Чи можна спонтанно піти у бар ввечері й пропустити келих-другий чогось міцного наодинці? Відповідь залежатиме від вашої статі.

Якщо ви хлопець, скоріше за все, зможете почуватися розслаблено і спокійно. Напротивагу, стереотипи й упередження змушують багатьох дівчат відвідувати розважальні заклади лише в компанії, вдягатися стримано і не навідуватися у погано знайомі місця. Все задля того, аби мінімізувати неприємні наслідки. Адже піти у бар одній – це ризик наштовхнутися на потенційну реакцію, мовляв, ти хочеш «не просто випити».

У мережі є багато порад, як безпечно відпочити у барі одній: що одягти, як обрати місце і добиратися до нього, і навіть, як спілкуватися. Поширено чимало стереотипів щодо жінки, яка сидить за барною стійкою наодинці, серед них – що вона вільна для залицянь. Звісно, це заважає почуватися комфортно.

Журналістка «Хмарочосу» Христина Мельник вирушила в бар у центрі Києва, аби перевірити, чи можна провести вечір з коктейлем за барною стійкою і не зіштовхнутися з небажаними пропозиціями, коментарями та нав’язливими співрозмовниками.

П’ятниця вечір

Я належу до тих, хто без проблем сам заходить на сніданок, на каву в якийсь заклад без компанії, вештається містом, подорожує, самотньо сидить на лавці у парку, біля озера чи де завгодно. І ні, мені не сумно.

Тільки випивати я сама не люблю. Але похід у бар самій не здається мені дикістю. Я б дійсно могла зробити це у якусь п’ятницю, коли настрій був би паскудний, а ніхто з друзів не зміг розділити зі мною вечір (благо, такого поки що не траплялося).

Експеримент розпочався о дев’ятій вечора й тривав щонайменше дві години. Бар знаходиться у центрі Києва, має хорошу репутацію і чудові відгуки про коктейлі. Це п’ятниця – час аншлагу у більшості столичних закладів. Я одягаюся більш парадно, ніж зазвичай – на мені чорна сукня з декольте і довжиною трохи вище коліна, неяскравий макіяж, волосся зібране в пучок.

У визначений день я звільняюся від справ дещо раніше і вирішую прийти о восьмій. Проте експеримент обламується з першої ж хвилини. По-перше, я зустрічаю подругу, яка так хоче випити, що набивається в моє товариство «хоча б на годинку випити один коктейль». По-друге, кілька хвилин після мого приходу з’являється «конкурентка». Я спостерігаю за симпатичною дівчиною у джинсах зі світлим волоссям, яка прийшла випити сама. Без жодних редакційних завдань. В якийсь момент за барною стійкою ми лише втрьох: я, моя подруга і незнайомка. Я уважно спостерігаю за дівчиною, вона перекидається кількома словами з барменом, п’є коктейль, залипає у смартфоні. Зрештою, розраховується і йде. Ніхто не виявив до неї уваги. Прийти раніше виявилося правильним рішенням. Трохи за дев’яту всі місця вже зайняті.

Біля нас зупиняються двоє чоловіків, з розмови роблю висновок: американські журналісти середнього віку. Вони обговорюють щось особисте, аж раптом тема заходить про жінок. «Я можу підійти до незнайомки і сказати їй: «Класні цицьки!» – вихваляється один з них. Ми з подругою дещо в шоці, дивимося одна на одну. Тим часом моя супутниця допиває свій коктейль і йде. Я лишаюся сама. Чоловіки, які вже переключилися на обговорення особистого життя якого товариша, іноді з цікавістю поглядають на мене. Я внутрішньо напружуюсь, але не подаю виду. Намагаюся менше дивитися в телефон і побільше озиратися довкола.

Я сиджу сама, бар набитий напхом. І мені відверто сумно. Я спробувала звернутися до бармена, запитала, скільки років він працює. Працівники закладу милі й привітні. Але людей надто багато, і бармен працює у поті чола. Йому не до розмов. Дуже багато іноземців: англійська та інші мови лунають часто. Найчастіше помічаю пари іноземець та українка. Дівчина замовляє коктейлі, а чоловік платить.

Час від часу я протискуюся до вбиральні чи у курилку. Ледь не щоразу в мене питають, чи не звільняю я місце за баром. Багато людей випивають стоячи. Дівчата на курилці обговорюють, як розводять чоловіків на гроші, і питають, чи нема у мене сигарет з ментолом. Вони вкрай засмучуються негативній відповіді.

Я беру вже третій коктейль. Мені невимовно нудно і я була б уже рада поговорити з ким-небудь. Час експерименту добігає кінця. Мушу зізнатися: коктейлі неймовірно смачні. Але якби я прийшла сама, я б не сиділа так довго. Прошу бармена розрахувати. І тут чиясь рука м’яко торкається плеча. Я наполовину обертаюся – позаду стоїть іноземець. Він звертається такою англійською, що я заледве розумію зміст запитання з п’ятої спроби. Запитує, чи не бачилися ми у цьому ж барі близько місяця тому. І я б навіть подумала, що це підкат, якби незнайомець не був разом з дівчиною. Він пояснює: «Я бачив тебе з такого ракурсу, що важко зрозуміти. А нігті й зачіска схожі на ту дівчину, з якою я тут познайомився раніше». Я відповідаю, що знайомство точно було не зі мною. На цьому розмова завершується, чоловік перепрошує, що потурбував.

Мій шлях додому звичний: метро, маршрутка, перехід і двір. Тут мало світла і багато нетверезих людей. Я завжди проходжу останній шматок шляху від зупинки до будинку, нервово оглядаючись. Якщо у барі виявилося спокійно, то на вулицях міста досі бракує освітлення і безпеки на переходах у темний час доби.

Підсумки

Звичайно, багато залежить від закладу. У нашому випадку це був пристойний бар з хорошою репутацією і коктейльної картою у центрі столиці. Ручатися за такий же результат у барі в спальних районах Києва я не можу. Твоя поведінка і зовнішній вигляд також мають значення: попри всі спроби, я не виглядала надто зухвало, не була балакучою і загалом поводилася досить скромно, як і в житті, в принципі. Попри це, випадково підслухана розмови про те, як чоловіки поводяться з незнайомими дівчатами, добряче мене напружила. Дорогу додому я також не можу назвати безпечним елементом експерименту. Щоправда, з останнім мені доводиться стикатися щовечора на шляху додому.