У Києві це фалафель, перепічка, хот-доги та шаурма. А що можна з’їсти на вулицях міст в Індії, Італії, В’єтнамі, Великобританії, Кореї та Німеччині? «Хмарочос» зібрав фото екзотичних вуличних страв з усіх куточків світу.

Паротта

Країна походження: Індія

Південноіндійська випічка, яка разом з соусами та каррі стає чудовою вуличною їжею. Тісто для паротти замішують з борошна маіда, яєць та топленого вершкового масла (ґі). Його розкатують на дуже тонкі шори та формують кульки, як на фото. Після цього ще раз розкатують і випікають. До паротти подають овочеві чи м’ясні каррі.

Бхатура Чоле

Країна походження: Індія

Страва з індійської провінції Панджабі. Назва складається з двох страв: хліба «бхатура» та тушеного зі спеціями нуту «чоле». Популярну їжу можна скуштувати вдома у індійців, у ресторанах або просто на вулиці у торговців. Також цю страву можна скуштувати у індійських закладах за межами країни. Рецепти бхатура чоле можуть сильно відрізнятись – випічка може бути з начинкою (наприклад з кінзою та індійським сиром панір), а чоле бути пряним і гострим або з помірним використанням спецій.

Гьоза

Країна походження: Китай

Китайські пельмені (чи, скоріше, вареники), які варять, готують на пару, смажать. В залежності від регіону різною може бути начинка гьоза – м’ясо, морепрдукти чи овочі. Страву зазвичай подають гарячою, як на сніданок, так і на обід й вечерю. До їжі завжди готують соус на основі соєвого з додаванням кунжутної олії, оцету, часнику, тощо.

Англійський пиріг

Країна походження: Великобританія

Англійські пироги мають дуже багато начинки і часто тільки згори вкриваються тістом. Випікають як великі пироги на декілька осіб, так і порційні у невеликих формах, які потім можна продавати у пекарнях чи на вулиці. Пироги роблять як з солодкою начинкою, так і з солоною (частіше м’ясною), тут обмежень нема.

Теокбокі

Країна походження: Корея

Це дуже популярна у Кореї страва, що робиться з товстого рисового тіста, яке розрізають на шматочки та обсмажують на сковорідці вок разом з крабовими чи рибними паличками, овочами та додають гострий ферментований соус з перців чилі. Як і більшість вуличної їжі, Теокбокі стала популярною після Другої Світової війни – тепер точки продажу можна зустріти на багатьох вулицях корейських міст.

Бен мі

Країна походження: В’єтнам

Хоча у В’єтнамі словосполучення «бен мі» означає просто «пшеничний хліб», воно також закріпилось за назвою сендвіча. Хліб, схожий на багет, став популярним у цій країні під час колоніальної доби французів, які привезли сюди багет. До однойменного сендвіча обов’язково має входити кінза, паштет, м’ясна начинка або її веганський замінник (наприклад, тофу чи сейтан), мариновані овочі.

Сірі пайя

Країна походження: Індія

Цю густу страву подають в Індії та Пакистані на сніданок. Ніжки або голяшки довгий час тушкують та варять, додають овочі та спеції й обов’язково їдять з коржиком під назвою наан, як на фото.

Піта з куркою

Регіон походження: Близький схід

Курку маринують та готують з лимонним соусом та сумішшю спецій заатар, дуже популярною на узбережжі Середземного моря. Після приготування м’ясо разом з овочами та соусом кладуть у піту (хлібець-кишеньку), яку перед тим трохи підсмажують на грилі. Така страва є чудовою близькосхідною альтернативною розповсюдженим на Заході дьонеру та шавармі.

Каррівурст

Країна походження: Німеччина

Страва вперше з’явилась у Берліні після Другої Світової, коли жінка на ім’я Герта Гойвер змішала кетчуп з порошком каррі, що привезли британські солдати, і почала продавати сосиски, нарізані шматочками із цим новим соусом. Ця вулична їжа отримала назву каррівурст (від нім. Wurst – сосиска) і стала однією з найпопулярніших у Німеччині. Зараз сосиску варять чи готують на пару, потім обсмажують і подають з пряним кетчупом та картоплею фрі (або булочкою), посипаючи порошком каррі.

Аранчіні

Країна походження: Італія

Страву вигадали на Сицілії, мабуть ще під час арабського володіння островом у Х столітті і споживають до цього часу, частіше як вуличну їжу. Кульки з рису із начинкою всередині (м’ясо з моцареллою, гриби, баклажани, тощо) обсмажують в оливковій олії, від чого вони стають хрусткими та набувають помаранчевого кольору. Власне тому вони і називаються «аранчіні» – маленькі апельсини.