На карті Києва з’явилося чимало нових закладів. Вони змагаються унікальністю інтер’єрів, екзотичним меню, новими методами приготування страв та оригінальною рекламою. Попри це, існують місця не підвладні часу, чия репутація говорить сама за себе. «Хмарочос» налаштувався на київське сарафанне радіо й здійснив невеликий bar-crawl культовими київськими наливайками.

Вернісаж на Подолі

Подільський заклад, який встиг стати культовим. Бар «Вернісаж» – ідеальний приклад типової «наливайки» з 90-х, яка зуміла зберегти свою оригінальність.

П’ятачок на розі Валів і Костянтинівської завжди був місцем, де збиралися молодіжні субкультурні групи, кримінальні кадри і місцеве студентство. Змішайте публіку з Могилянки, Житнього ринку, Автовокзалу, сусідньої Татарки та Куренівки – ось і вийде суботній вечір у «Вернісажі». Додайте до цього висушену рибу на газеті, увімкніть олдову пісню на музичному автоматі, і ви цілковито зануритеся в атмосферу закладу. А п’ятий елемент, котрий пов’язує тут усі інші – широкий вибір українського розливного пива невеликих броварень. До нього вам запропонують асортимент з сушеної риби. Крім пива та сидру, тут інших алкогольних напоїв немає. Табличка над барною стійкою так і каже: «Водки нет и не будет».

В теплу пору літній майданчик заповнюється вщент, і всі дивляться футбол: філологи першокурсники, панки з Контрактової площі, місцеві подільські «рєшали», музиканти та велосипедисти.

Позаду основної будівлі знаходиться «темний бік» закладу. Його не видно з вулиці, і лише обрані можуть знайти шлях. По суті, це ще одне приміщення з кількома столиками, але меню значно відрізняється від того, що у «Вернісажі». Це місце для поціновувачів міцних напоїв та розмов без табу, і новачкам bar-crawl сюди заходити не рекомендується.

Адреса: вулиця Костянтинівська, 17;
Середній чек: 35 – 55 грн

ДП «ПОЛІС»

Невеликий кафетерій поряд з продуктовим магазином на початку бульвару Лесі Українки. Заклад завдячує публіці вдалим місцем розташування. Неподалік розташовані бізнес-центри «Парус» і «Гулівер», радянські гіганти – готель «Президент» та Палац Спорту, державні інституції та олімпійський комітет. Що вже казати про Олександрівську лікарню навпроти, звідки часто заходять як пацієнти, так і лікарі. Чоловік у лікарняному одязі й дорогих начищених туфлях тихо розмовляє телефоном за чаркою коньяку:

«Алло, я слухаю, так, вийшов подихати свіжим повітрям. Я тут недалеко, буквально за корпусом, скоро повернусь, не злися, ти ж знаєш що я не можу думати про справи без допінгу. Та я знаю, що лікар був проти, але я багато лікарів бачив, свій досвід маю побільше».

За великим диваном сидить пара музикантів, їхні інструменти чекають в кофрах біля входу. Артисти, перев’язавши довге волосся банданами, жаліються на гонорар з учорашнього концерту в Палаці Спорту. Сезонні музиканти, мігрують по містах у якості запасних басистів, при естрадних зірках рівня Іво Бобула.

– Вчора всією танцювальною групою ходили у «Вавилон», обіцяли корпоративний бенкет для усіх учасників виступу, але на вході мені каже менеджер, цей жовтодзьоб, що мене немає в списках.
– Ой, на що ти сподівався, це так же смішно, як моя історія за лаштунками після концерту Білик, коли кейтеринг був лише для постійних учасників.

Заклад досить невеликий, тут є декілька диванів та стільчиків, холодильник із ситром, лимонадом та їжею. З автентичних предметів декору господарів лише настінний годинник, сумнівна фентезі фотографія коханців, старий магнітофон на окремій виділеній для нього поличці.

Кулінарні забаганки можете сміливо залишати на вході. Ви ніби потрапляєте в минуле на сімейне застілля з купою класичних радянських страв. Серед них холодець, картопляне пюре, шуба, олів’є, різноманітні новорічні салати та биточки. В алкогольній карті – розливне вино вартістю 11-35 гривень за келих, та коньяк вартістю 15-62 гривень.

