипедистів (стоянка, охорона, локери, душ), то сміливо подавайтесь на конкурс «Велороботодавець року» від Асоціації велосипедистів Києва, який став престижною відзнакою для підприємців, котрі дбають про імідж компанії та добробут співробітників.

Однак звичайний велосипедист у першу чергу шукатиме окрему велопарковку, щоб пристібнути свій транспорт.

Прямуючи по вулиці Жилянській, важко не помітити товсті помаранчеві дуги велостоянки біля магазину. Можу підібрати лише одне словосполучення до цього витвору — «зроблено на совість».

Мабуть, одна з найпрактичніших реалізацій ідеї парковки. Товсті труби, досить довгі, що дозволяє пристібнути велосипед за раму в будь-якому її місці. Я бачив, як її монтували декілька років тому та можу сказати, що копали добре і бетону не жаліли. Монументальна конструкція, заслужені 5 балів.

Трохи далі, на площі Льва Толстого, можна побачити, як магазини роблять з парковки саме елемент дизайну.

Магазин цифрової техніки встановив дві симпатичні велостоянки по обидва боки від входу. З погляду безпеки претензій немає, матеріал достатньо міцний, велосипед зручно кріпити за раму, а саму конструкцію надійно зафіксовано.

Але місця лише на два велосипеди. Можливо, тому що мета цієї парковки — дати можливість поставити велосипед  клієнту магазина, тобто передбачається, що без нагляду велосипед буде не довше 20-30 хвилин. Якщо оцінювати, можна поставити тверду четвірку.

Наступною мою увагу привернула велопарковка біля МілкБару. Ці стійки зроблені студією Артемія Лєбєдєва і є прикладом вдалого промислового дизайну.

Вони займають мінімум місця біля входу до закладу, мають нейтральний вигляд, дозволяють замикати раму і не дряпають фарбу велосипеда. А ще вони зроблені з досить товстого металу, надійно. Єдине питання викликають 4 анкери, які теоретично можна відкрутити і викрасти велосипед разом з парковкою. 4,5 балів заслужено.

Несподіванкою для мене стала наявність повноцінної велопарковки біля юридичної фірми «Кононов і Созановський».

Надійно вбетонована, доволі широка і зручна, але тонкі труби —  заслуговує на чудову оцінку в 4,5 балів! Я б спокійно лишив на такій велосипед на декілька годин. І, як видно на фото, хтось використовує її як надійний спосіб для зберігання моторолера.

Зрозуміти, як робити не треба, допоможе велопарковка біля ТЦ «Гулівер».

Будь-яка парковка «під колесо» не витримує критики, але ця перевершила решту. Трубки тонкі, між ними тісно, підлізти для нормального замикання важко, зате по боках полірований ґраніт. Видно, що людина, яка її проектувала, бачила велосипед лише на картинці. Вище 2 балів ставити немає за що.

Трубка велопарковки не може бути вдвічі тоншою за нормальний велозамок. Також характерно можна побачити, чим у нас переважно пристібають велосипеди. Трос не захищає ваш транспорт, пам’ятайте про це. Проте хочу відмітити, що власник Bergamont правильно зафіксував і велосипед і обидва колеса, проте добре було б доповнити це гарним U-Lock або замінити трос на якісний ланцюг.

До речі, біля входу до ТРЦ багато охоронців, але увагу на велосипеди вони практично не звертають.

Не можна оминути увагою «цар-парковку» у Велохабі на вул. Басейній, яка, на жаль, стоїть порожньою.

У чому причина, сказати важко: можливо, у тому, що про неї мало знають, можливо у повній ненадійності конструкції. Металевий дріт можна перекусити легким ручним інструментом, плюс складно зачепити велосипед за раму. тому паркова отримує 3 бали.

Закінчити розповідь про приватні велостоянки хотілось би фотографією велопарковки, що прикрашає місто. На перетині вулиць Богдана Хмельницького та Хрещатика стоїть велопарковка, яка завжди викликає у мене усмішку. Хоча вона й не дуже зручна для тривалої стоянки, але на ній приємно лишити велосипед, поки  їси перепічку з філіжанкою запашної кави. 3 бали за зручність і безпеку, але дуже гарна!

З приватними велопарковками більш-менш розібрались. А яка ситуація з муніципальними?

Почну я з парковки, яку було виготовлено і «змонтовано» за міські гроші декілька років тому. Таких стоянок по місту я бачив з десяток: усі вони в однаковому стані, а зупинюсь на екземплярі біля Національної опери України.

Новою ця парковка була досить непоганою, але от, що з нею зробили люди і час. Погнута, заіржавіла, і, головне, нічим не закріплена. Так, вона абсолютно мобільна. Я застерігаю нею користуватись.1 бал просто за дугову конструкцію.

Проте не варто впадати у відчай. На сьогодні всі нові муніципальні парковки у значно кращому стані. І почати варто зі стоянки навпроти «Арена-Сіті».

