Яке майбутнє чекає на сучасних старшокласників і випускників шкіл? Чим вони принципово відрізняються від попередніх поколінь? «Хмарочос» дізнавався про життя і хобі так званого «покоління Z» і як на нього впливають сучасні технології.

Підйом та пробудження

Наприкінці XX століття почався бурхливий розвиток нових технологій: зростали можливості мікропроцесорів, обсяг інформації та джерела її поширення. Якщо у попередніх поколінь в якості іграшок були петарди й дрючки, а вільний час майже повністю проходив на вулиці, то у народжених після 2000-го року, кількість електронних девайсів і нових гаджетів значно збільшилася.

В 2017 році Google спільно з агенцією маркетингових досліджень Ipsos провели дослідження особливостей споживацької поведінки «покоління Z», власне американських підлітків, яким зараз від 13 до 17 років. Їхні результати базувались на опитуванні понад 2000 осіб. Ключова ідея, яка пронизує це дослідження – зазначення ролі мобільного девайсу в повсякденному житті підлітка. І вона є значною, а може й основною, в його комунікаціях та інформаційних обмінах, самопрезентації (як віртуальній, так і реальній), навчанні, дозвіллі та розвагах.

Комп’ютерні ігри та серіали витіснили звичне нам спілкування з ровесниками за межами дому. Молоді люди безупинно проводять час у соціальних мережах, що аж ніяк не говорить про асоціальність. Це лише зміна середовища з реального на віртуальне. Окрім того, наявність комп’ютера вдома і смартфону в кишені значно спрощує навчання – застаріла система освіти підсвідомо не влаштовує дітей і актуальним сьогодні навичкам вони вчаться самі. Всі необхідні знання є в мережі, а напрямків розвитку безліч. У 14 років можна стати програмістом, кухарем, музикантом – ким завгодно.

Вадим, 16 років, діджей

«Ще декілька років тому, все моє життя було сконцентроване у комп’ютері, я проводив багато часу за іграми. Не дуже йшов на контакт з іншими ровесниками, проте не вважаю себе соціофобом. Просто всім необхідно розібратися в собі та пройти певний етап самопізнання.
У якийсь момент я почав цікавитись електронною музикою, а особливо грою на синтезаторі. Це мене вивело з дому, я почав знайомитися з людьми, відвідувати вечірки. Зараз часто буваю на Подолі, граю на 20Ft Radio і записав свій перший альбом. Мені здається, що треба просто робити те, що подобається».

Технології перенесли спілкування у соціальні мережі, де воно набуло іншого забарвлення. Пошук уваги та прибічників завжди був важливою складовою у поведінці дітей. Проте зараз завдяки новим сервісам задоволення цих потреб виходить на новий рівень – авжеж, приємно перевіряти нові лайки в Instagram та читати коментарі про себе, коли ти ведеш власний відеоблог з сотнями тисяч переглядів. 

Підлітки стали більш сконцентровані на своєму внутрішньому «Я», при цьому намагаючись усіляко продемонструвати його іншим. З точки зору Джоела Штейна, журналіста Times, автора статті «Покоління Я,Я,Я», вони занадто переймаються своєю популярністю та думкою інших. Деякі підлітки, таким чином, просто не хочуть дорослішати, залишаються «великими дітьми», адже соцмережі стимулюють потребу у самовираженні та схваленні іншими.

На думку вчених, правильний розвиток особистості включає вплив старших людей на молодого індивіда. Коли цього не відбувається, діти спілкуються лише з однолітками, звужуючи, таким чином, шляхи дорослішання та обміну життєвим досвідом. Американський педагог, автор книжки The Dumbest Generation – Марк Бауерляйн, робить припущення, що вплив лише ровесників є антиінтелектуальним, антиісторичним, оскільки діти черпають знання не від старших, а з всесвітньої мережі. Самовпевненість іноді тягне за собою пошук не тільки слави, а й неприємностей.

