«Хмарочос» за підтримки житлового району Rybalsky дізнавався, які сучасні архітектурні стилі поширені сьогодні у містах світу.
Мінімалізм
Головним принципом цього архітектурного стилю проголошують максимальний комфорт за мінімальної кількості предметів. Архітектори-мінімалісти впроваджують прості та геометрично вивірені форми і пропагують відсутність декору на своїх будівлях. Мінімалістичні будинки — це чіткі прямі лінії і природні, не надто яскраві кольори. При цьому кожна частина будівлі має своє функціональне призначення.
При спорудженні будівель мінімалісти приділяють особливу увагу природним матеріалам, а саме дереву й каменю. Не забувають і про скло та хромовані деталі. Важливу роль, як і у конструктивістів, для них є освітлення приміщень, тому поширеними є великі панорамні вікна.
Прикладами сучасного мінімалізму є проекти іспанської студії Fran Silvestre Arquitectos і японського архітектурного бюро SANAA.
Кітч
У перекладі з німецького kitch – це несмак або халтура. Цей термін виник ще у XIX столітті, й означав показну розкіш та багатство при мінімальних витратах.
Сучасний кітч — такий собі тролінг над усіма чинними художніми традиціями й архітектурними стилями. Тут застосовується все: модернізм поєднується із ампіром, лицарські башти виростають з сучасних залізобетонних арок, античні колони підпирають модерністські корпуси, готичні вітражі оздоблені сучасними жалюзі, а пінопластова ліпнина вкрита штучною позолотою. Кольори цих будівель — крикливі й часто несумісні: рожеві, зелені, яскраво-фіолетові.
Rybalsky - Простір для життя
Фактично, це використання штампів сучасної архітектури, які хаотично поєднують із класичними архітектурними елементами. Наприклад, саме таким був проект російського православного храму на паризькій набережній Бранлі, що неподалік Ейфелевої вежі. На копію православного храму вирішили надягти сучасний скляний купол.
Втім, кітчеві будівлі можуть проектувати у формі продуктів або побутових предметів: фруктів, солодощів або чайників.
Метаболізм
Цей архітектурний напрямок виник наприкінці 1950-х років у Японії. Місцеві архітектори мріяли створити нову систему міського розселення, коли житло, офіси і торгівельні приміщення стануть тимчасовими елементами, які можна буде постійно замінювати. Так виник задум плаваючих міст й капсульних будинків, де кожна квартира-капсула облаштована всім необхідним і є окремою архітектурною одиницею.
У 1972 році архітектор Кісьо Курокава застосував цей підхід під час будівництва капсульної башти у місті Накагін. Ця башта стала першим прикладом капсульної архітектури й по-новому організованого житлового простору. Вона призначалася для проживання бізнесменів, які приїжджають до міста на роботу.
Такі консольні будинки взялися будувати й у Німеччині. Наприклад, житловий комплекс Vitra Campus, спроектований архітектурним бюро Herzog&deMeuron у вигляді накладених одна на одну конструкцій з похилими дахами.
Хай-тек
Наприкінці 1970-х років з’являється стиль хай-тек (англ. high technology, high tech, hi-tech). Його основоположники, британські архітектори Норман Фостер, Річард Роджерс та Ніколас Грімшоу, вважали, що вже невдовзі саме високі технології будуть визначати, як житиме населення сучасних міст. Тому традиційні уявлення про комфорт і затишок мають відійти у минуле. Будинки мали перетворитися на своєрідну «машину для житла». Вони вирізнялися простими фасадами, масштабними формами, великою кількістю скла і технологічними інтер’єрами.
Декором для цих будівель мали слугувати прозорі скляні стіни та інженерні комунікації — панорамні ліфти, вентиляційні труби, металеві троси. Такі фасади мало нагадували звичні житлові будинки, а інтер’єри були радше схожі на заводські цехи. Улюбленим кольором високотехнологічних архітекторів став срібно-металевий. З матеріалів вони надавали перевагу склу, пластику й металу.
Один з найвідоміших прикладів хай-теку — висотний дубайський готель «Burj al-Arab».
Деконструктивізм
Цей напрямок зародився у 1980-х роках. Деконструктивісти вважали, що для нової архітектури не може існувати жодних правил та обмежень, й вона має неодмінно конфліктувати із старою забудовою. Звідси дуже незвичні для людського ока архітектурні прийоми — ламані форми будівель, візуальна ускладненість, категоричне заперечення будь-яких типових рішень.
Центральна бібліотека американського Сіетла, спроектована у 2004 році голландцем Ремом Коолхасом, вирізняється відсутністю прямих кутів та паралельних ліній. Французький архітектор Поль Ле Кернек створив вельми складну геометричну форму для культурного центру міста Мюлуз, додавши до неї перевернуті вікна, асиметричні стіни і нестандартні дверні пройоми.
Можна згадати і знаменитий танцюючий офісний будинок у Празі, який складається з двох ніби деформованих циліндричних веж, або концертний зал Уолта Діснея у Лос-Анджелесі від канадця Френка Гері. Останній настільки захопився деконструктивістською естетикою, що навіть труби місцевого органу (їх, до речі, більше шести тисяч), направлені у різні боки одна від одної.
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 120 днів. За цей час ми опублікували 24969 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті