«Хмарочос» розповідає історію однієї з центральних ринкових площ Києва.

Розташована у центрі Києва, між Хрещатиком, Басейною, Великою Васильківською вулицями й бульваром Шевченка, Бессарабська площа в ХІХ столітті знаходилася на в’їзді до міста.

У XVIII – на початку XIX століття тут розташовувалася кінна поштова станція зі своєрідним шлагбаумом біля якого перевіряли документи приїжджих. Поряд зі станцією на вулиці Басейній була канава. Вона живилася підземними водами, а після сильних дощів розливалася, й стоки з канави потрапляли на Хрещатик.

У першій половині XIX століття тут формується стихійний ринок, з яким пов’язують сучасну назву площі. Мовляв, купці приїжджали переважно з південних губерній й Бессарабії. Однак, за версією священика й історика Петра Лебединцева, «бессарабами» тогочасні кияни йменували безпритульних. Безхатькам припала до душі територія біля ринку й шлагбауму, тож містяни почали називати площу «Бессарабською біржею».

1865 рік

У 1840-х роках площа стає частиною міста. В той час тривало будівництво червоного корпусу Київського національного університету та Нової Печерської фортеці. До цього Київський університет орендував декілька приватних будівель, які знаходилися на Печерську. Вулиця Круглоуніверситетська пов’язувала його з місцем так званої Нової забудови й вела до Бессарабської площі. У цей період площу приєднують до Києва, й дають їй назву Університетська. (Нова забудова (рос. Новое строение) – місцевість у Києві, яка почала активно забудовуватися у 30-40 роках ХІХ століття, коли розпочалося масштабне будівництво Нової Печерської фортеці, і багатьох мешканців Печерська довелося переселяти).

У той же час від Бессарабської площі в напрямку сучасного НСК «Олімпійський» проклали міську трубу завдовжки 900 метрів. Вона мала виводити воду, що затоплювала Хрещатик під час дощу.

В тих же роках посеред площі встановили фонтан «Моряк». Щоправда, він роками не працював, і туди нерідко скидали сміття. Навпроти площі працював цирк Дерсена, який освітлювався гасовими ліхтарями.

1892 рік

У 1867 році Бессарабську площу почали переплановувати. Археологічна комісія вирішила звести тут пам’ятник Богдану Хмельницькому. Монумент простояв до 1881 року, але ім’ям гетьмана площа називалася до 1910 року. В цей час пам’ятник Хмельницькому вже стояв на Софійській площі.

1905 рік

У 1870-х почали замислюватися про зовнішній вигляд Бессарабки. На той момент активно заселявся район Нової забудови. Зводили будинки й на Хрещатику. Тож стихійний ринок, затиснутий між ними, виглядав недоречно. Крім того, навколо Бессарабської площі відкривалися готелі: «Національ», «Пале-Рояль» (сучасний ТЦ Мандарин-плаза), «Берлін», «Оріон».

Згодом виникла ідея облаштувати на площі критий ринок. Проте грошей у міста на це не було. Тим часом помирає київський цукровий магнат Лазар Бродський й заповідає 500 тисяч рублів на будівництво за умови, що муніципалітет постійно виплачуватиме 4,5% від цієї суми на користь благодійних установ, якими опікувався меценат.

1910 рік

Від таких умов місто відмовилося. Тоді виконавцям останньої волі Бродського веліли вкласти кошти у цінні папери, а дохід від них переказувати на благодійні установи. На цьому все б і закінчилося, й Київ залишився без Бессарабського ринку, якби не юрист Авраам Гольденберг. Він розробив план, за яким місто випускає цінні папери, а виконувачі волі Бродського викуповують ці облігації на заповітну суму. Така позика виконувалася за схемою 64-річної іпотеки. Таким чином, щороку обслуговування боргу містом становило передбачені 4,5% на рік за позикою, які за волею Бродського й були спрямовані на благодійність. Тобто Київ опинявся не пожиттєвим платником, а усього на 64 років, й водночас кожне слово з заповіту Бродського було б дотримано, якби до влади не прийшли більшовики.

1912 рік

Влітку 1908 в результаті закритого конкурсу, архітектором Бессарабського ринку став Генріх Гай, який раніше проектував критий ринок у Варшаві.

Ринок звели протягом 1910-1911 років. На той час він був високотехнологічним: в двох баштах нагорі розмістили бак для води й компресор. А під землею встановили холодильну установку.

У 1933 році в будівлі Бессарабського ринку знаходилася судово-медична лабораторія Наркомату охорони здоров’я. Під час голодомору сюди збирали тіла померлих, щоб потім перенаправити їх у морг й на поховання.

1943 рік

Навпроти ринку німці, а потім НКВС влаштували шибеницю.

Але життя тривало. І хоч якийсь час будівля критого ринку стояла з вибитими шибками, торговий дух площі нікуди не зник. У 1945 році на початку бульвару Шевченка знову виникає точка стихійної торгівлі. Однак вже за рік місце облагороджують. Перед ринком облаштовують кам’яний фонтан. А на початку бульвару Шевченка у 1946 році встановлюють пам’ятник Леніну, який буде повалено лише у 2013 році.

1949 рік

У 1950-х роках на Бессарабській площі діє одна з головних стоянок таксі з ліхтарним стовпом для привернення уваги.

У 1997 році на перетині Басейної та Бессарабської площ встановили пам’ятник Шолом-Алейхему. Згодом його перенесли на Рогнідинську вулицю. За офіційною версією, через реконструкцію площі. 

У 2001 році під площею відкрився торговельний комплекс «Метроград».

2010-роки

Від початку 2010-х ринок стояв «розфарбований» рекламою та вивісками на фасаді. Однак з 2015 року з незаконними носіями, що закривали будівлю, почали боротися. Зараз Бессарабка має впорядковані вивіски, яким позаздрить не один історичний будинок.

Джерела фото: pastvu.com, flickr.com