Mall Kids

В епоху інформаційного перенасичення, новини та інші види повідомлень все частіше набувають візуальної форми, а не текстової. Підлітки люблять дивитись картинки, фотографії, рекламу – все що пов’язано з новинками і модою. Так вони ніби перебувають всередині цього глобального руху і стають одночасно клієнтами і покупцями. З цим феноменом також пов’язана популярність інтернет-мемів – коротких картинок-історій, які можуть замінювати живі емоції в інтернеті. Але де тоді проводять вільний час такі підлітки-споживачі? Деякі – у шопінг-молах.

Торкнемося окремої субкультурної течії покоління Z з хештегом #mallkids. За визначенням словника Urban Dictionary, mall kids (з англ. – діти торговельних центрів) – це молоді люди, які галасливо вештаються днями у ТРЦ, вступають в конфлікти з охороною та займаються дрібним хуліганством. У Києві, популярним місцем дозвілля цих школярів є, наприклад, ТРЦ Gulliver та Ocean Plaza та прилеглі території. Ми поспілкувались з деякими школярами, улюбленою точкою яких є Спортивна площа біля станції метро «Палац Спорту».

Ярослав, 15 років

«Живу на Дарниці, навчаюсь тут недалеко в школі, в центрі (в якій саме – не хоче говорити). Батьки ранком підвозять до школи, а я потім просто йду сюди (сміється).
Мій хрещений батько займається інтернет-розробкою, обіцяв одразу після 11 класу взяти мене на роботу.
Ми навіть на дах «Гулівера» залазили, серйозно. Знімали там відео, але потім, як зазвичай, нас зняли охоронці і влаштували нам цілий концерт, хотіли кликати поліцію, телефонувати батькам і.т.д».

Кирило, 16 років

«Ненавиджу охоронців тут (у Gulliver), і в Ocean Plaza також, вони постійно за нами ходять, думають що ми тільки крадемо.
Я живу на Березняках з батьками в приватному секторі, там навколо завжди тихо, взагалі нічого не відбувається. Вчуся в школі, на Подолі, з поглибленим вивченням англійської, але на уроках зазвичай граю в ігри.
Я б хотів жити в центрі, але винаймати квартиру дорого, я вже мовчу про те, що треба телефон поремонтувати, новий айфон ви знаєте скільки коштує, а без цього я взагалі нічого не знаю, де яка подія, де хто гуляє».

Яна, 15 років (голосно слухає музику через телефон)

«Навчаюсь в школі з поглибленою англійською, хочу навчитись співати, мене навіть записали в Глієра (Київський інститут музики ім. Р. М.Глієра), але інколи просто хочеться провести час з друзями в центрі.
Обожнюю центр міста, тут можна будь-де повеселитися, ну і щось увірвати на розпродажу. Люди не розуміють – щоб отримувати знижки, треба завжди слідкувати за новинами.
Живу на лівому березі, біля «Алладіну», спочатку я взагалі не їздила на правий берег, нікого там не знала, а тепер часто з подругами ходимо на шопінг або до когось додому на безкоштовну вечірку».

Ми запитали про феномен mall kids соціолога Аллу Петренко-Лисак. Вона розповідає, що підліткові субкультури, як правило, містять елементи ризику, боротьби й протесту. В кожен період історії вони світоглядно знаходяться в опозиції панівним в середовищі правилам. Крім того, однією зі складових молодіжних субкультур є ігрова компонента, коли підліток програє певну роль. Ці ролі, як правило, містять «ген пригод», що сприяє виділенню адреналіну. Небезпека, ризик, погранично-стресові ситуації – це саме те, що варте відчуттів. Чемна та правильна поведінка, нудна та кропітка робота над шкільними завданнями – це та частина буденності, яку підліток прагне «компенсувати» крутішою за змістом практикою, каже соціолог.

Одним з таких компенсаторів і є дрібні порушення. Зокрема, це спосіб виділитись на фоні однолітків як «сміливець», «герой», «крутий чувак» чи «кльова дівчина». Подолати сум найкраще здатні ті дії, що вимагають швидкої реакції, миттєвих рішень та спритності. Робити «підступну справу» в тихому, знелюднілому місці набагато простіше. Складнішими умовами є публічні, залюднені місцини. А де такі місця в мегаполісі? Звичайно це торговельні центри.

