Згідно з даними державної служби статистики, лише за перший квартал 2017 року у Києві було введено експлуатацію 93 будинки з висотністю вище двох поверхів, а це майже 16 тисяч квартир або 1 мільйон квадратних метрів житлової площі.

ЖК економ-класу пропонують своїм покупцям будинки із закритими внутрішніми дворами, доступними тільки для мешканців, дитячі майданчики, магазини та сервіси на перших поверхах, мінімальний (гостьовий) паркінг, охорону у вигляді консьєржа та відеокамер. ЖК комфорт- та бізнес-класу наголошують на своїй привабливості, як будинки із сучасним дизайном. До базових сервісів такі ЖК також пропонують розміщення приватних медичних та (до)шкільних закладів на своїй території, повноцінний паркінг, велодоріжки, торговельні центри та внутрішні зелені зони. Новобудови-хмарочоси також зазвичай пропонують панорамні види на місто.

Забудовники не розміщають на своїй території державні заклади – школи, садки, лікарні, а також ніяк не впливають на присутність та кількість громадського транспорту біля новобудов. Забудовники не прокладають нових асфальтових доріг чи трамвайних колій. Існує спеціальний пайовий внесок, який має сплатити забудовник у міський бюджет, але він не покриває витрат на транспортну інфраструктуру міста.

Майбутніх покупців квартир перш за все цікавить ціна та розташування житла. Ціна за квадратний метр починається від 10 тисяч гривень у віддалених точках Києва, таких як Червоний Хутір та Академмістечко, і до 70 тисяч гривень на Печерську. Чим далі від центру – тим дешевше. Але якщо поряд немає зручного транспортного вузла, то рано чи пізно доведеться задуматись про купівлю автівки, на якій треба буде щодня їздити на роботу, як правило в центр міста. Такий нерівномірний розвиток житла і транспортної інфраструктури, зокрема громадського транспорту, перевантажує мости через Дніпро та значно збільшує загазованість в центрі міста. Крім того, поглиблюються проблеми, пов’язані з паркуванням.

Мешканцям ЖК далеко від центру часто не вистачає об’єктів сфери послуг

«У європейських містах у першу чергу будують інфраструктуру, а потім – житло. Житло побудувати значно легше ніж, наприклад прокласти колії трамваю або якісну каналізацію. Проте у Києві уже багато років існує проблема точкової забудови – коли хмарочоси будують в уже сформованих районах, чим перевантажують інфраструктуру, створюють перенаселення та банально спотворюють образ цілісного міста», – розповідає транспортний експерт, директор компанії «А+С Україна», Дмитро Беспалов. Для забудовника звести житло без огляду на розташування – це спосіб легко заробити гроші. Головне – швидше продати квартири, а відповідальність за відсутність соціальної інфраструктури забудовник перекладе на місцеву владу. Проте, якщо розібратися у ситуації, то проблема не тільки у безвідповідальності та халатності забудовників та місцевої влади, але і у людях, які готові платити гроші за житло без соціальної та інженерної інфраструктури.

«Хмарочос» запитав жительок новобудов далеко від центру та зручного громадського транспорту, з якими труднощами їм доводиться зіштовхуватись та як покращились чи погіршилась їхня якість життя після переїзду.

Ольга, 31 рік, редакторка
Район проживання: Виноградар
Попередній район проживання: Голосіїв

Час на дорогу: 1 година до центру Києва. Пішки до зупинки 15 хвилин, 30 хвилин від зупинки до метро Нивки, 15-20 хвилин до центральних станцій метро.

«Після переїзду з Голосіївського району на Виноградар, добиратися до центру стало відчутно складніше», – розповідає Ольга. Через брак доріг, транспорт тут повільний, а маршрути громадського транспорту – непродумані та незручні. Судячи з карти та з поїздок на машині, ми знаходимося зовсім недалеко від станції метро Сирець, проте дістатися туди громадським транспортом проблематично». У районі спостерігається дефіцит будь-якого громадського транспорту – рідко їздять автобуси, тролейбусів або трамваїв узагалі немає, тому мешканцям часто доводиться користуватися послугами маршрутних таксі. «Автомобілем користуюся 50% часу, але це не менш проблематично – затори та жахливі ями супроводжують мене весь час. Інші 50% часу використовую маршрутки. Я працюю вдома, але, наприклад, протягом тижня двічі їжджу на курси японської мови в КПІ. Влітку іти 15 хвилин до зупинки не така вже й проблема, але зимою дійсно дуже холодно і слизько».

Ольга розповідає, що найбільші плюси її ЖК: малоповерхова забудова, знайомі сусіди та відчуття безпеки й затишку. Також через те, що поряд в основному приватні будинки, тут немає такої загазованості та тиша навкруги. «Поряд є парк Сирецький гай, на нього приємно дивитися з вікна, але я там ніколи не гуляю. У парку багато сміття, пляшок з-під алкоголю. Там немає освітлення, і часто по ночах збирається молодь “посидіти випити”», ділиться враженнями Ольга. На питання чого найбільше бракує у районі, вона відповідає, що тут мало повсякденних сервісів та магазинів. Смішно, каже Ольга, але за ковбасою та рибою мені потрібно їхати у центр». «Район надто активно забудовується, мені це не подобається. Але ми з чоловіком раді, що наші вікна виходять на приватний сектор, і в нас не буде виду “вікна у вікна”».

Вартість 1м² на первинному ринку – від 27 000 гривень
Вартість 1м² на вторинному ринку – від 25 000 гривень

Ольга, 23 роки, музикантка
Район: Петропавлівська Борщагівка
Попередні райони проживання: Оболонь та Виноградар

Час на дорогу: 1 година. 30-40 хвилин до метро Академмістечко чи Житомирська, 20 хвилин до центральних станцій метро.

«До вступу в університет я мешкала у Вінниці. Коли вступила до Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, проживала у гуртожитках на Оболоні та Виноградарі. Звичайно умови в гуртожитку  були жахливі – бруд, вологість, таргани, та і не дуже хотілося ділити простір з малознайомими людьми. Купити квартиру у Києві було мрією моєї сім’ї, яку вдалося здійснити два роки тому. Ми розуміли, що Петропавлівська Борщагівка далеко не центр Києва – але ціни були доступні і район сучасний. Після переїзду життя однозначно покращилося – тепер живемо з мамою у новій сучасній квартирі», – розповідає про свій вибір Ольга.

Проблема, як дістатися до метро, є нагальною для неї. Немає достатньо доріг для проїзду, мешканці дорікають на відсутність прямої траси. «Хотіли робити пряму трасу, але для будівництва потрібно було б зачепити приватну ділянку якогось депутата – так ми пряму дорогу і не отримали. Тож замість 15 хвилин проводимо 40 хвилин у транспорті, щоб доїхати до метро, – розповідає. Ольга. – Стандартно, у години пік мешканці Петропавлівської Борщагівки мають величезні затори на дорогах та переповнені маршрутки. Забудовник встановив класні зупинки з Wi-Fi та клімат-контролем. Автобуси рідко, але їздять. Вони дійсно зручні та швидкі. Однак якщо поспішаєш – немає часу на них чекати, сідаєш у переповнені маршрутки».

Величезним викликом для музикантки стала відсутність лікарні поблизу. Петропавлівська Борщагівка де-факто – Київ, а де-юре – Київська область, тож ЖК прикріплений до лікарні в області: «За аналізами та в лікарню їжджу в центр Києва. Одного разу стало дуже зле, викликала швидку і чекала її із сусіднього села майже годину. Всю цю годину вдихала аміак щоб не знепритомніти. Не знаю, що робитиму наступного разу».

Ольгу, в цілому, влаштовує благоустрій району, але дівчина нарікає на відсутність будь-яких розваг поряд з домом. Але каже, що натомість у ЖК немає проблем з магазинами, безпекою та чистотою.

Вартість 1 м² на вторинному ринку –  від 13 000 гривень

У багатоповерхових будинках часто не вистачає паркомісць для всіх охочих

Карина, 27 років, аналітикиня
Район: Позняки, вул. Здолбунівська
Попередній район проживання: район метро «Політехнічний інститут»

Час на дорогу: до метро Олімпійська 1 година. 15 хвилин на маршрутному таксі до метро Позняки, 30 хвилин поїздка на зеленій гілці метро, 15 хвилин пересадка і поїздка на синій гілці метро.

«Будинок, у якому я проживала до цього, був радянською панелькою біля проспекту Перемоги. Там стабільно не працював ліфт, у випадку коли я зверталася зі скаргами до ЖЕКу – з їх сторони було неадекватне ставлення до моїх вимог. Також постійно були перебої з постачанням гарячої води та електрики – розповідає Карина. – У новому домі більш людяні умови, тут нормально працюють базові послуги – та ж електрика, гаряча вода та ліфти. Мешканці спільно вирішують проблеми, є різноманітні сервіси від забудовника, як-то вендингові автомати з водою». На роботу до станції метро Олімпійська, Карина добирається за годину спочатку маршруткою, потім метро. Вона скаржиться, що для зручності пересування Києвом їй не вистачає єдиного квитка для громадського транспорту, оскільки вона змінює види транспорту.

«Біля ЖК багато магазинів, мені це дуже подобається. До того ж зараз будується гіпермаркет Ашан поряд, там повинно бути дешево. Недалеко знаходиться зелена зона – озеро та приватний сектор, сподіваюся її не забудують і тут залишиться де гуляти». Із наявних проблем у даному жилому комплексі, – каже Карина, – так і не збудований дитячий садок та сварки мешканців даного ЖК із сусідньою новобудовою за місця на паркінгу.

