Завершився найбільший київський музичний фестиваль Atlas Weekend, який відбувався з 28 червня по друге липня. «Хмарочос» дослідив організацію івенту та сподівається на покращення сервісу у наступні роки.

В суботу ввечері на території ВДНГ побувало близько 130 тисяч відвідувачів. Цьому сприяв лайн-ап фестивалю. У ньому були як зірки світового рівня (Röyksopp, The Prodigy, Jay-Jay Johanson, Kasabian), так і молоді виконавці (Alina Orlova, Perturbator, Tesla Boy) й українські артисти (Pianoboy, Onuka, The Hardkiss, Dakhdaughters, Stoned Jesus, The Hypnotunez й інші).

Вчитись на помилках

Організатори зробили висновки із тогорічних недоліків в організації. Тепер перевірка речей, отримання браслету та прохід на територію не забирали багато часу. Охоронці та волонтери намагались діяти максимально швидко згідно з обставинами, направляли людей із нечинними браслетами до відповідних наметів.

Особисті речі оглядали досить поверхнево й поспіхом, вірогідно, аби не створювати черги на вході. Атмосфера на фестивалі була дружньою, серйозних інцидентів не сталося, окрім кількох випадків, коли люди намагались потрапити на Atlas Weekend через огорожу. Їх зупинили бійці Національної Гвардії України.

Позитивне враження справило дотримання таймінгу виступів артистів на усіх сценах. Що особливо помітно на контрасті із 2016 роком, коли затримки були від тридцяти хвилин до двох з половиною годин. Мобільний додаток, який розробили спеціально для фесту, давав змогу переглядати список учасників та формувати власні списки бажаних виступів навіть за відсутності стільникової мережі й мобільного інтернету.

В суботу, коли здійнялася штормова злива, в інформаційних пунктах швидко роздавали безкоштовні дощовики (які у деяких місцях були платні).

Що можна покращити?

Проте й критикувати Atlas є за що. AW відверто бракувало айдентики, тієї унікальності, за яку шанувальники музики обирають саме цей захід.

Візуально була обіграна хіба що головна сцена та програма фесту із картою й розкладом. Усі ж партнери, підрядники та суборендатори продавали продукти та послуги кожен на свій кшталт. Павільйон «Усі свої», вулична їжа (від мексиканської до грузинської), Лунапарк, сцена партнерів, кальяни та лучники жили окремим життям. Найпомітнішими декораціями на вході виділявся один з генеральних спонсорів. Проте візуально пов’язати їх з фестивалем не вдалося.

Завдяки спеціальним ретрансляторам, зв’язок в абонентів «Київстару» був значно кращим, ніж у всіх інших. Проте система безготівкової, безконтактної оплати за допомогою браслетів викликала нарікання. Особливо під час пікових навантажень. Оплата не здійснювалась, інколи доводилось платити готівкою, звісно, якщо вона була в наявності. У інших транзакції навпаки, не проходили, й вони відмовлялись приймати платежі готівковим способом. Можливо, організаторам варто поцікавитися досвідом європейських фестивалів, які не навантажують інфраструктуру комунікацій зайвими транзакціями, а використовують спеціальну «фестивальну валюту», яка діє тільки під час проведення заходу. Такі «фантики», зазвичай, можна придбати за готівку або за кошти з платіжної картки у спеціальних терміналах на території фестивалю чи у касах на вході.

Навігація на AW також виявилася непродуманою. На вході розмістили велику мапу й декілька щитів, з яких було складно зрозуміти, в якому напрямку знаходяться сцена чи фудкорт. Багатьом було важко зорієнтуватись у локації. У натовпі часто перепитували, як дістатись до туалету чи сцени Гоголь Фесту.

Кінець червня початок липня в Києві видався спекотним. Трава на території Виставкового Центру посохла, і під час концертів від натовпу здіймалися хмари пилу. Звісно, організатори на це вплинути не могли, але наявність спеціальних фестивальних кубів із кранами з водою покращила б ситуацію. Представники команди Atlas Weekend, що на других спекотний день ходили із пульверизаторами та балонами з водою, радше розводили бруд на обличчі, ніж дійсно освіжали. Поряд із туалетами не було жодного місця, де можна було б умитися або помити руки. Волонтери на території після питання «А де тут можна помити руки?» думали пару хвилин, жваво радилися, після чого направили до двох платних туалетів. Бракувало і зон відпочинку – від спеки чи дощу захищали або намети з обмеженою кількістю місць для сидіння чи взагалі без них, або дерева на головній фестивальній доріжці.

З одного боку, за домовленістю з «Київпастрансом» та Київським метрополітеном, з 30 червня по друге липня метро, тролейбуси та автобуси на деяких маршрутах зменшили час очікування та продовжили свою роботу до першої години ночі. З іншого – під час виїзду відвідувачів уночі у п’ятницю після виступу хедлайнерів фестивалю на Голосіївському проспекті утворився затор. Лише одна з трьох смуг пропускала автівки через те, що саме в цей момент на дорогу наносили нову розмітку. «Київавтодор» або не попередили про пікове навантаження у цей час й про проведення фестивалю, або вони знехтували цією інформацією.

Таким чином, недоліків теж накопичилося багато. Звісно, добре, що в Києві проходить захід такого масштабу. Це дає змогу містянам відвідати багато концертів, спілкуватися, знайомитись і приємно проводити час. Однак, лайн-ап вирішує не все, й організаторам ще потрібно працювати над помилками.

Текст та фото: Кирило Шведов