Жителі Києва все частіше скаржаться на масову вирубку дерев, загазованість повітря, й надмірну асфальтизацію вулиць. «Хмарочос», у партнерстві з житловим районом Rybalsky, дізнавався, чому рослинність така важлива для міського середовища і як займаються озелененням в інших містах.   

Згідно з Правилами утримань зелених насаджень рівень озеленення міських вулиць має бути не меншим 25%, а територій біля шкіл – 45-50%. Проте неконтрольована хаотична забудова ущільнює місто. Буває, що забудовники повністю ігнорують будь-які норми озеленення. Серед нових будинків не знаходиться місця для відпочинку та рекреації, а жителів часто фактично позбавляють чистого повітря, тіні й тиші.  

Разом з тим зростає кількість транспорту — настільки, що дерева не справляються із очищенням повітря (за даними російських екологів, один автомобіль лише за дві години роботи забруднює стільки кисню, скільки одне дерево продукує два роки).

У квітні 2017 року Київрада удвічі збільшила штраф за знищення зелених насаджень, але це не зупиняє вирубку дерев. Державна ж програма озеленення досі не розроблена і не затверджена.

Все буде сад

Важливість озеленення міст усвідомили ще у XIX столітті. Так, барон Жорж Осман, розпочавши у 1853 році реконструкцію Парижу, створив 48 км бульварів та приєднав до міста величезні зелені масиви  —  Булонський та Венсенський ліси. У кожному кварталі розбивали сквери, а вздовж вулиць висаджували дерева.  

Дерева, висаджені вздовж бульварів, не тільки очищують повітря, а й знижують рівень шуму на дорогах.

Наприкінці XIX століття англійський соціолог Ебенезер Говард розробив концепцію місто-сад. Він уявляв місто у вигляді кіл зі спільним центром. Головним елементом містобудування мали бути численні зелені масиви і сади, які б оточували кожен будинок. В центрі міста — величезний парк, який перетинають шість бульварів. Навколо нього розміщені громадські споруди, оточені центральним парком, а по периметру широка скляна аркада, де розміщені магазини і громадські приміщення.

Планування Берліну 1910 року передбачало своєрідну клинчасту схему насаджень. Зелені клини тягнулися до центру міста, з’єднуючись зовнішнім зеленим поясом. У Радянському Союзі за допомогою зелених смуг почали відокремлювати житлові зони від промислових,  вздовж автомагістралей стали висаджувати бульвари, а у мікрорайонах – розбивати парки. У 1970-х роках влада Будапешту прийняла рішення засадити деревами територію близько 300 закритих міських підприємств.

Більше дерев — добріша громада

Дерева позитивно впливають на міський клімат. Перш за все, вони слугують резервуарами для чистого повітря. Крони дерев не лише створюють тінь, захищаючи людей від прямих сонячних променів, але й поглинають до 25% звукової енергії, створюючи для мешканців будинків комфортні умови проживання.

Ще у 2004 році британські архітектори писали, що зелені простори підвищують якість життя місцевих жителів, тому їх облаштування має відбуватися за участі громад. Американський ландшафтний архітектор Лоуренс Халпрін одним із перших почав активно залучати місцеві спільноти до формування зелених просторів навколо їхніх будинків.

У Лондоні міським озелененням опікується не мерія, а районні ради.

Наприклад, у Лондоні міським озелененням опікується не мерія, а районні муніципальні ради за активної участі місцевих громад. Вони курують питання озеленення на власних територіях: лише комісії, створені при цих радах, мають право виділяти землю під забудову (без згоди муніципальної ради реалізувати будівельний проект не зможе ані мерія, ані уряд). Вони ж займаються і благоустроєм парків, набережних й інших зелених громадських просторів.

Водночас уряд та мерія не виділяють кошти на міський благоустрій. Тому гроші на озеленення надходять з районного бюджету, який наповнюється шляхом місцевого податку. Його розмір варіюється залежно від району, й у середньому складає 150 фунтів стерлінгів. Завдяки такій політиці на лондонських вулицях протягом 15 років з’явилося 260 гектарів зелені.  

Rybalsky - Простір для життя

Дізнайтесь більше

У 2000 році у Філадельфії (США) була розроблена програма з озеленення придорожніх зон. Пізніше дослідження виявили, що навколо 52 посівних площ знизився рівень поширення наркотиків. Зокрема, кількість злочинів, пов’язаних зі зберіганням наркотиків, збільшилась по всьому місту на 65%, натомість в озеленених районах — впала на 18%.

«У районах із високою злочинністю громадськість повинна приділяти увагу озелененню, а мешканці мають допомагати один одному із благоустроєм присадибних ділянок», — писав американський журналіст Джуліан Спектор.  

ВОЗ також публікує дослідження щодо користі зелених насаджень для міського простору. Зелені зони утворюють справжні зони комфорту для місцевих мешканців. Там з’являються місця для відпочинку, якому допомагають пташиний спів та шум фонтанів.

У Ванкувері до 2020 року планують висадити 150 тисяч нових дерев.

У канадському Ванкувері вже розбито близько двохсот садів та парків, а до 2020 року місцевий муніципалітет планує висадити на вулицях 150 тисяч дерев. Натомість у Києві, як вже писав «Хмарочос», лише за два останніх роки обрізали майже 100 тисяч дерев. Ванкуверські чиновники вважають, що кожний житель міста «має жити на відстані п’яти хвилин від природи». Такій політиці сприяють і дослідження, які проводять у Ванкувері. Наприклад, у 2014 році був встановлений показник: чим більше зелені навколо житлових будинків, де мешкають молоді матері, тим здоровіших дітей вони народжуватимуть.  

Хто на світі всіх зеленіший?

Якщо виходити із розмірів та площі зелених насаджень, то найзеленішим містом Європи можна вважати британський Шеффілд. 61% його міської площі — це рослинність: понад два мільйони дерев, 250 парків та громадських садів. Від нього дещо відстає австрійський Відень. Тут дерева займають 51% міського простору, а на кожного віденця припадає по 120 квадратних метрів зелені.

Але зі статусом «зеленого міста» не все так просто. Наприклад, Європейська комісія присуджує спеціальну премію European Green Capital Award тим містам, які не просто збільшують кількість зелених насаджень на вулицях, але й покращують якість повітря і пішохідну інфраструктуру, впроваджують екологічний громадський транспорт і перероблюють відходи. Так, свого часу була відзначена окрема програма зі створення альтернативних джерел енергії у Лондоні. Згідно з нею, всі нові будинки мають бути оснащені сонячними панелями, а власники вже зведених, які хочуть їх модернізувати, отримають від міста податкові та комунальні пільги.

У 2016 році словенська Любляна отримала статус зеленої столиці Європи.

Міста, що впроваджують таку політику, досягають високих екологічних показників. Так, у 2016 році статус зеленої столиці Європи отримала словенська Любляна. Адміністрація міста реалізує екологічну програму Vision Ljubljana 2025, яка передбачає збільшення кількості парків та зелених зон. У багатьох із них облаштовані спортивні майданчики, щоб заохотити люблянців займатися спортом на відкритому повітрі.

У цьому році цей титул перейшов до німецького Ессена — міста, розташованого в колишній вугільної агломерації Рура. Мета тамтешньої адміністрації амбітна — до 2020 року у місті має бути створене таке природне середовище, що жоден мешканець Ессена не матиме долати понад 500 метрів до найближчої зеленої зони.