Вчора «Хмарочос» повідомляв, що з фасаду будівлі Міністерства соціальної політики на вулиці Еспланадній, 8/10 почали зникати металеві перегородки-«сонцерізи». У міністерстві нам пояснили, що це було сплановане рішення — мовляв, перегородки були застарілими, заржавілими та небезпечними.

«З метою усунення існуючої загрози здоров’ю та життю громадян біля адмінбудівлі Мінсоцполітики, пошкодження їх майна та для недопущення нещасних випадків від падіння елементів вертикальних пілонів, а також враховуючи постійні звернення громадян про небезпечні падіння з фасаду на тротуар, було розпочато демонтаж зазначених конструкцій», — відповіли «Хмарочосу» у прес-службі міністерства. З цього можна зробити висновок, що повертати їх назад ніхто не збирається.

На сьогодні перегородки зникли майже з половини фасаду, а демонтовані «сонцерізи» лежать прямо під будівлею міністерства. Представники КМДА поки ніяк не зреагували на самовільне втручання у фасад — ця адміністративна споруда, зведена у 1979 році у стилі модернізм, не є пам’яткою архітектури. Хоча, її автор — український радянський архітектор Геннадій Гранаткін, який проектував київські станції метро «Хрещатик», «Арсенальна» та «Дніпро».

Демонтовані сонцерізи біля будівлі Мінсоцполітики, 10 листопада. Фото: Володимир Хенгістов

Архітектор й дослідник радянського модернізму Олексій Биков впевнений: навіть якщо перегородки застаріли — це не привід їх зрізати. Завжди є інший варіант — ремонт та оновлення.

За словами архітектора, головна проблема полягає у тому, що місто взагалі нічого не контролює. Фактично, сьогодні будь-який власник будівлі може самохіть міняти її фасад, нічого не узгоджуючи з міською адміністрацією.  

«Ця ситуація в котрий раз свідчить, зокрема, про повну байдужість київського Департаменту містобудування та архітектури, — пояснює Биков. — Адже саме з його спеціалістами мають узгоджувати всі втручання у фасади будинків. Це означає, що перш ніж починати самодіяльність із перегородками, Мінсоцполітики мало належним чином оформити заявку на зміну фасаду і отримати висновок департаменту — можуть вони прибирати всі перегородки чи ні. Думаю, що чиновники департаменту були взагалі не в курсі, що відбувається, і дізналися про все з преси. Але якщо їх повідомляли про це, то ситуація ще більш кричуща  — виходить, що профільні чиновники просто закрили на це очі».  

Биков наголошує на ще одній проблемі: будівлі модернізму не вважаються пам’ятками архітектури. «Якби будівля мала пам’яткоохоронний статус — у неї були б більші шанси на збереження фасаду. Але, на жаль, часто і він не спрацьовує. Наприклад, згадаємо київський Палац піонерів. Власники будівлі спокійно міняли у ньому двері, перефарбовували стіни, довільно міняли об’єми приміщень — і статус пам’ятки не зіграв ніякої ролі».

Тому архітектор впевнений, що нинішню ситуацію може виправити лише тиск громадської думки.

Фото: Vasiliy Grublyak / Facebook

«Можна пригадати нещодавню історію з мозаїкою «Вітер» художниці Алли Горської. Тоді київська громадськість організувалася і змогла донести свою позицію до власників ресторану, які накрили мозаїку. Так само має бути і з київським модернізмом — архітектурні рішення таких будівель мають бути збережені, а будь-яким втручанням в їхні фасади мають передувати громадське обговорення та погодження з усіма спеціалістами. І якщо з’являється настільки нагальна необхідність змінити фасад — то це має відбуватися за умов відкритого конкурсу».

Сьогодні на сервісі електронних петицій до Київради вже з’явилася петиція. Її автор, дизайнерка Катерина Соколова, наполягає на повній реставрації фасаду будинку за проектом Геннадія Гранаткіна. Серед інших вимог петиції — створити реєстр київських пам’яток модернізму і забов’язати їхніх власників не змінювати їхній зовнішній вигляд.