Адреса: бульвар Лесі Українки 2, м. Палац Спорту;
Середній чек: 30 – 50 грн

Ресторан «Вавилон» у Будинку Кіно

Якщо ви фанат Девіда Лінча, то пам’ятаєте готель Great Nothern, у серіалі «Твін Пікс». Зануритися в ідентичну атмосферу можна в ресторані «Вавилон». Це довгожитель поміж інших закладів Києва, відкритий наприкінці сімдесятих. Спочатку ресторан був частиною Будинку Кіно, місцем проведення бенкетів, кіно-прем’єр та зустрічей з режисерами. Ще на вході голова йде обертом від елементів багатого інтер’єру. Приглушене тепле світло від ліхтарів створює своєрідні тунелі над столиками, й люди можуть поспілкуватись тет-а-тет. В акваріумі, вмурованому в барну стійку, граціозно пропливають риби. Спостерігаючи за ними легко згаяти час очікування на замовлення.

«Вавилон» пропонує розливне вино за 30-45 гривень за келих, будь-який коньяк від однієї до п’яти зірок за 30-80 гривень. Тут досить аскетичне меню, але порції великі.

Адреса: вул. Саксаганського 6, м. Палац Спорту;
Середній чек: 40 – 80 грн

Кафе «Фролівське»

Якщо ви не мали нагоди пообідати в картинній галереї – ласкаво просимо до «Фролівського» кафе. Розташувавшись на розі вулиць Фролівської та Притисько-Микільскої на Подолі, заклад опинився на шляху пересічного подільського інтелігента, голодного студента та здивованого туриста.

На відміну від інших закладів, «Фролівське» чекає на вас навіть вранці. Щоденний сніданок у вигляді вівсяної каші, грінок, яєшні і чаю коштуватиме 30 гривень. Тут можна почати день з келиха коньяку (від 15 до 22 гривень за 50 грамів), а можна організувати день народження, екскурсію Подолом або навіть поминки.

Адреса: вул. Фролівська 4, ст. м. Контрактова Площа;
Середній чек: 30-50 грн

«Чорний капітан»

Заклад на вулиці Великій Житомирській під назвою «Чорний Капітан» або «Чорний Лицар» бере початок з 2000 року. Тоді тут відкрився салон-магазин «Ай-Петрі», де гостям пропонували кримський коньяк або закордонні сигари. Після кризи 2008-го власники вирішили змінити концепцію. З того часу популярність закладу зростала, а аудиторія розширювалася. Серед постійних відвідувачів «Капітану»: держслужбовці, студенти і викладачі вишів, що неподалік (НАОМА, університет ім. Карпенка-Карого).

Тут можна побачити й компанію іноземців, інколи навіть з гідом. «Хмарочос» зустрів в «Капітані» двох шведів, які зголосились на коротке інтерв’ю.

– Привіт, як вас звати і звідки ви?
– Здоров, мене звуть Олле, а мого друга Ерік, ми зі Стокгольма.
– Хто вам підказав сюди прийти і як ви взагалі дізналися про це місце?
– (Олле) Та ми просто побачили десь промо-ролик про Київ і виріши на вікенд зробити собі скажену пригоду, поїхати без букінга і планів у Київ.
– (Ерік) Нас влаштував приятель, якого ми вчора знайшли на couchsurfing, ми кинули речі і він нас привів сюди.
– (Олле) Он він вже танцює на вулиці з цигаркою і підкурює не з тієї сторони (сміється).
– (Ерік) Тут дуже цікавий інтер’єр, наче я потрапив до заміського будинку свого діда, там всюди каміни, бібліотеки та голови диких звірів (сміється).
– (Олле) А тут все так само, тільки розмовляють іншою мовою і дуже дешевий алкоголь, мені здається я можу навіть стати їх іноземним інвестором.