Чудова конструкція, яскрава фарба, надійно закріплена – немає що критикувати, майже ідеальна і дуже зручна. Абсолютні 5 балів. Але таку муніципальну парковку я бачив лише тут. Якщо очільники міста чекали на оцінку, то вказана парковка зроблена на відмінно і ми дуже чекаємо, що такі з’являться по всьому місту.

Продовжуючи тему «від міста — велосипедистам», варто згадати альтанки для відпочинку велосипедистів на Трухановому острові. Звичайно, паркування «під колесо», неможливість захопити замком раму і ризик подряпати дропаути (я вже мовчу про можливість погнути гальмівний диск на MTB) —  все це є. Оцінка —, 3,5.

Але ці альтанки передбачено для тимчасової нетривалої зупинки, тому всі ці недоліки можна їм вибачити. Сидіти і пити водичку з печивом у тіні або ховатись від дощу в них зручно.

Також дуже приємні парковки біля будівлі КМДА, але їх не можна назвати муніципальними, бо встановлені вони коштом компанії Veliki.UA. Зроблені на 4,5 (анкери, які можна викрутити, дещо знизили оцінку). Якісна та естетична конструкція, такі самі парковки встановлено біля Кабінету міністрів України. Також велостоянки (трохи іншого дизайну) компанія встановила поряд з Міністерством закордонних справ та Національним історичним музеєм України.

Вирушаючи на маршрут з інспекцією велопарковок, я точно знав, що заїду до м.Арсенальна. Адже там змонтували новітню автоматизовану велостоянку. Ні, це звичайно не японські системи підземного зберігання, але теж дуже непогано.

Після дзвінку на спеціальний номер, вільна стійка починає пищати і блимати, підходите, ставите велосипед і фіксуєте його скобою. Що круто – конструкція замикає і раму і переднє колесо, супер! Немає причин ставити цій парковці нижче 5.

Повторний дзвінок розблоковує велосипед, все дуже зручно, але треба перший раз трохи потренуватись.

Мені ідея і реалізація сподобались. Але існує невелике побоювання щодо роботи всієї системи (чомусь з першого разу у мене нічого не вийшло). Також невідомо, як буде працювати парковка , якщо вимкнуть струм — заблокує все намертво (і ви будете чекати подачі електроенергії), чи розблокує всі стійки (до побачення, всі запарковані велосипеди). Саме тому я б рекомендував продублювати заходи безпеки і начепити додатково ще й свій замок. І однозначно хотів би бачити такі парковки біля всіх станцій метро, це надзвичайно крута штука!

Наостанок хочу декілька слів сказати про способи паркування велосипеда. Кружляючи містом у пошуках цивілізованих велостоянок, я побачив і таке. Власник цього велосипеду не став заморочуватись пошуком велопарковки, а використав першу ліпшу металоконструкцію. І це дуже правильний вибір. Ланцюг достатньо товстий, зручно пристібувати велосипед правильно.

Проте не зовсім коректно було здійснено обрання засобу безпеки… Подібний трос лише створює ілюзію захищеності, і не дає практично ніякого захисту.

Насправді я вже давно перестав шукати саме велопарковки. Часто набагато надійніше пристібнути велосипед до товстого паркану, труби чи перил (але обов’язково дивіться, чи не заважає ваш велосипед іншим).

У цьому дуже допомагає товстелезний замок типу U-Lock та відсутність страху подряпати раму. Але тема про велозамки надто велика і потребує іншої статті, тож чекайте продовження.

Як бачимо, ситуація з парковкими у Києві далека від ідеальної. Відсутня цілісна концепція їх розвитку, немає нормальних великих паркувальних майданчиків, якими було б зручно користуватись.

І саме тому необхідно звернутись до досвіду Європи. Одразу на думку приходять величезні парковки Амстердаму або Копенгагену, але ми перебуваємо в реаліях сучасного Києва. В Амстердамі на 750 000 жителів нараховують 600 000 велосипедів. Міська влада змушена будувати велетенські паркінги, наприклад Fietsflat біля Центрального вокзалу — одну найбільших у Європі триповерхову велопарковку на 2500 місць (при цьому вона безкоштовна). Також вимоги по будівництву велостоянок висуваються і до забудовників, які зобов’язані будувати зручні велостоянки біля житлових будинків.

А якщо говорити про тенденції, то можна виділити наступні. Амстердам активно запроваджує ідеї підземного паркування велосипедів, що на думку ініціаторів дозволить підвищити рівень безпеки. Влада німецького Мюнстеру звела парковку на 3500 місць. У Барселоні побудували експериментальні вертикальні парковки з високим рівнем захисту. Також популярності набувають автоматизовані сховища, але їх розповсюдженість ще невелика.

Важливо розуміти, що в європейських країнах спочатку з’явилось багато велосипедистів і великий попит породив велику кількість велопарковок. Якщо хочете більше парковок, то частіше використовуйте велотранспорт і заохочуйте друзів. Це дозволить підняти попит на елементи велоінфрастуктури і наочно продемонструвати, які зміни потрібні Києву, щоб бути дійсно велосипедним містом.

Усім вдалих поїздок та безпечної стоянки!