Вартість 1 м² на вторинному ринку – 18 000 гривень

Аліса, 27 років, маркетолог
Район: Дніпровський район
Попередній район проживання: Лісний масив

Час на дорогу: 80-90 хвилин. 30 хвилин дійти до зупинки, дочекатися автобуса і доїхати до станції метро «Лівобережна», 15 хвилин до станції «Хрещатик», 15 хвилин пересадка на станції «Майдан Незалежності» і поїздка до станції «Петрівка», 20 хвилин маршруткою до місця роботи.

У Аліси, мешканки ЖК на Березняках, дуже багато претензій як до забудовника, так і до інфраструктури району. Поряд працює фанерний завод «Фанплит», що забруднює повітря, тому екологія тут зовсім погана – це є однією з головних причин, чому Аліса замислюється про переїзд.

Інша суттєва проблема –  транспорт. Неважливо чим користуватися – особистим чи громадським транспортом – дорога буде незручною та довгою. Щоб дістатися до роботи біля станції метро Петрівка, Алісі потрібно зробити три пересадки на громадському транспорті. Близько 3 годин на день Аліса витрачає на дорогу. На автобус доводиться довго чекати, а коли часу обмаль, доводиться користуватися маршрутним таксі. Маршрутки приїжджають переповнені, бо вже везуть людей з Позняків у напрямку станції метро «Лівобережна». Якщо ж використовувати власну автівку – чекають затори на Московському мосту та низька якість доріг.

«Паркінг у нашому ЖК – це вже міська легенда. Забудовник зробив безкоштовний паркінг на малу кількість автомобілів, тому попит на нього дуже великий. Я намагаюся виїхати та повернутися раніше, ніж почнеться година пік, просто щоб встигнути припаркувати автівку. Забудовник намагається максимально заробити на усьому – є платний паркінг, але ціни там нереальні. Проте я не розумію людей у нашому ЖК, які їздять на автомобілях Maserati і при цьому паркуються безкоштовно. Паркомісць настільки на вистачає, що водії паркуються у два ряди та на газонах. У нас є інтернет-форум мешканців, де постійно ідуть словесні баталії за паркінг. Мешканці слідкують, щоб інші не паркувалися як завгодно, дзвонять та сваряться з порушниками».

У деяких ЖК постійні сварки за паркомісця

Алісі хотілося б мати комфортний громадський транспорт у Києві: «Добре було б виділити окрему смугу для громадського транспорту як у Стамбулі або у європейських містах, щоб автобуси не стояли у заторах. Чудово, якщо було б більше автобусів/тролейбусів, щоб не користуватися маршрутками».

З хороших сторін у мікрорайоні, Аліса називає близькість зелених зон та пішохідного бульвару на Русанівці, розмаїття магазинів та сервісів, та наявність огорожі. «Я розумію, що з точки зору розвитку міста, огорожа – це не зовсім правильно. Але я не почуваю себе у безпеці у районі Старої Дарниці – тут вештається багато пияк, тому мене цілком влаштовує огорожа в моєму ЖК».

Вартість 1 м² на первинному ринку – від 22 000 гривень
Вартість 1 м² на вторинному ринку – від 18 000 гривень

Юлія, 26, тимчасово безробітна
Район: Софіївська Борщагівка
Попередній район проживання: Солом’янка

Час на дорогу: 1,5 – 2 години. 10 хвилин до зупинки, 40-60 хвилин до станції метро Академмістечко, 20 хвилин до центральних станцій метро.

«Переїзд однозначно змінив моє життя на краще – нарешті своя квартира у сучасному будинку. У районі багато зелені, гарні фонтани, чисте повітря. Почуваю себе цілком безпечно тут. Знаю, що в ЖК були неприємні інциденти з крадіжками з боку будівельників, але сподіваюся скоро будівництво завершиться і поставлять огорожу».

Як і в Петропавлівській Борщагівці, уся соціальна інфраструктура Софіївської Борщагівки закріплена за областю, у даному випадку – за селом Боярка. Проте мешканці району та ЖК прагнуть користуватися міськими, а не сільськими сервісами.

На жаль, на території житлового комплексу, де живе Юлія, погано ловить сигнал зв’язку усіх мобільних операторів. «Одразу попереджую, що зв’язок поганий – каже Юлія у слухавку. Сподіваюсь якийсь мобільний оператор нарешті поставить тут вишку». І справді, за час розмови зв’язок обривається три рази.

Проблеми з інфраструктурою, тут є, як і в інших віддалених районах Києва. До центру добиратися півтори-дві години в залежності від навантаження дороги та часу. «Маршрутки переповнені, а проїхатися на них зовсім не дешево. Через те, що їду з області до міста, проїзд коштує 10-12 гривень. Усього один виїзд у місто та дві смуги! Звичайно тут постійно затори. Дуже не вистачає доріг. Я замислююся про купівлю машини, але це не змінить недостачі доріг. Добре якщо б поряд було метро. До Теремків же зробили, може і нам пощастить».

Вартість 1 м² на первинному ринку – від 17 000 гривень
Вартість 1 м² на вторинному ринку – від 13 000 гривень