Концерт ONUKA на даху, лекція у басейні, та насичена дитяча програма – як пройшла у Славутичі школа «Ідея міста: перевірка реальністю»?

10 липня в Славутичі завершилася літня школа з міждисциплінарних студій «Ідея міста: перевірка реальністю». Організаторами події виступили Центр міської історії, Фонд ім. Г. Бьолля, Urban Forms Center за підтримки Славутицької міської ради.

25 студентів з 12 країн Європи протягом 10 днів займалися вивченням міста, яке стало новою домівкою для працівників Чорнобильської АЕС та мешканців забрудненої Прип’яті після трагедії на атомній електростанції. Учасники школи презентували практично значущі для городян результати своїх досліджень. Вони сформувалися в ряд даних, матеріалів, гіпотез та рекомендацій, увага до яких сприятиме подальшому розвитку міста.

Лекція Оуена Хізерлі у басейні

Керівниця школи – Євгенія Губкіна, архітекторка, дослідниця Центру міської історії, кураторка архітектурних і мистецьких проектів, просвітницьких акцій та заходів, автор архітектурного путівника Славутичем. Вона ділиться враженнями та результатами:

Євгенія Губкіна,
кураторка школи «Ідея міста: перевірка реальністю»

«Окрім цікавих й цінних досліджень від талановитих студентів, яких ми ретельно відбирали зі 190 заявок з 30 країн світу, для нас важливим було проведення публічної та дитячої програм школи у Славутичі.

Але ще важливими віхами нашої школи стали декілька лекцій. По-перше, провокативна й яскрава лекція Кейт Браун (Мерілендський університет, США), авторки книги Plutopia: Nuclear Families, Atomic Cities, and the Great Soviet and American Plutonium Disasters. По-друге, виступ на даху Кіно-концертного залу Наталії Жижченко (ONUKA, Україна), яка спробувала себе в незвичному амплуа лекторки та поділилася власною творчістю, спричинивши катарсис серед аудиторії. Також хочу виділити доповідь Олексія Браточкіна, історика (Європейський коледж Liberal Arts в Білорусі) та доволі гостру для аудиторії Славутича тему «Пам’ять про Чорнобиль у Білорусі: травма або “подолання наслідків”»?

Цікавим експериментом було заняття в порожньому басейні з експертом світового рівня Оуеном Хізерлі (Велика Британія). Він з властивим йому гумором та тонкою іронією говорив про нові міста Великої Британії – це захоплююча розповідь! Інтерес в слухачів також викликали лекції Ольги Казакової (Інститут модернізма, Росія) – вона експерт з радянського модернізму».

Ця подія – частина проекту «Міські літні школи: візії та досвіди» – серії міждисциплінарних літніх шкіл, що поєднує дослідницький та навчальний формати. Мова йде про соціально відповідальну науку, популяризацію наукового знання та просвітницьку діяльність.

Але крім дорослої серйозної програми, інтерес до проекту “Ідея міста: перевірка реальністю” висловили діти! Більш ніж 50 дітлахів зі Славутича долучилися до активностей організаторів школи.

 Христина Бойко,
кураторка дитячої програми

«Ми приїхали до дітей не з пустими руками, а з настільними іграми про Славутич, створеними львівськими хлопцями й дівчатами на основі репрезентації міста в інтернеті. Цікаво було спостерігати та порівнювати погляди найменших городян ззовні та зсередини. Я вважаю, що це особливо цікавий досвід у контексті того, що Славутич позиціонує себе, як місто, дружнє до дитини».

Славутич з населенням в 25 тисяч людей, що втілював радянську відповідь на Чорнобильську катастрофу та певною мірою компенсував її, став ідеальною лабораторію для перевірки певних урбаністичних ідей на життєздатність. Студенти під керівництвом 8 тьюторів з України, Нідерландів, Естонії працювали у трьох напрямках: міські практики пам’яті й уяви; простір й екологія міста; міські фінанси та управління.