На думку Алли Петренко-Лисак, сучасні моли сміливо вже можна перейменовувати в розважально-торговельні центри, де розваги посідають перше місце. В Україні через кризу дещо впала купівельна спроможність і ТРЦ перебудовують свою політику заохочення відвідувачів саме через безкоштовні події, презентації й таке інше. А де ще підлітку безкоштовно провести час? Та ще й там, де тебе розважатимуть деякий час і можна «збагатитись» безкоштовними промо-продуктами. Якщо б в місті на постійній основі функціонували «Парки культури і відпочинку» з усім спектром пропозицій молу, то вони здобули б такий само статус місця, де можна «побавитись в дорослі ігри» на межі моралі й ризику.

Інші міські локації є надто «правильними», пропонують чемні розваги, розумні ігри. В бібліотеці та коворкінгу треба сидіти тихо і ввічливо, поважаючи людей навколо. В не-кафе, навіть, граючи в настільну гру, «а» – це треба мати гроші на оплату часу перебування, та «б» – це на любителя. А іноді підлітку хочеться отримати ковток неприємностей, підсумовує соціолог.

Потенціал та майбутнє

Важливо розуміти, що такий період безтурботності має свій кінець. Комусь треба декілька років, щоб знайти себе, хтось навмисно подовжує дитинство, лише змінюючи друзів і місце для тусовки. Так чи інакше, у цих дітей є свої певні погляди на життя і їх треба поважати. Вони вчать англійську не тому що треба, а тому що знання мови впливає на кількість доступного контенту. Наявність смартфонів забезпечує постійний доступ до ринку розваг. Навіть у відеоіграх підлітки розвивають навички. Завдяки їм, вони розуміють що таке стратегія, командна робота та вирішують складні завдання – віртуальні місії набагато цікавіші за книжки з алгебри.

Повертаючись до статті The Me Me Me Generation, Джоел Штейн наголошує, що технологічна революція зробила особистість більш потужною одиницею. Хакери-самоучки можуть конкурувати з корпораціями, а юні блогери – з великими журналами. Популярність особистих відеоблогів на YouTube сягає мільйонних переглядів. Це дає самовпевненість, яка наштовхує деяких підлітків на створення свого власного контенту і отримання прибутку. Медіа ринок орієнтується на їх потреби, а вони, в свою чергу, самі наповнюють цей ринок. Софія, наприклад, має спільноти у соцмережах, у яких кількасот тисяч підписників.

Софія, школярка

«Я навчаюся у технологічному ліцеї у дев’ятому класі, і якщо чесно, ще не уявляю собі, ким хочу стати в майбутньому. Мабуть, це нормально насправді.
Я створила свою групу у VK, коли мені було лише 13 років. Зараз там понад півмільйона учасників. Займаюся нею та ще декількома групами одночасно, вже майже три роки. Попри мій відверто юний вік, я вважаю, що вже можу створювати популярний і якісний контент, не тільки для своєї аудиторії».

Досліди американського центру соціальних досліджень Wildness показують, що 80% «Z-дітлахів» шукають вигоду в своїй творчості, понад 25% публікують оригінальний власний контент, а 65% займаються розповсюдженням контенту в соціальних мережах.

При цьому варто розуміти, що миттєвий доступ до інформації може робити дітей дещо вразливими. Вони можуть дізнатися про будь-яку світову катастрофу через лічені години або навіть дивитись онлайн-стрім на телефоні. Тож не дивно, що з загостреною реакцією, яку викликають в них новини, ці діти шукають власні шляхи ескапізму, для полегшення відчуття розпачу від реальності. Тиск батьків та рідних зазвичай аж ніяк не допомагає підліткам у процесі дорослішання. Тільки правильне мотивування та постійна комунікація є інструментами впливу на молоде покоління. Це люди, які ще не знають, чого хочуть, але вже впевнено наближаються до цього. Перетворюють хобі на роботу, розробляють мобільні програми та створюють девайси майбутнього. Школярі 2000-х – це суміш конформізму та амбіцій, дитячий максималізм, але світового масштабу.

Фото: Шон Шермерхорн