Електротранспорт майбутнього: хто і куди їздить на ньому у Києві?

Дата публікації: 3.10.2016 Розділ: Місто

Зустріти на вулиці людину на міні-сігвеї чи гіроборді у супермаркеті вже не є чимось незвичним. Кияни потроху пересідають на персональний електротранспорт і використовують його замість авто для поїздок у центр міста чи для прогулянок. «Хмарочос» запитав киян, куди і навіщо вони їздять на моноколесах, гіробордах чи гіроскутерах.

Згідно з даними компанії A+S Україна у Києві близько 600 тисяч містян мають власну автівку. У середньому у день на городянина-автовласника припадає дві поїздки: на роботу й назад. Для того, аби запаркуватися, має бути два місця, відповідно. У ЄС автомобілів більше ніж в Україні, але їх рідше використовують. У Києві автівок менше, але на них значно частіше їздять. У результаті чого містяни отримують забруднене повітря й запарковані тротуари.

Гідною альтернативою автомобілям може стати персональний електротранспорт. На ньому, на відміну від велосипеда, набагато зручніше їздити по тротуарах і можна швидко діставатися до потрібного місця. Крім того, він заощаджує кошти на пальне і час, який можна змарнувати у заторах.

14:15, вул. Саксаганського, Богдан

pr

Я використовую моноколесо InMotion SCV V3 Pro і гіроборд WindTech SmartBoard R10 близько півроку. З цікавістю спостерігав за розвитком персонального електротранспорту з моменту появи оригінального Segway в 2001 році. І мій інтерес став вельми практичним з появою доступних пристроїв на нашому ринку. Я маю машину, яка зазвичай використовується для переміщення усією родиною, здійснення покупок, далеких поїздок. Але для іншого – обираю моноколесо. Їжджу на ньому на роботу, на зустрічі в центрі, ввечері до друзів, а також –  в паб і з пабу

Гіроборд використовую більше для фану. Ще на ньому дочка катається. Для поїздок і у справах він не дуже придатний. Моноколесо – є повноцінним транспортом на відстанях до 10 км. Я кожен день їжджу на ньому на роботу. А іноді і в паб.

Пересуваючись на моноколесі, інколи виїжджаю на проїжджу частину, є такий грішок. Бо покриття на тротуарах, або точніше його відсутність, місцями змушує переміщатися по дорогах в потоці автомобілів.

Реакція пішоходів особливо бавила на початку використання: від ступору і зависання, до бурхливих вигуків і стрибків на зустріч з емоційним: «а як воно взагалі їде? А як ти тримаєшся?». Ще є категорія, яка вимірює нікчемним поглядом, робить козячу морду і несеться назустріч з видом «Матросова на амбразуру».

Конфліктів у мене не було, швидше дрібні курйози. Якось на дорозі був притиснутий маршруткою, яка «облизувала» поворот. Закінчилося благополучно, тільки руки забруднилися. На тротуарі дивом уникнув зіткнення з авто кур’єрської доставки, котре заїжджало у двір. І, природно, охоронці в супермаркетах зустрічають з : «вєлєно нє пускать».

Мені подобається ціна за користування моноколесом. Зарядка триває декілька годин, коштує приблизно п’ять гривень за одну «сесію», вистачає, в принципі, надовго.

20:18, супермаркет у центрі міста, Ольга

178

Я використовую сігвей – він дуже стильно виглядає. Користуюсь ним близько місяця. Дізналася про нього завдяки синові. Він часто заходив дивитися на електротранспорт в спеціалізований магазин. Одного разу нам запропонували покататися на гіроскутері й сігвеї, навчання тривало від сили 15 хвилин. Тоді я зрозуміла, що цей транспорт придумали спеціально для мене!

Зараз навіть в магазин на сігвеї їжджу, не кажучи про прогулянки. Знайомий розповідав що їздить на роботу з комфортом. Щодо доріг та авто – спокійно на ньому можу пересуватися як по дорозі так і по тротуару. Бачила як знайомий з’їжджав по трапах в пішохідний перехід, й так само піднімався.

Від перехожих я отримую виключно позитивні емоції, компліменти і купу запитань. Як він їздить, чи важко навчиться їздити, де газ, де гальмо.

Такий транспорт не вимагає обслуговування, що не може не тішити. Після придбання сігвея, я забула про затори й інші неприємні моменти. На сігвеї з легкістю і комфортом можна дістатися на роботу, на зустріч, у нього колосальний запас ходу: 40 км. Досить динамічний розгін, який дозволяє мені їхати зі швидкістю 18км/год (і під гірку теж). Мій щоденний маршрут змінився, бо тепер я спокійно можу попивати каву по дорозі на роботу, не отримуючи дискомфорту в транспорті.

18:46, Оболонь, Світлана

untitled

Ми дуже любимо кататися на велосипедах і гіроборді. Катаємось на велосипеді ще з дитинства, а на гіроборді – з цього червня. Його подарували батьки на день народження Насті. Гіроборд побачили в інтернеті й зацікавилися. До нього пробували сігвей. Він більш безпечний, проте більший за розмірами і не дуже зручний, якщо часто користуватись.

Гіроборд ми використовуємо тільки для прогулянок. На дорогу, де їздять машини, не виїжджаємо, бо дуже багато ям, а гіроборд розрахований на рівну поверхню.

Під час прогулянок, зазвичай люди цікавляться, як нам вдається їхати, нічого не роблячи. Діти просять покататись. Проте є невелика проблема з собаками без намордників, які можуть проявляти агресію. Доводиться зупинятись.

Гіроборд ми заряджаємо вдома, одного заряду вистачає на дві години катання. Зараз ми задумуємось над електромобілем для пересування містом, а от гіроборд – поки тільки для прогулянок.

15:40, Бессарабський проїзд, Максим

pn

Останнім часом я спостерігаю збільшення кількості електротранспорту, його досить часто купують для прогулянок й для пересування містом. Здебільшого беруть моноколеса. Популярними стають й самокати, електровелосипеди, гіроборди, міні-сігвеї. Середня ціна на такий транспорт – 15-18 тисяч гривень. Заряджаючи свій транспорт вночі, за повний заряд користувач заплатить близько 4-5 гривень, в залежності від транспорту цього вистачить на 20-40 кілометрів.

Якщо обирати транспорт, скажімо, для пересування містом, то я б радив самокат. Наприклад, з Мінської до центру можна доїхати на 20-25 хвилин, у разі відсутності достатнього заряду можна використати самокат без мотору, зарядка буде коштувати ті самі 4-5 гривні. Він також досить легкий, дуже просто складається і його зручно нести навіть у метро, якщо є така необхідність.

У нас не заборонено виїжджати на такому транспорті на проїжджу частину, однак користувач має знати й пам’ятати всі правила руху, інакше може трапитись біда. Для великого електротранспорту існують спеціальні фари, за допомогою яких водії будуть бачити вас. Думаю, з часом у місті будуть пересуватись здебільшого на такому транспорті.

Фото на головній: flickr-user Ben Grey

Опублікувати в соцмережах

Підтримати проект

Підписуйтесь на розсилку і щотижня отримуйте наші найкращі публікації до себе у поштову скриньку. Обіцяємо не спамити!
  • Хозяин сена

    проплаченная статья. электротранспорт сейчас очень дорогой, особенно сигвей, но лохам надо впаривать.