Під час працевлаштування в Україні жінок часто запитують про те, що не має ніякого стосунку до професійних характеристик, але порушує особистий простір. На вибір кандидатки на посаду може впливати наявність у неї дітей чи сімейний стан, що не є прийнятним в багатьох інших країнах.

Любов Жарова, 40 років, розлучена, мати трьох дітей,
про свій досвід працевлаштування в Україні:

«Я вважаю, що некоректно вписувати дітей та сімейний стан в своє професійне резюме. Коли я пишу резюме, я описую себе як працівника, і це зовсім не посада сурогатної матері. Резюме – це моя фахова кваліфікація. Діти не підтверджують мою кваліфікацію, принаймні, як економіста. В принципі це не діло роботодавця, одружена ви чи ні, є у вас діти, чи ні. Скажу більше, з мого власного досвіду працевлаштування в Польщі такі питання не можна ставити навіть на співбесідах. Там існують регламенти щодо заборони подібних запитань. Звісно, вони все одно намагаються з’ясувати ці деталі, але обхідними шляхами. Наприклад, можуть спитати, чи згодні ви їздити у відрядження, чи можете працювати понаднормово. В принципі, я можу не мати дітей, але, наприклад, в мене є собака чи хворі батьки – й з цих причин я не можу їздити у відрядження. Чи взагалі просто я не полюбляю їздити у відрядження чи не хочу працювати понаднормово.

Зараз я працюю на посаді, яку до мене обіймав чоловік. І нещодавно дізналася, що отримую набагато меншу зарплатню за ту ж саму роботу. Але я, на жаль, не можу це довести, оскільки існує дуже хитра пастка, яка є у багатьох організаціях: «В нас не обговорюють зарплатню». І, власне, коли деякі закордонні компанії говорять, що треба змінювати ситуацію з порушенням прав жінок при працевлаштуванні, то перший крок – це відкрити інформацію про зарплатню. Конкретний приклад – компанія Ernst&Young, яка нещодавно робила доповідь на цю тему на економічному форумі.  Вони запропонували цілу низку кроків, які може зробити організація, щоб зробити ситуацію більш гендерно рівною і сприятливою. І один з найважливіших кроків, на їхню думку, – відкрито говорити про зарплатню.

Ілюстрація: Кирило Шведов

Коли я звільнялася з останнього місця роботи (це науково-дослідний інститут, такий собі осередок тиші і спокою) там виник конфлікт, оскільки я сказала, що маю право на дистанційну форму роботи. Вона передбачена нашим законодавством, де прописано, що науковий співробітник має право працювати вдома, просто треба регулярно складати звіт. Але керівництво мені сказало: якщо ми тобі дозволимо, то й всі захочуть. Мені влаштували прилюдний виговір на загальному засіданні, все що завгодно, але вони не відпускали мене на такий режим праці. Оскільки чоловіків у керівництві більше, навіть в Академії наук, то, зазвичай, вони ставляться один до одного більш прихильно, з більшою довірою. А до жінок – більш поблажливо: ну добре, ми вас відпустимо; ну добре, ми влаштуємо вам зручний графік.

Коли я говорила про дистанційну працю, неофіційно мені сказали: «Ти просто хочеш з дітьми сидіти. Я, може, теж хочу дітей народити та сидіти з ними й на роботу не ходити». Тобто, мені закинули не те, що я хочу працювати вдома і не витрачати дві години на дорогу на роботу назад, а те, що в мене є діти. Чомусь я повинна увесь час за це виправдовуватися. Зрештою, це дуже неприємно, і виправдання не припиняються. То ти виправдовуєшся, що ти занадто молода, потім що в тебе є діти, або що ти розлучена… Зрештою, виправдовуєшся за те, що ти працюєш або робиш кар’єру.

Існує ще одна проблема: жінки, переважно, не обізнані в своїх власних трудових правах, навіть у тих, які в них є. На цьому грають багато працедавців та ейчарів. Воникористуються з невігластва, і це при тому, що є Кодекс законів про працю і, як правило, суди зазвичай стають на бік працівника. Не дивно, що, коли я зауважувала ейчарам на співбесіді, що не можна ставити певні запитання, вони ставали агресивними. Коли ти обізнаний у своїх правах, то реакція насторожена, бо зрозуміло, що далі тобою важче маніпулювати».

Наталя Щеглова, 28 років, проектувальниця:

«Так вийшло, що після переїзду до Києва мені довелось пройти багато співбесід в пошуках роботи за фахом. Звісно, за цей час я стикалась з дискримінацію під час працевлаштування. Одного разу я прийшла на співбесіду в проектну фірму, що у центрі міста. Після обговорення моїх професійних навичок директор почав запитувати, чи я заміжня. Я відповіла, що закон забороняє таке запитувати, мені не повірили. Тоді я зі сматрфона зачитала відповідний текст, на що мені було сказано: «А хіба сімейний стан – це особисте життя?».

Приблизно 3-4 рази натрапляла на дискримінаційні оголошення про вакансію. В одній був потрібен «чоловік від 25 років» й зазначена заробітна плата вища середньої. По телефону зі мною відразу відмовились спілкуватися з приводу вакансії, бо я жінка. Але я продовжила розмову і дізналась, що вони шукають на цю посаду чоловіка, бо «генеральному директору так зручніше». Я попросила передати тому директорові, що він порушує закон. Хоча він, здається, про це й так знав – наступного дня цю вакансію прибрали з сайту. Іншого разу в аналогічному випадку я зверталась до служби підтримки сайту work.ua, але мені відповіли: «на жаль, ми не можемо вплинути на роботу даної компанії і змусити роботодавців не враховувати стать / вік претендентів при пошуку співробітників. Оскільки вакансія відповідає правилам публікації, то вона не може бути видалена або заблокована адміністрацією сайту. Адміністрація сайту не уповноважена трактувати законодавство країни. Ми лише стежимо, щоб оголошення роботодавців та шукачів не порушували правил сайту. Проте відповідальність за зміст цих оголошень несе їхній автор». Після мого звернення до Кампанії Проти Дискримінації і їхньої проведеної роботи вакансія була видалена, а мені повідомили таку інформацію: ЗУ «Про рекламу» та ЗУ «Про зайнятість населення» забороняють дискримінаційне оголошення та передбачають штраф до 15 тис. грн. Для цього потрібно поскаржитись на вакансію у Центр зайнятості.

Ілюстрація: Кирило Шведов

Була ще одна, навіть травматична для мене ситуація, коли на співбесіді в одного з найбільших забудовників зі мною розмовляли: «Як це ви не скажете, чи плануєте дітей? Ми все про своїх співробітників знаємо й повинні знати!»

Трохи інший випадок стався до поправки 2015 р. до Кодексу законів про працю, коли мене наприкінці співбесіди запитали, чи не зашкодить моїй трудової діяльності участь в акціях протесту (з посиланням на мою сторінку в Facebook, де були фото з маршу в міжнародний день боротьби за права жінок). Було навіть огидно. Але тепер я знаю, що у таких випадках відповідати.

Після таких ситуацій у мене в смартфоні швидко з’явилась вибірка цитат із законів України, які можна при потребі зачитувати прямо з екрана.

Закон України від 08.09.2005 № 2866-IV «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»
Стаття 17. <…> Роботодавцям забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей, вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей.

Конституція України
Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам
можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Кодекс законів про працю України (в редакції Закону № 785-VIII від 12.11.2015)
Стаття 2. Рівність трудових прав громадян України
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від
раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у
професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання».