Швейцарський фотограф Нільс Акерманн і французький журналіст Себастьєн Ґобер створили фотопроект «Загублені в декомунізації», присвячений знесеним і демонтованим пам’ятникам Леніну по всій Україні, – пише MediaSapiens.

Ідея арт-проекту виникла в Нільса Акерманна. Він розповідає, що спершу просто хотів зняти серію з 12 фотографій про нове життя колишніх монументів. Фотограф був свідком повалення пам’ятника Леніну в Києві в грудні 2013 року, під час Євромайдану.

«Я бачив, як люди трощили його й намагалися забрати собі частинку як сувенір та шматочок історії, – розповідає Нільс. – Це було наче падіння Берлінського муру. Я був переконаний, що від статуї щось залишилося. Сконтактував із мерією, але вони не знали, де Ленін. Питав друзів, дізнавався в політиків…Так почалося велике розслідування, яке й досі триває. Зараз ми вже знаємо, у кого ця доволі велика частина дивної форми, і намагаємося отримати доступ. Але це дуже складно, попри те, що ми гарантуємо абсолютну анонімність».

Першого спільного Леніна Нільс та Себастьєн знайшли минулого вересня.

«На самому початку ми не ставилися до цього проекту серйозно та не мали уявлення, якого цікавого розвитку він набуде. Ми знайшли нашого першого Леніна в Слов’янську, я там готував репортаж про децентралізацію. Що ми одразу побачили, то це велику кількість різних думок щодо монументів та всього процесу декомунізації з-поміж українців. Тож один Ленін за іншим, і ми усвідомили, що важливо дати можливість українцям говорити – для них самих», – каже Себастьєн.

Автори проекту дізналися, що всього в Україні було 5000 пам’ятників вождю комунізму, що є просто-таки божевільною цифрою, адже в Росії, яка у 28 разів більша, їх 7000. Половину українських монументів було демонтовано зі здобуттям незалежності, ще понад тисячу Україна позбулася з 2013 року.

Наразі знято близько 30 кадрів – по одному на одну знайдену статую Леніна – з різних частин України. Нільс та Себастьєн зацікавлені абсолютно в усіх пам’ятниках Леніну, навіть бюстах, які були в публічних місцях. Вони закликають усіх, котрі знають про місцеперебування монументів або їх частин, писати їм.

Однак проект Нільса та Себастьєна – то не про тріумф над поверженим вождем, а про всю складність декомунізації й багатоманітність поглядів на неї в українців. Нільс розповідає, що часом вони чують дуже цікаві та зворушливі історії. Хтось переконаний, що «ленінопад» мав відбутися 25 років тому, а хтось питає, ким замінити Леніна. Дехто зберігає його в себе на знак шани, а хтось продає, щоб побудувати дитячий садок чи зібрати гроші для пораненого на Донбасі побратима.

Водночас Нільс звертає увагу, що в Києві постамент із написом «Ленін» стоїть уже два з половиною роки. «Тут уже не вийде поскаржитися на нестачу коштів. Просто, мабуть, немає ніякого проекту та ідеї, чим замінити. Багатьох, особливо старших людей, це лякає. Навіть якщо ідеологічно вони комунізм не підтримували. Це наче певна рослина в саду: вона завжди була, а одного дня зникла, і немає конкретного плану, чим її замінити. Це створює відчуття нестабільності для багатьох людей», – вважає фотограф.

Він також додає, що така кількість пам’ятників Леніну, яка існувала в Україні, свідчить про потужну пропаганду. На думку фотографа, якщо її прояви просто зруйнувати, то існує ризик її повторення.

Автори проекту планують працювати над проектом до кінця року й знайти якомога більше монументів та історій. Частина з них виходитиме на Facebook-сторінці проекту. Улітку 2017-го має вийти книжка із зібраним матеріалом. Вони сподіваються, що її випустить британське видавництво англійською мовою, а швейцарське – французькою. Автори наголошують, що вони відкриті до пропозицій українських видавців, і закликають повідомляти їм про місцеперебування будь-якої знесеної чи демонтованої статуї Леніна на території України.

Фото: Нільс Акерманн і Себастьєн Ґобер

21 липня в рамках проекту «Суспільна угода» фонду ІЗОЛЯЦІЯ відбудеться дискусія щодо перебігу декомунізації, під час якої Нільс та Себастьєн презентуватимуть свій проект.