Активістка розповіла, як Мінкульт погоджує висотки у центрі Києва

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 123 днів. За цей час ми опублікували 24984 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Громадська активістка Юлія Нікітіна у своїй колонці розповідає про те, як чиновники Міністерства культури України погоджують дозвільну документацію на 20-поверхові будівлі в історичному центрі міста.

Проект забудови території Сінного ринку. Фото: life.pravda.com.ua

Нікітіна, яка займається питанням забудови території Сінного ринку, знайшла схему, вигадану ще у часи президента Януковича, яка дозволяє погоджувати багатоповерхівки у зонах, що захищені законом. Активістка пише: «Всі ці історії почалися з прийняття чиновниками Міністерства культури одного рішення в 2011 році. До цього моменту будувати висотки в охоронних зонах та в зоні регулювання забудови 1 категорії було трохи складно – заважав Генплан і Закон про охорону культурної спадщини. Обходити їх періодично вдавалося, але займатися цим було виснажливо. Тому Олександр Вінграновський (на той момент – голова Департаменту охорони культурної спадщини) та Віктор Вечерський (на той момент – заступник Вінграновського) придумали вкрай ефективний хід. З цього моменту, закон про охорону культурної спадщини та всі обмеження по висоті і зовнішнім виглядом фасадів в історичному центрі Києва фактично діяти перестали».

Справа в тім, що для отримання дозволу потрібно погодити історико-містобудівне обґрунтування (ІМО). Задача ІМО полягає в тому, щоб органи охорони культурної спадщини відповідно до діючих обмежень окреслили рамки допустимих параметрів будівництва на ділянці історичного центру міста. На практиці ІМО виконує прямо протилежну функцію: забудовник замовляє текст ІМО. При чому воно «підганяється» вже під готовий проект. Після цього забудовник отримує підтримку морально гнучкого товариства охорони культурної спадщини (зараз це Київська організація УТОПІК) і приносить готовий документ до Міністерства культури. А міністерство просто ставить на ньому свій підпис, часто взагалі без правок.

Поділ теж став жертвою ІМО. Фото: kp.ua

Таким чином забудовник отримує висновок: район історичної забудови існує, але оскільки в ньому вже є багатоповерхівки, то можна побудувати ще одну, нічого страшного. «Фактично, підписуючи ІМО, Мінкульт виправдовує кожен новий злочин проти міста тим, що до цього вже відбувалися аналогічні злочини, і оскільки вони залишилися безкарними, тепер всім можна робити все те ж саме. Якщо екстраполювати цей принцип на іншу сферу, вийде, що красти з державного бюджету не можна, але оскільки Янукович вкрав і не був за це покараний, всім іншим тепер теж можна. Просто не крадіть більше, ніж Янукович», – пише Нікітіна.

Щодо забудови території Сінного ринку у заступниці міністра культури Тамари Мазур така позиція, якою вона виправдовує підписане історико-містобудівне обґрунтування:

«Що таке історичний центр міста і де це? Я не знаю, що таке історичний центр міста і якщо ви мені покажете, де в Києві історичний центр і як визначені його межі – я буду щаслива це бачити».

«Це особливість Києва – що він будувався не в один період, як наприклад, Париж. Київ будувався в різні історичні проміжки. І характер його забудови в багатьох місцях дуже зіпсували. Тому, коли ми говоримо про збереження історичного середовища, ми повинні розуміти, що ми зберігаємо. Чи є що зберігати?»