Привітна пані Олена, не без гордості, розповідає, що частенько до «Капітана» заходять відомі художники та музиканти. Вуличні концерти, що починаються на Пейзажній алеї, плавно переходять до дверей «Капітану». Але галасуванню є межі, жаліється Олена. Інколи доводиться виганяти клієнтів, закривати прилавок і туалет, вимикати світло. Проте, посміхається жінка, наші поціновувачі люблять заклад. За останні роки нас почали відвідувати велосипедисти, одного разу «Капітан» навіть був контрольною точкою на веломаршруті під час аматорських змагань.

«Ми працювали навіть під час ремонту. Поки дриль шматував стіну, ми наливали вино, а люди все приходили і приходили. Деякі, мабуть, боялися що це останні дні закладу перед закриттям, і йде демонтаж рідних стін».

Фаворитами алкогольної карти «Капітану» є розливне вино, настойки, коньяк. Важкі полиці з елітним алкоголем припадають пилом й чекають заможного іноземця напідпитку. В холодильнику біля прилавка є закуски, сири, бутерброди й консерви. Ціни на розливне вино приблизно 13-25 гривень за келих, все що міцніше – від 25 гривень.

Адреса: вул. Велика Житомирська 13, м. Золоті Ворота;
Середній чек: 25-50 грн

Бар «Борщ»

Маленький бар в закутках автостанції приваблює клієнтів демократичними цінами. Жінка за прилавком обережно запитує для чого ми фотографуємо й кого шукаємо. В «Борщ» часто навідуються правоохоронці у пошуках підозрілих кадрів. Але ми там знайшли лише спокій, провінційну романтику та аскетичне меню.

Вся привокзальна еліта збирається саме тут. Цей шматок на задвірках автостанції можна описати наліпкою на паркані: «Туалета нет, штраф 150 грн». А на ці гроші, на секундочку, можна влаштувати бенкет в «Борщі».

Бар пропонує гостям посидіти в прохолодній їдальні всередині, або під запиленими парасольками надворі, у пластиковому стільчику. Тільки в «Борщі» є унікальна можливість подивитися російське телебачення – в залі цілодобово працює телевізор, де безупинно крутять російські серіали та передачі.

За словами продавчині, люди приходять сюди послухати новини. На питання, чому саме російське ТБ, відповідають туманно, мовляв «зламався пульт», «господар зранку увімкнув», «не працює перемикач каналів навіть на екрані». До речі, єдине, що там не працює, так це регулятор гучності. За столиком поруч дідуган з-під лоба слідкує за серіалом, іноді нахиляючись над чаркою і обхоплюючи голову намозоленими долонями.

В зал заходить інша жінка, щоб показово протерти пусті столики й окинути поглядом літню терасу. Пошепки розмовляє з іншою за прилавком, друга жаліється, що пиво привозять аж після обіду, і людям зранку нема чим похмелятися.

«От вони всі вже готові зранку, бо починають день з горілки!»

Надворі за столиком сидить закохана парочка, невизначеного віку. Вони чекають свою маршрутку в Херсон. Поки жінка втомлено потягує Чернігівське, чоловік розмовляє телефоном.

«Альо, так я слухаю. Ми з Татьяной в Києві, так-так, сидимо в кафетерії прямо в столиці. Конєшно випиваємо, так би мовити на доріжку, будемо завтра ввечері, якщо по дорозі не вкачає».

Поруч, зсунувши стільці, відпочиває компанія. Це підприємці, які можуть влаштувати вас на ніч, допоможуть продати мобільний, або знайти все, що треба. Чоловіки голосно обговорюють любовну пригоду одного з них. Щасливець розповідає про одноденну авантюру з якоюсь харківською гастролершою. Інші двоє трохи тихіше спілкуються про посиденьки з водіями та передачки.

Темношкірі заробітчани, з сусіднього секонд-хенду також заходять в «Борщ». Їх не цікавить їжа чи алкоголь. В куточку акуратно розмістився радянський умивальник. Привести себе до ладу, вмитися та зачесатися – обов’язковий ритуал перед початком відпочинку в «Борщі».

Адреса: вул. Симона Петлюри, Автостанція, м. Вокзальна;
Середній чек: 10 – 30 грн

Фото: Дмитро Мусієнко, Владислав Юшко, Роман Брославський, Віктор Лосєв.