Дитяча програма школи. Настільна гра про Славутич

Кейс ван Райвен (Kees van Ruyven Stadsontwikkeling, Нідерланди), відомий незалежний урбаніст з Астердаму та один з кураторів школи розповідає: «Я звичайно знав про Чорнобиль, проте нічого не чув про Славутич. Як науковця, мене вразило скільки різноманітних підходів можна знайти на це місце: й історичні, й соціологічні контексти, й архітектурні дослідження, й студії демократичних процесів, й екологічні питання та багато іншого. Викладацьким складом школи ми не намагалися нав’язати студентам той чи інший погляд на місто, а лише допомагали в роботі з їх інтересами та візіями. Від цього дослідження стали більш особистими та оригінальними. Такий спосіб роботи є складним та відповідальним, проте генерує нові цікаві сенси».

Якщо узагальнити результати трьох студій, можна сказати, що місто справді має ряд серйозних переваг та особливостей, завдяки цікавим архітектурним та логістичним рішенням, проте за 30 років його існування певні ідеї втратили свою актуальність або не змогли повністю втілитися через недопрацьовані концепти чи нові історичні реалії. Студенти з гарячим серцем говорили про те, що Славутич має величезний потенціал. Вони бачать безліч інструментів для громади, що мають силу впливати на покращення життя городян, але помітили, що останні не користуються багатьма засобами впливу на владу, розподіл бюджету, подальший розвиток міста. Наприклад, дослідники рекомендують розглянути ідею створення цілком нового університету або наукового центру, який міг би стати рішенням для низки проблем Славутича, таких як мала кількість можливостей для молоді, залучення інвестицій, розвиток бізнесу, формування нової ідентичності.

Концерт ONUKA на даху в Славутичі

Увагу дослідників привернули питання різноманітності та демократичності архітектурних рішень. Науковці дійшли висновку, що вона закладалася на рівні форм, проте не на рівні функцій (багатосімейні житлові комплекси функціонально не відрізняються від приватного сектору; у кварталах різні архітектурні стилі, але не враховані локаційні особливості: близькість до транспортної розв’язки, до центру, до лісу, тощо), це слід зауважити при подальшому будівництві нових кварталів, що плануються в місті.

Презентація результатів досліджень

Жваву дискусію з мером міста Юрієм Фомічевим спровокувало питання комфортності Славутича для велосипедистів та пішоходів. Ідея студентів полягала в розвитку існуючої системи велодоріжок, що була закладена ще на стадії будівництва міста, але на практиці справдилася лише формально: доріжки є, але ними не користуються через незручність. Так само, у  дослідників міста виникли ідеї по адаптуванню доріг для пішоходів та велосипедистів. Мер подякував студентам, викладачам та організатором за роботу та запевнив, що певні кроки, наприклад, встановлення велопарковок, будуть реалізовані вже найближчим часом, а інші ідеї він розгляне згодом.

Дослідники школи відмітили, що влада в Славутичі справді доволі відкрита для городян, головним важелем впливу вважається неформальне спілкування з мером та депутатами. Проте проблема полягає в тому, що більш ніж третина громади не користується цими можливостями.

Довідка: Літня школа у Славутичі – одна з серії подібних шкіл, що зосереджуються на різних містах та/або їх частинах, досліджують як вони творяться – від ідеї, через дискусії та рішення, планування, будівництво, до освоєння простору його населенням.  Учасники вивчають будівлі, функціонування інституцій, ставлять питання про те, хто є акторами та учасниками процесу містотворення, якими є динаміки щоденного життя та практик, як формуються досвіди та уявлення. Школа організовується Центром міської історії у партнерстві з Heinrich-Böll-Stiftung Ukraine в рамках напрямків «Урбаністика» та «Демократія» й Urban Forms Center в рамках фокусу про сталий розвиток міст.